Постанова № 72088242, 06.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12230/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Мельника Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, головуючий суддя - Главач І.А., ухвалена о 10.02:52 год. у м. Івано-Франківську, повний текст якої складено - 27.11.2017 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 року №229536-13.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач протиправно, в порушення норм статтей 8, 9, 267 Податкового кодексу України, на підставі помилкового висновку про обов»язок позивача сплачувати транспортний податок за оподатковуваний період - 2016 рік на об»єкт оподаткування - транспортний засіб 2013 року випуску, об»єм двигуна 3 456 куб. см., оскарженим податковим повідомленням-рішенням, визначив податкове зобов»язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000 гривень. Вважав оскаржене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №229536-13 від 04.07.2016 року Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визначення ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податкового зобов»язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 (двадцять п»ять тисяч) гривень.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції порушено принципи, закріплені у ст. 7 КАС України щодо рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з»ясування всіх обставин у справі, оскільки не взято до уваги подані в судових засіданнях документи та доводи, якими відповідач підтверджував свою позицію.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 належав на праві власності транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER», об»єм двигуна 3 456 куб. см., 2013 року випуску (а.с. 12).

04.07.2016 року ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення за №229536-13, яким визначено позивачу податкове зобов»язання за платежем: транспортний податок за 2016 рік в розмірі 25 000 гривень (а.с.13).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, визначальною умовою для обчислення транспортного податку з фізичних осіб є одночасна наявність у власності легкового автомобіля з року випуску якого минуло не більше п»яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, то в даних правовідносинах транспортний засіб марки «TOYOTA HIGHLANDER», об»єм двигуна 3 456 куб. см., що належав позивачу, не є об»єктом оподаткування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок - транспортний податок, який відповідно до ст. 265, п. 10.2 ст.10 Податкового кодексу України є місцевим податком.

Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, (далі - ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об»єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об»єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п»яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об»єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, об»єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п»яти років (включно). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік та становить 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об»єктом оподаткування.

Для фізичних осіб - платників транспортного податку не передбачено надання декларації. Обчислення суми податку з об»єкта/об»єктів оподаткування фізичних осіб - резидентів здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об»єктів оподаткування транспортним податком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика).

Відповідно до п. 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об»єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п»яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно відповіді Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2017 року №3805-04/38826-07, наданої на адвокатський запит представника позивача, середньоринкова вартість транспортного засобу марки «TOYOTA HIGHLANDER» об»ємом двигуна 3,5 куб. см., пробігом 57 646 км., 2013 року випуску, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році становила 752 496,54 гривень (а.с. 37).

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки належний позивачу автомобіль марки «TOYOTA HIGHLANDER», об»єм двигуна 3 456 куб. см., 2013 року випуску не є об»єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є меншою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, а тому відповідач неправомірно нарахував позивачу суму транспортного податку у 2016 році у розмірі 25 000 грн., у зв»язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 року №229536-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №809/1521/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді М. А. Пліш В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 08.02.2018 року.