Постанова № 72088304, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Справа № 826/11208/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Пасенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КиївЗНДІЕП» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року у справі:

за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до: публічного акціонерного товариства «КиївЗНДІЕП»

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «КиївЗНДІЕП» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 798 307,35 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 589 510,19 грн., а в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також постановити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати повністю податковий борг із земельного податку з юридичних осіб та задовольнити його позов, посилаючись на те, що податковий борг нарахований позивачем незаконно та підлягає списанню, зазначаючи також про незаконність дій позивача щодо проведення перевірки товариства та безпідставність нарахування йому штрафу.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «КиївЗНДІЕП» (далі - ПАТ «КиївЗНДІЕП») є юридичною особою та перебуває на обліку Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

09.07.2015 р., 29.12.2015 р., 05.04.2016 р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0025671503, 045511503, 045491503, 0014731204, якими відповідачу визначені грошові зобов'язання із земельного податку.

Відповідачем також було самостійно обліковано його зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб у податкових деклараціях від 20.02.2014 р. № 9008859282 за 2014 рік, від 20.02.2015 р. № 9019300417 за 2015 рік, від 22.02.2016 р. № 9022005669 за 2016 рік, від 20.02.2017 р. № 9024369369 за 2017 рік.

13.09.2013 р. відповідачу податковим органом було скеровано вимогу № 590-15.

В наступному виникла та наростаюча заборгованість відповідачем погашена не була та станом на 31.08.2017 р. становила 798307,35 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалюючи судове рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу 589 510,19 грн. є узгодженою, у добровільному порядку відповідачем не погашена та підлягає стягненню з нього.

Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду (1095 днів) в частині щодо стягнення з позивача податкового боргу в розмірі 208 797,16 грн.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У п. 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу «безнадійним».

Системний аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої та підтверджується матеріалами справи, станом на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі за ПАТ «КиївЗНДІЕП» у межах строку, встановленого п. 102.4 ст. 102 ПК України, обліковувалася заборгованість із земельного податку в розмірі 589 510,19 грн., що утворилася на підставі узгоджених податкових зобов'язань, виниклих за податковими повідомленням-рішеннями та податковими деклараціями.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині та стягнення з відповідача вказаної суми податкового боргу.

Доводи апелянта про те, що дії податкового органу щодо незаконності проведення камеральних перевірок, за результатами яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2015 р., 29.12.2015 р., 05.04.2016 р. №№ 0025671503, 045511503, 045491503, 0014731204, якими товариству визначені грошові зобов'язання із земельного податку, протиправності нарахування йому податкового боргу та безпідставності нарахування штрафних санкцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку такі зобов'язання є узгодженими і позивачем не надано доказів оскарження та/або визнання протиправними (скасування) вказаних податкових повідомлень-рішень, дій податкового органу щодо проведення відповідних перевірок, нарахування податкового боргу, податкової вимоги та/або бездіяльності чи дій щодо нездійснення списання заборгованості у порядку, визначеному законодавством.

Посилання представника апелянта на те, що розрахунки податкового боргу, що були подані позивачем не звірені належним чином, колегія суддів відхиляє, оскільки іншими матеріалами справи підтверджено і апелянтом не спростовано наявність в нього податкового боргу із земельного податку, що був стягнутий рішенням суду першої інстанції.

Таким чином проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «КиївЗНДІЕП» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КиївЗНДІЕП» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 07 лютого 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: