Постанова № 72088779, 07.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" лютого 2018 р. Справа № 806/2479/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000241202 від 21.08.2017

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000241202 від 21.08.2017 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 496 698 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 248 349 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні перевірки відповідач не врахував, що при заповненні декларації з ПДВ за травень та червень 2017 року були допущені помилки при зазначенні індивідуальних податкових номерів деяких контрагентів, водночас дані помилки було усунуто підприємством шляхом подання уточнюючих декларацій. Разом з тим, у підприємства наявні податкові накладні по операціям з даними контрагентами, а тому є безпідставним висновок контролюючого органу про завищення підприємством податкового кредиту. Не погоджується позивач й з висновком контролюючого органу про завищення підприємством бюджетного відшкодування за операцією з ввезення на митну територію України товарів згідно ВМД №UA101070/2017/012590, вважаючи, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникло з моменту сплати податку при поданні митної декларації, а не з дати завершення митного оформлення. Також вважає безпідставним застосування штрафної санкції у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов’язання, оскільки відсутня повторність порушень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000241202 від 21.08.2017 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 124 174 грн. 50 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" 1862 (тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Головне управління ДФС у Житомирській області подало апеляційну скаргу. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач вважає, що підприємство не подавало заперечень на акт перевірки, уточнюючі декларації було подано лише у вересні 2017 року. Звернули увагу на п.201.12 ст.201 ПК України, в якій вказано, що документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.......

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2017 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, заявленого за червень 2017 року, за результатами якої складено акт № 5035/06-30-12-02-26 (а.с.14-19), якою встановлено, що в порушення п.198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено податковий кредит за червень 2017 року (р.17) декларації за червень 2017 року на суму 495398 грн. та як наслідок в порушення п.200.1, п.200.4ст.200 ПК України завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2017 року в розмірі 496698 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.08.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 496698,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 248349,00 грн. (а.с.12).

Надаючи оцінку спірному рішенню та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції суд першої інстанції зазначив наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – Кодекс) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Згідно із п.198.1 ст.198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Кодексу).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст.200 Кодексу).

Згідно із п.200.10 ст.200 Кодексу у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Таким чином під час камеральної перевірки перевіряється правильність заповнення у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків даних, відповідність таких даних іншій податковій звітності, відповідним реєстрам і не досліджуються первинні та інші документи платника податку.

В ході камеральної перевірки встановлено, що позивачем в додатку № 3 декларації з ПДВ за червень 2017 року заявлено до бюджетного відшкодування суму від’ємного значення за квітень 2017 року в розмірі 1300 грн., яка не формувала податковий кредит квітня 2017 року та відповідно не приймала участь у формуванні від’ємного значення та бюджетного відшкодування, а саме ФГ "УЛАР" (і.п.н.324616613255) заявлено ПДВ в сумі - 8047 грн., сума ПДВ податкових накладних по даному контрагенту включених платником до податкового кредиту у квітні 2017 року становить - 6747 грн.

Також ТОВ "Профуна" віднесено до складу податкового кредиту травня 2017 року (додаток 5 до Декларації з ПДВ за травень 2017 року) та включено до складу бюджетного відшкодування червня 2017 року (додаток 3 до декларації за червень 2017 року) суму ПДВ в розмірі 5407 грн. постачальників травня 2017 року, по накладних, які не зареєстровані в ЄРПН:

- і.п.н.346587306089 (ПП "ЖИТОМИРСІЛЬЕНЕРГО") в сумі ПДВ - 3782,47 грн., за даними ЄРПН відповідно до архіву електронної звітності в травні 2017 року податкові накладні таким постачальником не зареєстровані;

- і.п.н.364279106085 (ПП "ЄВРОБУД-9") в сумі ПДВ - 3250 грн., за даними ЄРПН відповідно до архіву електронної звітності в травні 2017 року постачальником зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ - 1625 грн.

Крім того, ТОВ Профуна" віднесено до складу податкового кредиту червня 2017 року (р. 11.1 декларації з ПДВ за червень 2017 року) суму ПДВ сплачену митним органом в розмірі 611 191 грн., що завищено на 489 991 грн.

Відповідно до системи електронного адміністрування ПДВ за вказаний період ТОВ Профуна" сплачено податку, сплаченого за операціями з ввезення на митну територію України товарів по ВМД від 09.06.2017 № 101070/217/9989 в сумі - 121 200 грн.

Спростовуючи дані порушення позивач вказував, що в додатку № 3 декларації з ПДВ за червень 2017 року, при заявлені до бюджетного відшкодування суми від’ємного значення за квітень 2017 року в розмірі 1300 грн. було допущено помилку, а саме - неправильно зазначено індивідуальний податковий номер постачальника - замість "і.п.н. 351697106255 (ПП "БЕТОН-ЦЕМЕНТ") було помилково зазначено індивідуальний податковий номер ФГ "УЛАР".

У зв’язку з допущеною помилкою, позивач керуючись ст. 50 ПК України подав у вересні 2017 року уточнюючу декларацію з ПДВ за червень 2017 року, в якій виправлено помилку і зазначено вірний індивідуальний податковий номер контрагента - ПП "БЕТОН-ЦЕМЕНТ" в частині заявленого бюджетного відшкодування від’ємного значення за квітень 2017 року у сумі 1300 грн.

Подібну помилку позивачем було допущено в додатку 5 до декларації з ПДВ за травень 2017 року, а саме - неправильно зазначено індивідуальний податковий номер постачальника - замість "і.п.н. 220486206250 (ПАТ "ЕК" Житомиробленеро", Зарічанський РЕМ ПАТ "ЕК Житомиробленерго" було помилково зазначено індивідуальний податковий номер ПП "ЖИТОМИРСІЛЬЕНЕРГО".

У зв’язку з допущеною помилкою, позивач керуючись ст. 50 ПКУ подав у вересні 2017 року уточнюючу декларацію з ПДВ за травень 2017 року в якій виправлено помилку і зазначено вірний індивідуальний податковий номер контрагента - ПАТ ПАТ "ЕК" Житомиробленеро", Зарічанський РЕМ ПАТ "ЕК Житомиробленерго". В додатку 3 "Розрахунок бюджетного відшкодування" до декларації по ПДВ за червень в частині заявленого від’ємного відшкодування в сумі 3 782,47 ІПН було вказано вірно.

Що стосується включення до складу податкового кредиту травня 2017 року додаток 5 до декларації з ПДВ за травень 2017 року в сумі 3250 грн. по контрагенту ПП "ЄВРОБУД-9" і.п.н. 364279106085, позивач вказує, що даним контрагентом було спочатку зареєстровано дві податкові накладні, а саме:

- податкова накладна від 16.04.2017 № 4, сума ПДВ 1625,00 грн.;

- податкова накладна від 16.05.2017 № 4, сума ПДВ 1625,00 грн.

В подальшому, контрагентом було надано розрахунок коригування до податкової накладної від 16.04.2017 № 4 і виключено одну помилково виписану накладну.

У зв’язку з цим, в податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року, позивачем в частині коригування податкового кредиту було виключено зі складу податкового кредиту - 1625 грн. Таким чином, до складу податкового кредиту за травень 2017 року по даному контрагенту позивачем було включено по 1 податковій накладній, яка було зареєстрована належним чином контрагентом з урахуванням коригування на суму 1625 грн., а не 3250 грн.

В свою чергу, в додатку № 3 до декларації з ПДВ за червень 2017 року заявлено до бюджетного відшкодування в частині даного контрагента суму в розмірі 1625 грн.

Разом з тим, суд враховує, що перевірка проводилась контролюючим органом у серпні 2017 року, позивач заперечень на акт перевірки від 02.08.2017 не подавав, а уточнюючий розрахунок з метою виправлення допущених у деклараціях помилок подав лише у вересні 2017 року, тобто після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017.

Відповідно до п.50.2 ст.50 Кодексу платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п.50.3 Кодексу).

Як вбачається з наведених норм, платник податків може виправити допущену помилку за період, що перевірявся, шляхом подання уточнюючого розрахунку, проте такий розрахунок також підлягає перевірці контролюючим органом.

Слід звернути увагу, що у даній справі суд дає оцінку діям контролюючого органу на момент винесення податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факт завищення підприємством сум бюджетного відшкодування по вказаним контрагентам мав місце, оскільки на момент перевірки зазначені суми не знайшли свого підтвердження, а тому контролюючим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування в цій частині.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування по декларації ПДВ за червень 2017 року в розмірі 496698 грн. за операцією з ввезення на митну територію України товарів згідно ВМД № UA101070/2017/012590 слід зазначити наступне.

В силу п. 198.2 ст. 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно із пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митні платежі: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно із ч. 1 статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Згідно з ч.5 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно- транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Отже, у випадку, коли товар імпортується на митну територію України, в такому випадку право на податковий кредит виникає з моменту оформлення митної декларації, за якою сплачені всі митні платежі.

Так, з метою митного оформлення імпортованого товару (норки живі, свійські, породи Wild Standa rt Silver, з них: щенята норки в кількості 11000 шт. та самки норки, рік народження 2016 у кількості 2200 шт.), придбаного за зовнішньоекономічним договором між ТОВ "Профуна" та Nieuwenhuis Wymiarki 1 spolka jawna (Польща) від 12.04.2017 року №120417, 26.06.2017 року позивачем до митного органу подано вантажно-митну декларацію № UA101070/2017/012590, про що свідчить відмітка Житомирської митниці ДФС від 29.06.2017 "під митним контролем" на фактурах nr FA/5/2017 від 13.06.2017 та nr FA/6/2017 від 13.06.2017 (а.с.49-50).

На митній декларації № UA101070/2017/012590 (МД-2, МД-6), у якій сума податку на додану вартість становить 489 990,91 грн., мито - 244 995,46 грн., проставлено штамп митного органу про завершення митного оформлення пред'явленого товару, який датований 11.07.2017 (а.с.51).

Крім того, як зазначив представник відповідача, відповідно до системи електронного адміністрування ПДВ за вказаний період ТОВ "Профуна" сплачено податку, сплаченого за операціями з ввезення на митну територію України товарів лише по ВМД від 09.06.2017 №101070/2017/9989 на суму 121200 грн.

Слід врахувати, що згідно із ч.1 ст.299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

В силу ч. 2 ст. 299 Митного кодексу України авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Відповідно до ч. 4 ст. 299 Митного кодексу України кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

З наданих позивачем банківських виписок за 23.06.2017 та 26.06.2017 вбачається, що ТОВ "Профуна" було перераховано на рахунок Житомирської митниці ДФС попередню оплату за митне оформлення в сумі 690000грн. (а.с.55). Водночас, в матеріалах справи відсутні дані, про те що ці платежі є авансовими платежами за митне оформлення саме по митній декларації № UA101070/2017/012590 або розпорядження позивача органу доходів і зборів вважати їх митними платежами за цією декларацією.

Враховуючи, що митне оформлення за митною декларацією №UA101070/2017/012590 було завершено у липні 2017 року та у контролюючого органу була відсутня інформація про сплату позивачем ПДВ за операції з ввезення на митну територію України товарів згідно цієї декларації, суд погоджується із висновком контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування по декларації ПДВ за червень 2017 року в розмірі 496698 грн. за операцією з ввезення на митну територію України товарів згідно ВМД № UA101070/2017/012590.

Слід зазначити, що згідно пояснень сторін позивач вказав суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаною митною декларацією у липні 2017 року та їх вже йому відшкодовано.

Щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 50%, що становить 248349 грн. слід зазначити наступне.

Згідно із п.123.1 ст.123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем застосовано штраф в розмірі 50% з посиланням на те, що до позивача вже було за те ж саме порушення винесено податкове-повідомлення рішення від 10.01.2017 №0000011202, що свідчить про повторність допущення платником податків порушення норм Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу, оскільки згідно п.56.18 ст.56 Кодексу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №806/1058/17, яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2017, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000011202 від 10.01.2017 року.

Отже, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (21.08.2017) вже набрало законної сили судове рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000011202 від 10.01.2017 року, а тому були відсутні підстави для застосування штрафу у розмірі 50% завищеної суми бюджетного відшкодування (як за повторність порушень).

Виокремлення незаконної частини донарахування за оспорюваним актом індивідуальної дії від правомірної частини нарахування не є перебиранням судом функцій податкового органу. Адміністративний суд вправі скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень частково, якщо це не призведе до нівелювання такого рішення в цілому (ухвала ВАСУ від 16.02.2016 у справі №818/2/14).

Отже, в даному випадку підлягає застосуванню штраф в розмірі 25% завищеної суми бюджетного відшкодування (496698*25%=124174,50), а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000241202 від 21.08.2017 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 124 174 грн. 50 коп. слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "08" лютого 2018 р.