Постанова № 72088305, 07.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12627/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Гулида Р.М. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від третьої особи - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Львівській обл., треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській обл., ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування реєстрів нотаріальних дій (суддя суду І інстанції: Брильовський Р.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 29 хв. 05.12.2017р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 11.12.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою суду від 05.12.2017р. залишено в порядку ч.2 ст.99, ч.9 ст.155 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду та винесення оскаржуваної ухвали суду) без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Львівській обл., треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Регіональне відділення /РВ/ Фонду державного майна /ФДМ/ України по Львівській обл., ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування реєстрів нотаріальних дій (а.с.62-63).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та заявлений позов задоволити, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду (а.с.70-73).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час прийняття рішення про залишення позовної заяви без розгляду судом не враховано отримання 25.09.2017р. із Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації /МБТІ/ довідки про відсутність в єдиному реєстрі БТІ об'єктів незавершеного будівництва, а саме: головного виробничого корпусу (ткацька фабрика), який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вказана довідка визнана належним доказом по справі, оскільки відносно неї судом не приймалося рішення про виключення її з кола доказів або проведення відповідної експертизи.

Також договір щодо придбання вказаного об'єкта готувався РВ ФДМ України по Львівській обл. та посвідчувався нотаріусом, через що перевірка підтвердження реєстрації такого об'єкта входила до обов'язків останніх.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду покладено судом ті обставини, що про наявність оскаржуваних реєстрів нотаріальних дій позивачу було відомо з часу укладення договорів № 507 від 07.02.2006р., від 25.12.2006р. та від 21.08.2008р.

Також під час судового розгляду з'ясовано, що спір щодо об'єкта нерухомості вирішений судами в порядку господарського судочинства, що стверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016р. у справі № 5015/4554/12 за позовом Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Львівській обл. до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта незавершеного будівництва.

Відтак, з 2006р. по 2008р. позивачу було відомо про оскаржувані реєстри нотаріальних дій, що слід вважати початком перебігу шестимісячного строку звернення до суду із розглядуваним позовом.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції підставними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Ключовим моментом під час вирішення правильності згаданої ухвали слід вважати своєчасність звернення позивача до суду із позовом за розглядуваних обставин; у цьому випадку таке поняття включає в себе: вчинення такої процесуальної дії як подача позову із дотриманням розумних строків, а також обізнаності позивача про порушення прав та його можливості на звернення до суду для оскарження реєстрів нотаріальних дій.

Як слідує з матеріалів справи, 20.10.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати наступні реєстри нотаріальних дій, вчинені приватним нотаріусом Самбірського РНО Львівської обл. ОСОБА_3:

№ 392 від 07.02.2006р., яким був посвідчений договір № 507 від 07.02.2006р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - головного виробничого корпусу (ткацька фабрика), який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

№ 4639 від 25.12.2006р., № 2603 від 21.08.2008р., якими посвідчені зміни до вищевказаного договору купівлі-продажу (а.с.4-6, 7-11).

Згідно довідки Самбірського МБТІ № 01/5-188 від 25.09.2017р. право власності на об'єкт нерухомості - незавершене будівництво головного виробного корпусу ткацької фабрики по АДРЕСА_1. не зареєстровано; дані наведені станом до 01.01.2013р. (а.с.13).

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. у справі № 5015/4554/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016р., розірвано договір купівлі-продажу № 507 від 07.02.2006р. об'єкта незавершеного будівництва (із змінами); зобов'язано ОСОБА_2 повернути в державну власність вищевказаний об'єкт (а.с.31-37).

Аналіз наведених обставин вказує на те, що з моменту укладення та нотаріального посвідчення договору № 507 від 07.02.2006р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та змін до нього позивачу було достовірно відомо про вчинення нотаріусом вказаних дій та формування реєстрів нотаріальних дій; саме з того часу він мав об'єктивну можливість дізнатися про правильність або хибність таких реєстрів.

Водночас, судом першої інстанції враховано й ту обставину, що між позивачем та продавцем об'єкта незавершеного будівництва, а саме: головного виробничого корпусу (ткацька фабрика), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, виник господарський спір, який вирішений в судовому порядку.

За таких обставин факт отримання довідки Самбірського МБТІ № 01/5-188 від 25.09.2017р. не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом з поважних причин, оскільки про наявність спірних реєстрів нотаріальних дій ОСОБА_2 було відомо з часу укладення договорів № 507 від 07.02.2006р., від 25.12.2006р. та від 21.08.2008р.

Водночас, позивачем не обгрунтовано неможливості отримання такої довідки БТІ або іншим шляхом перевірити питання реєстрації об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду та розгляду справи судом І інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма передбачена приписами ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Згідно з ч.4 ст.123 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оцінюючи відсутність обставин, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції надав вірну оцінку та провів об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів, та прийшов до переконливого висновку про те, що позивач за таких обставин мав дійсну можливість своєчасно (протягом 2006-2008 років) реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно виниклих правовідносин.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції надав оцінку та провів об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволило дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ст.77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення прав можна було отримати раніше.

Звідси, в суду першої інстанції були достатні і належні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі ст.ст.99, 155 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду та винесення оскаржуваної ухвали суду), а тому ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 грн. належить покласти на апелянта ОСОБА_2

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р. про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі № 813/3756/17 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Р. М. Гулид С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 08.02.2018р.