Вирок № 72089593, 07.02.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 206/1398/17

(1-кп/199/37/18)

В И Р О К

іменем України

07 лютого 2018 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий – суддя Сенчишин Ф.М.

судді Воробйов В.Л.

ОСОБА_1

При секретарі Сидоренко А.О.

За участі прокурора Макеєва Д.В.

перекладача ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016040700001420, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ДЖАННЕТ ОГЛИ, який народився 05 червня 1967 року в с. Демерчи, Ільчевського району, Нахічеванського АР, Республіки Азербайджан, особи без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, офіційно не одруженого, утримує малолітню дитину, щодо якої батьківство не зареєстроване, раніше судимого:

- 11 серпня 1998 року Новомосковським районним судом Дніпропетровської області за ст. 117 ч. 3, ст. 118 ч. 2, ст. 42 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі;

-26 лютого 2009 року Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 153 КК України 6 років позбавлення волі, звільненого 03 жовтня 2012 року умовно достроково, невідбутий строк - 1 рік 10 місяців 8 днів;

не має зареєстрованого місця проживання, фактично мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Зоопаркова, б. 91,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2016 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_5 ОСОБА_6 огли, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: м. Дніпро, вул. Зоопаркова б. 91, з метою вирішення раніше виниклого конфлікту, який відбувся 20 грудня 2016 року зі знайомим йому ОСОБА_7, вирішив направитися до місця мешкання останнього, розташованого за адресою: м Дніпро, вул. Зоопаркова б. 97, при цьому взявши з собою ніж, який поклав у правий задній карман одягнених на ньому штанів.

Того ж дня, близько 10 години 10 хвилин, ОСОБА_5, прийшовши до подвір’я за місцем проживання ОСОБА_7 де через хвіртку попрохав ОСОБА_8, який знаходився в дворі, покликати потерпілого для розмови.

На прохання ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_7 вийшов на вулицю до останнього, де між ними перед воротами зазначеного домоволодіння одразу відбулася сварка на ґрунті таких, що раніше виникли, неприязних відносин, яка в подальшому переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_5, перебуваючи на відстані витягнутої руки від ОСОБА_7, кулаком правої руки завдав один удар в область лівої частини обличчя ОСОБА_7 Від отриманого удару ОСОБА_7Е, зробив декілька кроків назад. В подальшому ОСОБА_7 вчинив спробу наблизитись до ОСОБА_5, в результаті чого у останнього виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, діючи умисно, на ґрунті таких, що раніше виникли неприязних відносин, ОСОБА_5, стоячи навпроти потерпілого на відстані витягнутої руки, взяв правою рукою складний ніж, який він приготував заздалегідь і який знаходився при ньому у правій задній кишені одягнених на ньому джинсових штанів, та прийнявши зручне для нанесення удару положення, умисно наніс ОСОБА_7 удар ножем в грудну клітину ліворуч, спричинивши проникаюче колоте-різане поранення грудної клітини: колото-різану рану на грудній клітині ліворуч, ушкодження м’яких тканин грудної клітини, паріетальної плеври, верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки та серця, крововиливи у тканини по ходу раньового каналу. ОСОБА_7 після нанесення йому ОСОБА_5 вказаного удару ножем, направився до житлового будинку № 97 по вул. Зоопарковій м. Дніпро, де дійшовши до вхідних дверей будинку впав і у період часу з 09 години 40 хвилин по 10 годину 40 хвилин 21 грудня 2016 року, більш точний час не встановлений, помер від зазначеного колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням м’яких тканин грудної клітини, паріетальної плеври, верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки та серця, яке ускладнилося гострою крововтратою.

ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення заперечив та показав, що потерпілого ОСОБА_7 він знав під іменем Раміл. Останній раніше неодноразово схиляв його до участі у злочинній діяльності, але він відмовлявся. 20 грудня 2016 року Раміл вночі прийшов до нього додому і вчинив сварку через те, що він ніби то щось сказав дружині Раміла. В кінці, потерпілий погрожував насильством щодо нього самого та його родини та зажадав, щоб він наступного дня прийшов до потерпілого «працювати». 21 грудня 2016 року він близько 10 години прийшов до будинку Раміла за адресою: м. Дніпро, вул. Зоопаркова, 97, та попросив бородатого чоловіка, який був в дворі, покликати Раміла. Потерпілий вийшов до нього на вулицю, і коли він протягнув останньому руку, накинувся на нього та почав душити його двома руками за горло. Він зміг збити руки Раміла і той вдарив його кулаком правої руки у брів, від чого він впав на землю. Раміл продовжив бити його ногами. Він згадав про розкладний ніж, який завжди носив з собою і який знаходився в задньому правому кармані одягнених на ньому джинсових штанів, вийняв цей ніж та почав підніматися, розмахуючи цим ножем із боку в бік. Ножем він махав виключно для того, щоб налякати Раміла, щоб той його не бив, але потерпілий продовжував наносити йому удари руками і ногами. Коли він махав ножем, то не відчував, щоб ніж в щось потрапляв. В якийсь момент Раміл припинив бійку, повернувся та пішов до двору. У потерпілого він бачив лише невеличку подряпину на шиї, інших ушкоджень не бачив. Він в цей час розвернувся і пішов по своїх справах. Не впевнений, що Раміл помер від його ножа. Вважає, що вимушено оборонявся від Раміла, який його набагато переважав і втекти від якого він не міг.

Попри заперечення своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні при частковому підтвердженні його фактичних обставин, винуватість ОСОБА_5 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_7 був її чоловіком. З обвинуваченим вона особисто знайома не була, а знала його лише як сусіда, який живе від них через два будинки. 20 грудня 2016 року її чоловікову подзвонив ОСОБА_5 та попросив, щоб ОСОБА_7 до нього вийшов. Чоловік вийшов до обвинуваченого на вулицю і повернувся приблизно через 10 хвилин. Він прийшов дуже злий, не захотів розмовляти і сказав, що все нормально. Наступного дня 21 грудня 2016 року вона повернулася зі школи приблизно о 9:20 год. ранку. ОСОБА_7 був вдома. В цей час зайшла бабуся і сказала, що Назіра кличе ОСОБА_5. ОСОБА_7 накинув курточку та в домашніх капцях вийшов за ворота, його не було близько трьох хвилин і потім бабуся сказала, що Назіру погано. Вони допомогли йому зайти у будинок, де до неї впав в обійми і вона побачила, що у того дві рани на шиї. Потім почали дзвонити в поліцію та «швидку». Поліція приїхала через хвилин 10-15, а «швидка» – десь через 20 хвилин. Її чоловік зміг сказати лише одне слово «Ахмед». На території домоволодіння під час конфлікту були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вона сама спілкування між своїм чоловіком та обвинуваченим не бачила.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 21 грудня 2016 року приблизно о 09:30 год. він прийшов до домоволодіння № 97 по вул. Зоопарковій м. Дніпра для того щоб допомогти ОСОБА_10 поколоти дрова. Буквально за 2 хвилини підійшов ОСОБА_5 та попрохав погукати ОСОБА_7 Назіра. Ахмед був у збудженому стані, агресивний. Він зайшов у хату і передав це ОСОБА_10 ОСОБА_10 вийшов з будинку легко одягнений, в капцях на босу ногу. За двором біля хвіртки між Назіром та Ахмедом виникла нетривала сутичка, під час якої вони сперечалися між собою на своїй мові, тому він не може передати її зміст. Він бачив лише, як вони обидва махали руками. Бачив, що ОСОБА_5 першим замахнувся на Назіра і наніс удар зверху вниз в область шиї. За парканом йому деталей не було видно. Щоб хтось із них падав, він на бачив. Інших осіб під час бійки він біля воріт не бачив. Хвилини через три після початку сутички ОСОБА_10 зайшов у двір та попрямував до будинку, але не дійшовши до нього, впав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що 21 грудня 2016 року вона знаходилася в будинку № 97 по вул. Зоопарковій м. Дніпра, куди вона прийшли разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 для того, щоб допомогти ОСОБА_10 Приблизно о 10 годині її чоловік через ОСОБА_10 покликав ОСОБА_7 Назіра, оскільки до того прийшов ОСОБА_5 і просив того вийти. В цей час ОСОБА_7 перебував в будинку та дивився телевізор. Назір вийшов з будинку в спортивному костюмі, накинувши куртку, та в капцях. Вона в цей час була в самому будинку на кухні та через вікно їй було видно ворота та частково Назіра і ОСОБА_5, які були за ними на вулиці. Сам момент нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень вона не бачила, а бачила лише, що ОСОБА_7 після спілкування з ОСОБА_5 повернувся до будинку і біля дверей впав. Він сказав лише одне слово «Ахмед».

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 показала, що потерпіла ОСОБА_3 є її онукою і вона разом з її чоловіком ОСОБА_7 проживали в її будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Зоопаркова, 97. 21 грудня 2016 року до неї зранку прийшов ОСОБА_8 та рубав на вулиці дрова. Вона готувала їсти і тут ОСОБА_8 зайшов до будинку та сказав, що прийшов ОСОБА_5 та викликає Назіра на розмову. Назір в цей час дивився телевізор. Вона передала йому, що його кличуть. Той накинув куртку і в домашніх капцях пішов на вулицю. Вона бачила, як він вийшов за хвіртку на вулицю, а через нетривалий проміжок часу вже біг до будинку, тримаючись за груди, та біля самих дверей впав. Вона з ОСОБА_8 вхопили Назіра під руки, завели в кухню, де той знову впав на підлогу. Після цього вони викликали поліцію і «швидку». Вона чула, як ОСОБА_7 сказав, що це зробив «Ахмед». Через нетривалий проміжок часу ОСОБА_7 помер. Стверджує, що на місці, де ОСОБА_7 спілкувався з ОСОБА_5, крім них нікого більше не було, оскільки вона все це бачила через вікно кухні.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 є її «цивільним» чоловіком і вони разом з їх спільною дитиною мешкали за адресою: м. Дніпро, вул. Зоопаркова, б. 91. 20 грудня 2016 року ОСОБА_7 вночі приходив до їх двору і вони про щось сварилися з ОСОБА_5 на їх мові. Суті суперечки вона не знає. Очевидцем подій 21 грудня 2016 року вона не була, оскільки вдень була на роботі. Підтверджує, що у її чоловіка завжди при собі був складний ніж.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 21 грудня 2016 року, в період часу з 12:30 год. до 12:50 год. слідчим поліції за участі судово-медичного експерта оглянуто труп ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходився на підлозі житлового будинку № 97 по вул. Зоопарковій м. Дніпро. Під час огляду зафіксовані наявні у ОСОБА_7 ознаки насильницької смерті (два ушкодження на шиї та одне ушкодження в середній третині тулуба, дном якого є порожнина грудної клітини), ступінь трупного заклякання а також розташування та характеристики трупних плям.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 2435-Е від 19 січня 2017 року, смерть його настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням м’яких тканин грудної клітини, парієтальної плеври, верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки і серця, яке ускладнилося гострою крововтратою, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа та додаткових методів дослідження.

Виявлене при судово-медичній експертизі трупа вище зазначене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини: колото-різана рана на грудній клітині ліворуч, ушкодження м’яких тканин грудної клітини, парієтальної плеври, верхньої долі лівої легені, серцевої сорочки і серця, крововиливи у тканини по ходу раньового каналу, у лівій плевральній порожнині 2,5 л темно-червоної рідкої крові, виникло незадовго до настання смерті від дії пласким колюче-ріжучим предметом, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до настання смерті.

Виявлені при судово-медичній експертизі трупа вище зазначені тілесні ушкодження у вигляді непроникаючих колото-різаних поранень підборіддя і шиї: колото-різані рани на підборідді та шиї, ушкодження м’яких тканин підборіддя, нижньої губи, шиї, крововиливи у тканини по ходу раньового каналу, виникли незадовго до настання смерті від дії пласким колюче-ріжучим предметом (предметами), як у своїй сукупності так і окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Виявлене при судово-медичній експертизі трупа вище зазначене ушкодження у вигляді садна на голові, виникло за деякий час до настання смерті від дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею чи о такий, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Виявлені при судово-медичній експертизі трупа вище зазначені ушкодження у вигляді саден на лівій нижній кінцівці, виникли за деякий час до настання смерті від дії твердого предмету (предметів) чи о такий (такі), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

За протоколом огляду місця події від 21 грудня 2016 року, в період часу з 12:05 год. до 12:30 год. слідчим поліції оглянуто територію вулиці перед воротами домоволодіння № 97 по вул. Зоопарковій у м. Дніпро. Під час огляду перед хвірткою виявлено дві плями з речовиною бурого кольору, з яких відібрані та вилучені зразки.

У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 365 від 15 березня 2017 року, на марлевій серветці зі змивом з місця події (об’єкт № 1) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні сліду крові на марлевій серветці зі змивом з місця події (об’єкт № 1) виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначеному об’єкті від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в тому числі можливо і від ОСОБА_7 ОСОБА_6 про походження крові у зазначеному об’єкті від інших осіб не отримано.

Згідно протоколу огляду місця події, 21 грудня 2016 року слідчим поліції в період часу з 13:00 год. до 13:30 год. під час огляду приміщень житлового будинку № 97 по вул. Зоопарковій у м. Дніпро на підлозі зали виявлено та вилучено речі ОСОБА_7: куртка зимова, светр та майка. Кожна з оглянутих та вилучених речей має наскрізний отвір на передній лівій частині та накладення і просякання речовини бурого кольору.

За актом від 21 грудня 2016 року про застосування службового собаки, службовий собака рознюхавши слід повів від місця події по вулиці вверх та привів до будинку № 91 по вул. Зоопарковій у м. Дніпро.

Відповідно до протоколу огляду від 21 грудня 2016 року, слідчим поліції в період часу з 14:30 год. до 14:45 год. зі згоди власника оглянуто територію будинку № 91 по вул. Зоопарковій у м. Дніпро, де мешкав ОСОБА_6, однак на момент проведення огляду був відсутнім.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України о 21 год. 30 хв. 21 грудня 2016 року і під час проведення його особистого обшуку у нього в задній правій кишені синіх джинсових брюк, надягнених на ньому, виявлено та вилучено розкладний ніж з дерев’яною рукояткою зеленого кольору. За результатами обшуку вказані джинсові штани та ніж були вилучені.

За висновком судової трасологічної експертизи № 26/4.5-222 від 15 березня 2017 року, ніж, вилучений 21 грудня 2016 року під час обшуку у ОСОБА_5 ОСОБА_6 огли, не є холодною зброєю. Наданий ніж виготовлений промисловим способом та є складаним ножем господарчо-побутового призначення.

З висновку судово-цитологічної експертизи № 196 від 24 лютого 2017 року вбачається, що на складному ножі (об’єкти №№ 1-3), наданому на дослідження, наявність крові не встановлена. На клинку ножа (об’єкт № 1) знайдено шість епітеліальних клітин з ядрами, видову належність яких визначити не вдалося за допомогою усього набору прецитіпуючих сироваток, що є в наявності в лабораторії. На рукоятці ножа (об’єкти №№ 2, 3) клітини з ядрами не знайдені. Мікрочастки тканин людини на складному ножі не виявлені.

У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 283 від 20 лютого 2017 року, на джинсових штанах, що належать ОСОБА_5 (об’єкти №№ 1-22) наявність крові не встановлена.

Згідно висновку медико-криміналістичної експертизи № 321-МК від 10 березня 2017 року, характер ушкодження на досліджуваному шматку шкіри з грудної клітини ліворуч від трупа ОСОБА_7 свідчить про те, що воно має морфологічні ознаки наскрізної колото-різаної рани, заподіяної предметом, який мав колюче-ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була пласка (типа клинка ножа), шириною слідоутворюючої частини близько 12 мм, мала вістря, один гостро заточений край (лезовий), та протилежний не заточений край (обуховий), товщиною близько 1 мм. Пошкодження на шматку шкіри з грудної клітини ОСОБА_7 могло бути заподіяно клинком представленого на експертизу ножа.

Під час слідчого експерименту 10 лютого 2017 року, ОСОБА_5 на території біля домоволодіння № 91 по вул. Зоопарковій у м. Дніпро в присутності судово-медичного експерта показав місце, де між ним та ОСОБА_7 21 грудня 2016 року стався конфлікт, механізм нанесення йому тілесних пошкоджень та механізм нанесення ним ОСОБА_7 ножового поранення.

За висновком судово-медичної експертизи № 2435/49-Е від 14 березня 2017 року, основуючись на локалізації та характері тілесних ушкоджень, спрямування раньових каналів від колото-різаних поранень на трупі потерпілого ОСОБА_7, судово-медичний експерт дійшов висновку що вони не могли бути спричинені за умов, вказаних ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту. З копії протоколу огляду трупа ОСОБА_7 «..шкіряні покрови прохолодні.. Трупне заклякання не розвилось в усіх звичайно досліджуваних групах м’язів. Трупні плями синюшно-фіолетові …розташовані по задньо-бічним поверхням тулуба та кінцівок. При неодноразовому дозованому натисканні на них пружинним динамометром із зусиллям 2 кг/см2 по 3 секунди зникають та відновлюють своє забарвлення через 6-7 секунд. 12:40, 21.12.2016…». Основуючись на вираженості трупних явищ на момент проведення огляду трупу потерпілого та причину смерті, можна припустити, що смерть його могла настати у термін близько 2-3 годин до цього.

Постановою слідчого від 15 березня 2017 року паперовий конверт зі змивом на марлеву серветку, паперовий конверт з мікрочастинками з правої долоні ОСОБА_7, паперовий конверт з мікрочастинками з лівої долоні ОСОБА_7Е, опечатаний поліетиленовий пакет з курткою на якій наявні сліди речовини бурого кольору, сейф-пакет в якому знаходиться светр білого кольору з синіми вставками та слідами речовини бурого кольору, сейф-пакет в якому знаходиться майка блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, опечатаний поліетиленовий пакет з джинсовими штанами ОСОБА_5, сейф-пакет в якому знаходиться ніж вилучений в ході обшуку ОСОБА_5, визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Зазначені речові докази були оглянуті в судовому засіданні і під час їх огляду ОСОБА_5 зазначив, що оглянутий судом ніж є саме тим ножем, який був у нього вилучений під час обшуку і яким він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 під час конфлікту 21 грудня 2016 року.

Учасниками судового розгляду не оспорюються сам факт, час та місце нанесення ОСОБА_5 ударів ножем ОСОБА_7 і зазначені обставини поза всяким сумнівом підтверджуються сукупністю вищенаведених судом доказів.

Обґрунтування позиції захисту зводиться до наявності у ОСОБА_5 стану необхідної оборони та відсутності у нього умислу на вбивство ОСОБА_7

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_5 стану необхідної оборони, суд виходить із законодавчого визначення необхідної оборони у частині першій статті 36 КК України, сутність якої полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання. Дії по зупиненню суспільно небезпечного посягання вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Протиправність у кримінально-правовому розумінні є однією з ознак злочину поряд із суспільною небезпечністю, караністю, винністю і суб’єктом. Протиправність розуміється як юридичне втілення суспільної небезпечності. В теорії кримінального права загально визнано, що суспільно небезпечне посягання, щодо якого можлива необхідна оборона, – це діяння, що передбачене як злочин однією зі статей Особливої частини КК. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

ОСОБА_5 стверджує, що зазнав нападу з боку ОСОБА_7, під час якого останній повалив його на землю, душив, а він, відмахуючись ножем, випадково наніс останньому удар.

Разом з тим, за висновком судово-медичної експертизи № 4726е від 30 грудня 2016 року, будь-яких тілесних ушкоджень на голові, обличчі, тулубі та кінцівках ОСОБА_5 при огляді не виявлено, а за висновком судово-медичної експертизи № 2435/49-Е від 14 березня 2017 року, основуючись на локалізації та характері тілесних ушкоджень, спрямування раньових каналів від колото-різаних поранень на трупі потерпілого ОСОБА_7, судово-медичний експерт дійшов висновку що вони не могли бути спричинені за умов, вказаних ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту, тобто під час вказаних останнім дій від «нападу» з боку ОСОБА_7

Наведене суд оцінює в сукупності з тим, що саме ОСОБА_5 прийшов до подвір’я ОСОБА_7 та покликав останнього на розмову, а той вийшов у домашніх капцях, тобто не готувався до застосування насильства відносно обвинуваченого.

Крім цього, свідок ОСОБА_8 показав, що саме ОСОБА_5 першим наніс удар ОСОБА_7

Обстановка, яка склалася на місці події, також не давала об’єктивних підстав для висновку про те, що існувала небезпека для життя чи здоров’я ОСОБА_5, яка зумовлювала б необхідність вжиття останнім заходів до їх захисту шляхом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Оцінюючи наявність у ОСОБА_5 умислу на вбивство, суд, співставивши доводи сторони захисту з наявними доказами, приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з’ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).

Для того, щоб встановити направленість умислу, необхідно враховувати зовнішній прояв діяння, який розкриває внутрішній (психічний) його процес, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

За встановлених судом фактичних обставин, обвинувачений обрав знаряддям вчинення ніж, яким наніс удар в ліву частину тулуба потерпілого, тобто в місце зосередження життєво-важливих органів.

В сукупності з наведеним, той факт, що ОСОБА_5 прийшов до будинку потерпілого, вже маючи при собі знаряддя вчинення злочину – ніж, наявність між обвинуваченим та ОСОБА_7 неприязних відносин, доводять, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_7 і бажав їх настання.

Відповідні покази обвинуваченого суд розцінює як усталену модель захисту від пред’явленого обвинувачення, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин, та з цих підстав відхиляє.

Доводи сторони захисту зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибної оцінки одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

З огляду на вищевикладене, відповідні доводи сторони захисту судом відхиляються, оскільки покладені судом в обґрунтування винуватості обвинуваченого докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не містять невирішених суперечностей.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, повністю доведена, і кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7

Визначаючи покарання ОСОБА_5, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, є умисним, закінченим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків, відомості про особу обвинуваченого.

Останній раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти особи, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, не має постійного джерела доходу, у лікаря нарколога та психіатра на обліках не перебуває, утримує малолітню дитину, страждає на тяжке захворювання, у вчиненому не розкаявся та неправдивими показами намагався пом’якшити відповідальність за вчинене діяння.

За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 30 від 03 лютого 2017 року ОСОБА_5 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності чи іншим хворобливим станом психіки в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не страждав та в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє на теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. За своїм психічним станом на час інкримінованого йому діяння він міг віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він може віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить рецидив злочинів.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, з урахуванням відсутності обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки більш м’які види покарання не зможуть забезпечити досягнення його мети, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, встановлені судом негативні відомості про особу обвинуваченого дають підстави вважати можливими ухилення від суду.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 527,76 грн.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 374 КПК України,

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_5 ДЖАННЕТ ОГЛИ визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань (№ 4) Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ України.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з 21 грудня 2016 року, при цьому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року), строк попереднього ув’язнення з 21 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року включно зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 527 (п’ятсот двадцять сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Речові докази:

- паперовий конверт зі змивом на марлеву серветку, паперовий конверт з мікрочастинками з правої долоні ОСОБА_7, паперовий конверт з мікрочастинками з лівої долоні ОСОБА_7Е, опечатаний поліетиленовий пакет з курткою на якій наявні сліди речовини бурого кольору, сейф-пакет в якому знаходиться светр білого кольору з синіми вставками та слідами речовини бурого кольору, сейф-пакет в якому знаходиться майка блакитного кольору за слідами речовини бурого кольору, сейф-пакет в якому знаходиться ніж вилучений в ході обшуку ОСОБА_5 – знищити;

-джинсові штани ОСОБА_5 – повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою – з дня вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_1

07.02.2018