Постанова № 72088653, 05.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11341/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М.,Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Кирилюк В.Ф. о 14:44:25 у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (надалі – Луцьке ОУПФУ Волинської області) про визнання протиправнимидій щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов’язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений: визнано протиправними дії Луцького ОУПФУ Волинської області щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.11.2016 року.

Відповідач - Луцьке ОУПФУ Волинської області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, з’ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми матеріального права. Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що немає законних підстав для призначення пенсії, оскільки до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачем не додано достатньо документів, які підтверджують постійне проживання в зоні безумовного (обов’язкового) відселення.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії Б №099294 від 05.02.1993 року та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

1 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького ОУПФУ Волинської області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 02.03.2017 року №14 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач в період з 29.07.1985 року по 28.06.1989 рік не підтвердив своє проживання в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, так як в цей час навчався в Київському автомобільно-дорожньому інституті в м. Києві, тобто на території, яка не відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що документи, подані позивачем, повністю підтверджують підстави для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, є наявність у неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися посвідченням або факт проживання у вказаній зоні.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, зробленим на підставі належним чином встановлених обставин і зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі – Закон ) для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Статтею 15 Закону передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, особи, потерпілі від наслідків Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11. 2005 року №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання(роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування(підприємствами, установами, організаціями).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано копію посвідчення особи потерпілого від Чорнобильської катастрофи , категорії 2, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй призначається одна пенсія за її вибором.

Покликання апелянта на те, що позивачем додано не достатньо документів, які підтверджують постійне проживання в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, тому немає законних підстав для призначення пенсії до уваги апеляційним судом не береться з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами, позивачем до заяви про призначення пенсії подано наступні документи: посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії Б №099294 від 05.02.1993 року; копію довідки №9720 від 01.12.1992 року, виданої Держадміністрацією Київської області додатку №4 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про те, що заявник з моменту аварії по 05.09.1990 року постійно проживав у зоні безумовного (обов’язкового) відселення у смт. Поліське Поліського району Київської області; довідку №135 від 31.01.2017 року, видану управлінням Державної міграційної служби України в Київській області про засвідчення факту реєстрації в смт. Поліське Київської області у період з 25.07.1989 року по 04.09.1990 року; архівну довідку №219/01 від 31.01.2017 року про періоди навчання, видану Національним транспортним університетом; довідку №79 від 18.01.2017 року про періоди проходження військової служби, видану Луцьким об’єднаним міським військовим комісаріатом; довідку №444 від 23.12.2016 року про періоди роботи з 14.08.1989 року по 04.10.1990 року в Поліському АТП – 13248, видану ВАТ «Автомобіліст»; довідку №01 від 10.01.2017 року про періоди роботи з 16.10.1990 року по 18.11.1998 року в Луцькому АТП – 10727, видану ВАТ «Луцьке АТП – 70727»; довідку №2 від 11.01.2017 року про періоди роботи з 19.11.1998 року по 05.11.2007 року у ВАТ «Волиньавтотранс», видану ВАТ «Волиньавтотранс»; довідку №84 від 01.02.2017 року про періоди роботи з 12.10.2016 року по даний час у ТДВ «Волиньавтотранс»,, видану ТДВ «Волиньавтотранс»; довідку №442 від 23.12.2016 року про заробітну плату за 1989 – 1990 роки, видану ВАТ «Автомобіліст».

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем подано всі документи, необхідні для призначення пенсії, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період проживанняна територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування(підприємствами, установами, організаціями).

Покликання апелянта на те, що позивач за період з 29.07.1985 року по 28.06.1989 рік навчався в Київському автомобільно-дорожньому інституті в м. Києві, тобто на території, яка не відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, а відтак, не проживав в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 в цей час не проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається з наданих позивачем документів, місце його проживання було зареєстроване якраз за цією адресою.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 161/12782/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складене 08.02.2018 року