Постанова № 72089327, 07.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1100/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шклярук В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, третя особа комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року позивач звернулося до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, третя особа комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити дії.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказану постанову та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16 березня 2017 року позивач звернувся до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 4196/02 від 25 квітня 2017 року та Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області № 403/04 від 05 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 в призначені пільгової пенсії за віком як трактористу, оскільки періоди роботи на посаді тракториста з 01.01.2004 року по 16 липня 2005 року не підтверджено первинними документами.

Вважаючи вказані рашення протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду підтверджено право позивача на призначення пенсії відповідно до "в" ст.13 п. Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зазначив. що пенсію необхідно призначити з моменту звернення до Пенсійного фонду.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року із змінами та доповненнями, на пільгових умовах право на пенсію за віком тракториста машиніста незалежно від місця останньої роботи, які були безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення, п.4 Положення «Про порядок підтвердження трудового стажу» затвердженого постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 12.09.1990р. № 369/16-52, п.п.1.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. №162 із змінами та доповненнями, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 2, 3, 20 даного Порядку, у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналізуючи доводи апелянтів щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

З матеріалів адміністративної справи, зокрема з трудової книжки встановлено, що ОСОБА_2 з 1982 по 1984 роки працював прицепщиком, з 1984 по 2004 роки, працював трактористом. В 1982 році позивач мав 94 вихододнів, при встановленому річному мінімуму трудової участі - 200; в 1983 році 206 при встановленому мінімумі 200 дн.; в 1984 році - 301 при встановленому мінімуму 200; в 1985 році - 258 при встановленому мінімуму 240;. в 1986 році - 341 при встановленому мінімуму 240; в 1987 році - 241 при встановленому мінімуму 240; в 1988 році - 300 при встановленому мінімуму 240; в 1989 році - 353 при встановленому мінімуму 240; в 1990 році - 313 при встановленому мінімуму 240; в 1991 році - 237 при встановленому мінімуму 240; в 1992 році - 241 при встановленому мінімуму 240; в 1993 році - 247 при встановленому мінімуму 240; в 1994 році - 247 при встановленому мінімуму 240; в 1995 році - 267 при встановленому мінімуму 240; в 1996 році - 323 при встановленому мінімуму 240; в 1997 році - 305 при встановленому мінімуму 220; в 1998 році - 252 при встановленому мінімуму 220; в 1999 році - 274 при встановленому мінімуму 220; в 2000 році - 234 при встановленому мінімуму 200; в 2001 році - 217 при встановленому мінімуму 200; в 2002 році - 187 при встановленому мінімуму 200; в 2003 році - 121 при встановленому мінімуму 200; в 2004 році - 24 при встановленому мінімуму 200.

З копії посвідчення серія ВР № 274760, виданого ОСОБА_2 вбачається, що йому дозволено керувати на тракторах двох марок з колісним і гусеничним ходовим апаратом з 08 квітня 1980 року.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно акта №93 від 28.02.2017 року про результати перевірки достовірності виданих документів про стаж роботи та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії складених представниками відповідача та КУ ДРР «Трудовий архів» було встановлено, що в книгах обліку трудового стажу і заробітної плати колгоспника зазначено роботу позивача з 1982 - 1984 роки прицепщик, з 2004 роки позначки «-//-« під словом «тракторист».

Крім того, відповідно до архівної довідки, виданої Комунальною установою Дунаєвецької районної ради «Трудовий архів» від 28 листопада 2016 р. №1543 зазначено, що в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника вказано, що ОСОБА_2 дійсно працював в колгоспі ім. Затонського с. Лисець Дунаєвецького району з 1982 року по 2004 рік, проте в відомостях про призначення на роботу не зазначено 1982-1984 роки, а з 1984 року по 2003 рік зазначено тракторист, виконував річний мінімум вихододнів і отримував заробіток.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Оскільки, посада "прицепщик" відсутня у переліку посад, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, щодо зобов'язання Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України зарахувати до пільгового стажу період роботи з 1982 по 1983 роки.

Надаючи правову оцінку доводам апелянтів стосовно неможливості зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 16.07.2005 року в колгоспі ім. Затонського, с. Лисець, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями п. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

За приписами п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 20 вказаного Закону якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З даної норми вбачається, що застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасну або взагалі за несплату страхувальником нарахованих страхових внесків із суми її заробітної плати.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що положення Закону № 1058-IV не надають відповідачу повноважень не зараховувати ОСОБА_2 до страхового стажу періодів роботи, протягом яких з його заробітної плати здійснювалось відрахування страхових внесків, однак такі внески не були перераховані страхувальниками до органу Пенсійного фонду.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01.01.2004 року по 16.07.2005 року в колгоспі ім. Затонського, с. Лисець підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки період роботи позивача з 1984 року по 2003 рік не був предметом апеляційної скарги, тому в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядалось і має бути залишене без змін.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_2 з 1982 - 1984 роки не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 щодо зарахування до пільгового стажу роботи трактористом періоду з 1982- 1984 року підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмові в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, третя особа комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити дії в частині зобов'язання Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати до пільгового стажу роботи тракториста період з 1982 року по 1984 року скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати до пільгового стажу роботи тракториста період з 1982 року по 1984 року відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4