Рішення № 72091523, 31.01.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2018 року Справа № 913/958/17

Провадження №18/913/958/17

За позовом Кремінського районного центру зайнятості, м. Кремінна Луганської області

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області

про стягнення 1649,55 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання – Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 30.01.2018 №17/1-156;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

Суть спору: позивачем на підставі ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 в розмірі 1649,55 грн. (за період з 17.12.2015 по 17.03.2016).

Відповідач відзивом на позовну заяву від 21.12.2017 № 75/288 проти позову заперечує посилаючись на те, що він не повинен сплачувати вказану суму, так як він не був платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1; останній проходив службу, був поновлений на посаді та одержував грошове забезпечення у Кремінському РВ ГУМВС України в Луганській області

Третя особа – ОСОБА_1 письмові пояснення щодо позову суду не подав.

16.01.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.01.2018 (11.45).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав наступне:

- 10.12.2015 до Кремінського районного центру зайнятості (позивача по справі) у пошуку роботи звернувся ОСОБА_1 (третя особа по справі);

- згідно наданої довідки Кремінського відділу поліції ГУНП України у Луганській області від 07.12.2015 № 9 та копії витягу з наказу Головного управління МВС України у Луганській області від 08.06.2015 № 187 о/с останнім видом зайнятості ОСОБА_1 була служба в органах внутрішніх справ України (старший уповноважений сектору карного розшуку Кремінського районного відділу УМВС), він звільнений з посади за порушення дисципліни;

- 10.12.2015 ОСОБА_1 надано статус безробітного (наказ № НТ151216 від 16.12.2015) та 17.12.2017 призначено допомогу по безробіттю згідно ч. 2, 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533- III (далі-Закон № 1533-ІІІ) (наказ № НТ151217 від 17.12.2015);

- з 18.03.2016 ОСОБА_1 припинена виплата допомоги по безробіттю у зв’язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин відповідно до пп. 13 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ (наказ № НТ160505 від 05.05.2017);

- за період з 17.12.2015 по 17.03.2016 ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю у сумі 1649,55 грн.;

- 13.11.2017 ОСОБА_1 відвідав центр зайнятості та надав копію витягу з наказу № 4о/с від 04.05.2017 «По особовому складу» про відміну пункту наказу № 187 о/с від 08.06.2015 в частині звільнення, та про поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області. Поновлення на роботі відбулося на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі № 812/641/15; постанова набрала законної сили 11.04.2017;

- таким чином, на момент звернення до центру зайнятості 10.12.2015 ОСОБА_1 відносився до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю;

- відповідно до вимог абз. 7 ч. 1 ст. 34, абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- з метою стягнення заборгованості центром зайнятості виданий наказ № 48 від 13.11.2017 «Про повернення коштів» щодо стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (відповідача по справі) суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 за період з 17 грудня 2015 року по 17 березня 2016 року в сумі 1649 грн. 55 коп. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- з метою добровільного погашення заборгованості 14.11.2017 центром зайнятості до відповідача направлена копія наказу від 13.11.2017 № 48 та лист від 14.11.2017 № 17/7-2071 щодо повернення коштів у розмірі 1649,55 грн. протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа; відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист відповідачем отримано 20.11.2017;

- станом на 06.12.2017 борг відповідачем не погашено, відповідь на вказаний лист не надходила.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 в розмірі 1649,55 грн. (за період з 17.12.2015 по 17.03.2016).

Відповідач відзивом на позовну заяву від 21.12.2017 № 75/288 проти позову заперечує посилаючись на те, що він не повинен сплачувати вказану суму, так як він не був платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1; останній проходив службу, був поновлений на посаді та одержував грошове забезпечення у Кремінському РВ ГУМВС України в Луганській області.

Третя особа – ОСОБА_1 письмові пояснення щодо позову суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, про надання статусу безробітного ОСОБА_1 (наказ ЦЗ від 16.12.2015 № НТ151216), якого збуло звільнено з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни (наказ ГУ МВС від 08.06.2015 № 187), призначення (наказ ЦЗ від 17.12.2015 № НТ151217) та виплата останньому допомоги по безробіттю в сумі 1649,55 грн. за період з 17.12.2015 по 17.03.2016 (відомості виплат позивача за видами забезпечення, платіжні доручення позивача), підтверджуються вказаними письмовими доказами, наданими позивачем по справі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в адміністративній справі № 812/641/15, яка набрала законної сили:

- визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України у Луганській області (відповідача по справі) від 06.06.2015 № 1458 та від 08.06.2015 №187 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1.

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08 червня 2015 року.

- стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік з 09 червня 2015 року по 09 червня 2016 року в розмірі 19276,80 грн.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Абзацами три та вісім пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено:

« 1. Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».

Вищевказаними матеріалами справи підтверджується, а також встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в адміністративній справі № 812/641/15, яка набрала законної сили, що майор міліції ОСОБА_1 до звільнення проходив службу в Кремінському районному відділі ГУ МВС України у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку.

Відповідно до п. 1.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (яка діяла на дату звільнення ОСОБА_1О.), грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Кремінський районний відділ ГУ МВС України у Луганській області сплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення за рахунок асигнувань визначених кошторисом Кремінського районного відділу, і відповідно, відраховував кошти на страхування на випадок безробіття (сплачував страхові внески на страхування ОСОБА_1О.).

Кремінський районний відділ ГУ МВС України у Луганській області відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на дату звільнення ОСОБА_1 та на час розгляду справи є юридичною особою, яка не припинена (як і відповідач ОСОБА_3 районний відділ перебуває в стадії припинення).

Відповідач – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області не сплачував ОСОБА_1 грошового забезпечення (не вів з ним розрахунків) і відповідно, не був платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Таким чином, відповідач не є роботодавцем у розумінні абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і не повинен відшкодовувати позивачу суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному ОСОБА_1, якого було поновлено на роботі за рішенням суду.

До закінчення підготовчого провадження позивач не заявляв клопотання про заміну первісного відповідача (ГУ МВС України в Луганській області) належним відповідачем (Кремінським районним відділом ГУ МВС України у Луганській області).

За таких обставин, в позові слід відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю, так як відповідач не повинен відповідати за позовом.

Питання про розподіл витрат на судовий збір не вирішується, так як позивача, на дату пред’явлення позову, було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

31 січня 2018 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07 лютого 2018 р. і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко