Постанова № 72088548, 07.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/219/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Пулик М.В.,

час ухвалення рішення – 30.11.2017 року,

місце ухвалення рішення – смт. Рожнятів,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі – відповідач) про визнання протиправною відмову та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення на підставі довідки територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області № 261 від 20.09.2017 року без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, не входить матеріальна допомога на оздоровлення, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

При цьому учасники справи клопотали перед судом апеляційної інстанції про розгляд справи у їхню відсутність (позивач у заяві від 06.02.2018 року, а відповідач в прохальній частині апеляційної скарги).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді судді та 16 жовтня 2013 року відрахований зі складу Рожнятівського районного суду Івано - Франківської області у зв’язку із поданням заяви про відставку (а.с. 11). Його загальний стаж на посаді судді складає більше 37-ми років.

17.10.2013 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди.

У жовтні 2017 року позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з нарахуванням та виплатою допомоги на оздоровлення в 2013 році, проте листом від 18.10.2017 року № 10265/03-Р відповідач відмовив у такому перерахунку (а.с. 15-16).

Згідно інформації територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області позивачу у 2013 році при наданні щорічної оплачуваної відпустки була нарахована і виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 11470,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1804 грн. 94 коп. (а.с. 17-18).

Згідно ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453) (в редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію та з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Відповідно до ст. 129 Закону № 2453 суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Норми ст. 130 Закону № 2453 передбачають, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що законодавство, чинне на час виходу позивача на пенсію у 2013 році, містило поняття «грошове утримання судді» та «суддівська винагорода», які за своїм змістом не є ідентичними. «Грошове утримання судді» є ширшим поняттям та включає в себе «суддівську винагороду».

Таким чином, на час виходу позивача на пенсію розмір його щомісячного довічного грошового утримання визначався у відсотковому розмірі до грошового утримання судді, а не до суддівської винагороди.

Тому при призначенні пенсії позивачу мав бути врахований розмір грошової допомоги на оздоровлення, з якої було сплачено внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 348/2172/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 07 лютого 2018 року.