Постанова № 72088378, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14741/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінанси та Кредит» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінанси та Кредит» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови №54974422 від 25.10.2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 25.10.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року повернено позовну заяву.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що позовна заява була подана ним до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача у справі у відповідності до вимог адміністративного процесуального законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керувався пунктом 6 частини 3 статті 108 КАС України у редакції, чинній на момент її постановлення, та виходив з того, що дана справа підсудна іншому окружному адміністративному суду, який видав виконавчий лист.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви (далі - КАС України), Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, 2, 5 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України було визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з п.6 ч.3 ст.108 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, а також положень Закону № 1404-VІІІ, надає підстави стверджувати, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підсудні адміністративним судам.

Жодною нормою законодавства, чинного як на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, так і на теперішній час, не передбачено виключень з територіальної юрисдикції справи щодо оскарження постанови державного виконавця, прийнятої у межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом окружного адміністративного суду.

Позивачем оскаржуються дії відповідача в рамках виконавчого провадження №54974422, відкритому з метою примусового виконання виконавчого листа №824/853/16-а, виданому 06.07.2017 року Чернівецьким окружним адміністративним судом.

При цьому, вказане виконавче провадження відкрито та здійснюється Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 110.

Саме до вказаного суб'єкта владних повноважень позивач звернувся з позовом у цій справі до Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто до суду за його територіальним місцезнаходженням, відповідно до вимог ст. 19 КАС України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної у цій справі ухвали.

Таким чином, даний спір підсудний Окружному адміністративному суду м. Києва, отже судом першої інстанції було неправомірно застосовано норму п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Нормативне врегулювання питання щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця до адміністративного суду, яким видано виконавчий лист, у відповідності до ч. 6, 7 ст. 181 КАС України, визначає юрисдикцію таких спорів лише щодо місцевих загальних судів як адміністративних у разі видання саме ними виконавчого листа та лише в певних категоріях справ, до яких спірні правовідносини не належать.

Згідно рішень Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 року по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Нормами ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

Згідно ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року скасувати.

Справу №826/14741/17 за адміністративним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінанси та Кредит» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови №54974422 від 25.10.2017 року направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2018 року.