Постанова № 72088038, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/23195/17-а Суддя (судді) першої інстанції: Москаленко К.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника - державного службовця, у розмірі пенсії у відсотках від суми заробітної плати померлого годувальника, що складає 70 % на одну особу.

Печерський районний суд міста Києва своєю постановою від 09 серпня 2017 року адміністративний позов залишив без задоволення. Так, суд обґрунтовував своє рішення тим, що з 01.06.2015 року відсутні підстави, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993), для призначення позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника - державного службовця - в розмірі 70 % на одну особу.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, скаржник звертала увагу суду апеляційної інстанції на те, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника - державного службовця у розмірі 70 %, звужує її соціальні права, та не ґрунтується на рішеннях Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач надав відзиву на апеляційну скаргу, в якому звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-V-III, яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-V-III, який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, Законом України «Про державну службу» в редакції від 01.05.2016 року, не передбачені умови та порядок призначення пенсії в разі втрати годувальника.

В судове засідання з'явилася позивач, відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином та завчасно повідомлений, причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з 07.07.2008 року та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою № 127/03 від 12.01.2017 року, виданою Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

Згідно розпорядження № 183545 від 13.07.2016 року позивачу проведено перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3, померлого 27.05.2016 року.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її на інший вид пенсії - у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 - державного службовця.

Відповідач своїм листом від 16.02.2017 року за № 9204/03 повідомив позивача про те, що починаючи з 01.05.2016 року пенсії в разі втрати годувальника не призначаються відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723- XII, а призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як це передбачено ст. 90 Закону України № 889 «Про державну службу» від 10.12.2015 року.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16 грудня 1993 року) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.

З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-V-III, яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Згідно із п.п. 1, 2 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-V-III, вказано, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність, крім ст. 37, що застосовується до осіб зазначених у пунктах 1- і 12 розділу ХІ цього Закону, норма якої діє тільки при призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-V-III, який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивача до відповідача з заявою про переведення її на інший вид пенсії.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача щодо переведення її на інший вид пенсії у 2017 році, коли діяв Закон України «Про державну службу» в редакції чинній з 01.05.2016 року, та відповідно до якого пенсії по втраті годувальника призначаються на загальних підставах.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї на загальних підставах, тобто у розмірі 50 % суми пенсії померлого годувальника, яку останній отримував на день своєї смерті.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та відхиляються судом апеляційної інстанції за необґрунтованістю. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев