Постанова № 72088205, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/11723/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

25.10.2017 р. Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (правонаступник - Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області) звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_2, про скасування постанови державного виконавця від 27.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52374950 по виконанню виконавчого листа у справі № 357/8337/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначений виконавчий лист входить до переліку рішень, виконання яких гарантується державою і відбувається у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок чого, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 р.у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах та спосіб визначений законом, крім того, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не тлумачить і ніяким чином не скасовує порядок виконання рішень суду, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

З 15.12.2017 набрав законної сили Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконання надійшов виконавчий лист № 357/8337/15, виданий 28.07.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст.51,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 31.06.2014 р. по 02.08.2014 р.

На підставі вказаного виконавчого документа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 27.09.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа та зобов'язано боржника - управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що слідує з копії цієї постанови.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює підстави для відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 цієї же статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Враховуючи вищевказані норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем в межах та спосіб визначений законом, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» як на підставу незаконності спірної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, на думку колегії суддів, не заслуговують уваги, оскільки цей закон визначає лише гарантії держави щодо виконання судових рішень, а умови, порядок та строки виконання судових рішень, які не виконані у добровільному порядку, визначає саме Закон України «Про виконавче провадження».

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта щодо закінчення строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки такий строк закінчувався 22 вересня 2016 року, а заяву щодо відкриття виконавчого провадження № 357/8337/15-а зареєстровано Головним територіальним управління юстиції 20 вересня 2016 року, що підтверджується реєстраційно-контрольною карткою. (а.с.91)

Крім того, колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції, що якщо УПФУ виконано рішення суду в повному обсязі добровільно, то це є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а не підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог не надав достатньо належних та допустимих доказів, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль