Постанова № 72088551, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/274/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2017 року у справі №154/1597/17, ( винесену головуючим суддею Вітер І.Р. о 9:15 год. у м. Володимир-Волинську, повний текст складений 12.12.2017 року ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Володимир-Волинського міського суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови митного органу у справі про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 24 травня 2017 року, за якою її було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2017 року позов задоволено. Постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1533/20500/17 від 24 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень- скасовано.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач визнавала себе винною та власноручно писала з цього приводу пояснення; громадяни які проходять (проїжджають) через «зелений коридор» звільняються від подання письмової митної декларації; що стосується особистих даних позивача, то такі заносяться зі слів особи, оскілки у закордонному паспорті відсутні запис імені по батькові та адреса проживання. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивача та її представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.470 МК України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови позивач, 28 листопада 2016 року ввезла на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_5 ONA10347, в режимі «транзит» без письмового декларування та сплати митних платежів. Згідно з інформацією в ПІК «Інспектор» ДФС встановлено, що станом на 24 травня 2017 року вказаний транспортний засіб з митної території України вивезений не був.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що вина позивача в даній справі про порушення митних правил не була доведена «поза розумним сумнівом», а постанова про притягнення її до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України є безпідставною і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ( ст. 489 МК України).

Згідно із статтею 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Позивач вказує на те, що наведене у постанові не відповідає дійсності та фактичним обставинам, оскільки вона не ввозила вищезазначений автомобіль чи будь-який інший транспортний засіб на територію України та не мала такого наміру, не була присутній під час оформлення документів про ввезення вищезазначеного автомобіля на територію Украйни в режимі «транзит», не підписувала жодних документів, не знала та не могла знати про те, що їй належить протягом десяти днів вивезти за межі митної території України вищезазначений транспортний засіб.

Згідно поданих відповідачем та Львівською митницею ДФС документів, факт перетину позивачем кордону та ввезення нею автомобіля «Daewoo Lanos», в режимі «транзит», підтверджується витягом з ЄАІС «Інспектор» митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС щодо переміщень транспортних засобів, в якому зокрема зазначена адреса: Волинська область, м. Нововолинськ, вулиця Грушевського, 88/2, що не відповідає анкетним даним і місцю проживання позивача. Будь-яких інших документів на підтвердження ввезення позивачем вказаного автомобіля відповідач не надав.

Вказана інформація суперечить особистим даним позивача оскільки адреса проживання позивача м. Володимир – Волинський район, вул. Багряного, 20.

Крім того, позивач для спростування своєї винуватості самостійно 09 листопада 2017 року звернулась до коменданта ОСОБА_6 ОСОБА_5 в Долгобичуві (що межує з Устилугом) із проханням надати їй інформацію про факт та обставини оформлення вивезення 28 листопада 2016 року з ОСОБА_5 в Україну автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ONA10347, на що отримала підтвердження №NA-Dtl/1549/17 про те, що дійсно слідувала у даному транспортному засобі в якості лише пасажира.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що відповідачем на наведено належних доказів того, саме позивачем 28 листопада 2016 року ввеено на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер ОСОБА_5 ONA10347, в режимі «транзит» без письмового декларування та сплати митних платежів, а з представлених доказів не вбачається можливим ідентифікувати саме особу позивача.

Крім того, із представлених відповідачем матеріалів справи слідує, що у автомобілі перебувала ще одна особа, проте не буда допитана у зв’язку із наданням позивачем пояснень про заперечення факту перевезення транспортного засобу.

У відповідності до отриманих відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-27413/015-17 від 29 серпня 2017 року щодо фактів перетинання позивачем державного кордону України, 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 о 01 годині 10 хвилин перетнула пішим способом державний кордон України у пункті пропуску «Угринів» Львівської митниці в напрямку ОСОБА_5, а о 02 годині 07 хвилин цієї ж доби вона вже пройшла прикордонний паспортний контроль у цьому ж пункті пропуску заїхавши туди на автомобілі з реєстраційними номерами ONA10347. Разом із нею вказаним транспортним засобом в’їхав на територію України в цей же час ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

У відповідності до отриманого повідомлення за відомостями підрозділу територіального органу Державної міграційної служби ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

За клопотаннями представника позивача судом неодноразово викликався ОСОБА_7 в суд для допиту, однак останній в судові засідання не з’явився, судові виклики поверталися зворотно за закінченням терміну зберігання, місце перебування останнього встановити не видалось можливим.

За клопотанням представника позивача встановлено особу ОСОБА_8, 17.01.1982, який також був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, однак за відомостями УДМС України у Волинській області, останній змінив свої установчі дані на ОСОБА_9 та 12 березня 2015 року знявся із реєстрації за місцем проживання, а тому його місцезнаходження також не вдалося встановити.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що можливість оформлення ввезення транспортного засобу в режимі «транзит» на митну територію України лише на підставі наявної інформації з паспортних даних особи, без будь-якої додаткової фіксації, наприклад, у виді письмового декларування, фотофіксації, тощо, дійсно може створити умови для виникнення ситуацій щодо можливого зловживання особами виниклою ситуацію з метою незаконного переміщення на митну територію України транспортних засобів та оформлення їх ввезення на підставних осіб. В даному випадку при винесенні даного рішення суд об’єктивно погоджується з такими доводами представника позивача, що також підтверджується масовими аналогічними позовами до судів на територіях прикордонних районів Львівської та Волинської областей, а також зареєстрованими щодо цього кримінальними провадженнями.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача не виконано покладені на неї обов'язки та не використано надані права у точній відповідності із законом, оскільки постанова винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил, натомість докази позивача вказують на відсутність складу правопорушення в його діях, що виключає адміністративну відповідальність.

Наявність сумніву щодо доведеності вини, відповідно ст. 62 Конституції України, має тлумачитися на користь особи, зокрема позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС – залишити без задоволення, а постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2017 року у справі №154/1597/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_10 судді ОСОБА_11 ОСОБА_12