Постанова № 72088777, 07.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/1863/17

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької міської ради та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня 2018 року (м. Липовець) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради та Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №1168 від 10.11.2017 року у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 1168 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 10.11.2017 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 850 грн., передбаченого ст. 152 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Судовим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову № 1168 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 10.11.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності начальника АГЗС ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД» ОСОБА_2 за ст.152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволені позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі .

Позивач в судовому засіданні заперечив проти апеляційних скарг відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.11.2017 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради було винесено постанову за №1168 про накладення на начальника АГЗС ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД» ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, копію якої було вручено правопорушнику.

Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП послугував протокол про адміністративне правопорушення серія ВА №000869 складений 15.09.2017 головним інспектором КП ВМР Муніципальної поліції ОСОБА_4

Згідно постанови від 10.11.2017 встановлено, що начальник АГЗС ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД» ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер своєї дії, умисно організував розміщення металевої конструкції на території загального користування рекламного засобу з надписом: «Пропан 100 м2» та на бетонній електроопорі з наступним змістом «Пропан, метан», «Газ пропан 14.94, метан 12.99 із підсвіткою», а також дерев'яна конструкція рекламного засобу «Технічні гази, вуглекислота 204.00, кисень 65.00, азот 180, гелій» без будь-яких дозвільних документів виданих у встановленому порядку виконавчим комітетом BMP, чим вчинив правопорушення передбачене ст.. 152 КУпАП, а саме: порушення правил благоустрою території населеного пункту, а саме: п.п. 7.11.1, 7.11.20 «Правил благоустрою міста Вінниці» і посягнув на встановлений громадський порядок.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятої ним постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, так як порушення законодавства про рекламу не є тотожним порушенням державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-ІV від 06.09.2005 (далі - Закон № 2807-ІV), до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що на об’єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Фізичні та юридичні особи у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані отримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів (п. 2 ч. 2 т. 17 Закону № 2807-ІV).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2807-ІV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою.

За змістом ч. 4 ст. 20 вказаного Закону, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

В свою чергу, на виконання ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Вінницька міська рада затвердила Правила благоустрою м. Вінниці, в яких деталізувала перелік об'єктів благоустрою, на які заборонено відповідні посягання, серед яких п. "г" ч. 1 ст. 13 Закону № 2807-ІV визначено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення, за наслідком розгляду якого винесена оскаржена постанова, був складений працівником КП ВМР «Муніципальна поліція» за порушення директором АГЗС ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД» Правил благоустрою території м.Вінниці, а саме пунктів 7.11.1 та 7.11.20. даних Правил.

В силу п.п.7.11.1 Правил благоустрою території м.Вінниці рекламні засоби (спеціальні конструкції) розташовуються на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих у встановленому виконкомом міської ради порядку.

У відповідності до п.п.7.11.20. Правил благоустрою території м.Вінниці забороняється вчиняти дії по організації, розміщенню реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо безпосередньо на фасадах будинків, будівель, споруд та їх елементів, на парканах, огорожах, стовпах, конструкціях (крім дошок оголошень), деревах, водостічних трубах та інших не відведених для цього місцях. Також, особи причетні до організації та розміщення реклами несуть відповідальність за бездіяльність, що призвела до розміщення реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо у невідведених для цього місцях.

Враховуючи вищевикладене та те, що Правила благоустрою міста Вінниці, які затверджені рішенням виконкому від 01.03.2011р. №104, зокрема 7.11.1, 7.11.20. є чинними, тому підлягають до обов’язкового виконання на всій території міста Вінниці.

Разом з тим, ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також, на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Водночас, постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 р. №2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 3 казаних Типових правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01.12.2011р. №2904 затверджено розміщення зовнішньої реклами в м.Вінниці.

Пунктом 1.3. даного Порядку передбачено, що його дія поширюється на всю територію міста Вінниці, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, на територіях зелених насаджень, на елементах вуличного обладнання, на об’єктах та елементах благоустрою, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об'єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.

Порядок є обов'язковим до виконання всіма суб'єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Вінниці.

Згідно з п. 1.4 Порядку встановлено, що протиправно розміщений рекламний засіб - рекламний засіб, який характеризується хоча б однією з наступних ознак: - розміщується без виданого у встановленому порядку дозволу; - продовжує розмішуватись після закінчення терміну дії дозволу, у тому числі у випадку анулювання дозволу чи відмови у його продовженні; - розміщується з недотриманням хоча б одного з визначених дозволом параметрів щодо формату, типу, розміру рекламного засобу та/або місце розташування якого не відповідає місцю, визначеному дозволом; - розмішується на місцях, що перебувають у комунальній власності, без укладання відповідного договору з виконкомом міської ради, у тому числі у разі закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання.

За приписами п.2.3 Порядку зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та за процедурами, встановленими виконкомом міської ради відповідно до цього Порядку.

В силу ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Таким чином, в даному випадку, суд першої інстанції помилково застосував Закону України «Про рекламу».

Разом з тим, суд першої інстанції взагалі не розглянув обґрунтування позивача щодо того, що він не є відповідальним за дотриманням правил благоустрою з боку ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД».

Так, наказом ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» № 061-К від 01.06.2011 ОСОБА_2 переведено на посаду начальника АГНКС з 01.06.2011.

Посадова інструкція начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції затверджена генеральним директором ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» 01.06.2016, з якою ОСОБА_2 ознайомлений 01.06.2016.

Відповідно до посадової інструкції начальника АГНКС, до посадових обов’язків начальника не входить питання щодо вчинення дії по організації, розміщенню реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо, відтак позивач не є відповідальною особою, за вчинене адміністративне правопорушення.

Крім того, АГНКС (вул. Тарногородського, 46 смт. Стрижовка, Вінницька обл.) належить на праві приватної власності ТОВ «ВКФ «СенсЛТД», яке у встановленому законом порядку погодило схему організації дорожнього руху та проект «Реконструкція АГЗП автозаправний комплекс ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» згідно висновку УДАІ ГУМВС у Вінницькій області № 6108 від 07.05.2009 року, на яких чітко відображено розміщення світлових цінників та дорожніх знаків, які на думку виконавчого комітету Вінницької міської ради розміщено з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначені вище дії були вчиненні, коли територія на якій розташований автозаправний комплекс відносилася до Вінницького району Вінницької області, а не до міста Вінниця.

При цьому, відповідач доказів, що саме позивач має нести відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення суду не надав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, через відсутність доведення вини позивача у вчинені інкримінуємого йому правопорушення оскаржувана постанова підлягає скасуванню, і провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю з підстав п. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо вирішення питання розподілу витрат, то колегія суддів вважає, що позивач при подачі позову помилково сплатив кошти як судовий збір, адже за правилами ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. У такому випадку помилково сплачені кошти можуть бути повернуті з державного бюджету за відповідною заявою органами Державної казначейської служби України згідно порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Вінницької міської ради та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 1168 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 10.11.2017 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, про накладення стягнення у виді 850 грн. штрафу на ОСОБА_2.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6