Постанова № 72088298, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Справа № 825/1995/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі:

за позовом: заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

в інтересах держави

до: Михайло-Коцюбинської селищної ради

Чернігівського району Чернігівської області

про: визнання бездіяльності протиправною

та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі – відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не встановленні Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району та області;

- зобов'язання відповідача вжити визначені чинним законодавством дії до встановлення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року позовну заяву було повернуто позивачу через порушення правил предметної підсудності.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду – без змін та зазначає, що на його думку, рішення суду прийнято з дотриманням норм процесуального права.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем у цій справі є орган місцевого самоврядування, то такий спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви (далі – КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 18 КАС України закріплено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Системний аналіз норм процесуального законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, надає підстави стверджувати, що КАС України не містить чіткого врегулювання предметної підсудності справ, в яких одночасно приймають участь сторони, передбачені у п. 1 ч. 1 ст. 18 та в п. 1 ч. 2 ст. 18.

Водночас, у разі відсутності чіткого законодавчого врегулювання вирішення даного питання покладається на розсуд позивача.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила що позивачем у цій справі є заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури, тобто посадова особа органу державної влади, яка діє в інтересах держави та належить до переліку сторін, визначених у п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України, а відповідачем - Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, тобто орган місцевого самоврядування, що належить до переліку сторін, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, що, виходячи з вищевикладених правових норм, надає підстави стверджувати про відсутність чіткого законодавчого визначення (у редакції КАС, чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) предметної підсудності виниклого спору.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку, заступником керівника прокуратури при зверненні в інтересах держави до окружного адміністративного суду з позовом у цій справі до органу місцевого самоврядування не було порушено правил предметної підсудності, що виключає достатні та необхідні правові підстави для повернення поданої ним позовної заяви.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 13.01.2000 р. по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», відповідно до якої надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви, є підставою для скасування рішення суду та направлення справи для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави – задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року – скасувати та направити справу для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 07 лютого 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: