Постанова № 72087956, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №229/4030/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 30 листопада 2017 р. у справі № 229/4030/17 (головуючий І інстанції Рагозіна С.О., постанова у повному обсязі складена 30 листопада 2017 року у м. Дружківці Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач 1), Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач 2) про скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії з виду на вид та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.10.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача 2 № 36 від 16 червня 2017 року та зобов’язати відповідача 1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01 січня 1992 року по 01 травня 1996 року, з 01 грудня 1997 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 25 квітня 2005 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 2-6).

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 30 листопада 2017 р. у справі № 229/4030/17 задоволені частково.

Визнано незаконним рішення начальника Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 420 від 16 червня 2017 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії з виду на вид (з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) на підставі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасувати його.

Зобов’язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву позивача від 12 червня 2017 року про перерахунок пенсії з виду на вид (з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01 січня 1992 року по 01 травня 1996 року, з 01 грудня 1997 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 25 квітня 2005 року.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 54-60).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не звертався із заявою на перерахунок пенсії з виду на вид (з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) до нього.

Вказує на те, що за вимогами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетної програмою для забезпечення виконань рішень суду.

Відповідач 2 також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управлінням було розглянуто заяву позивача № 420 від 12.06.2017 року про перерахунок пенсії з виду на вид (з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі наданих позивачем документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 31.01.2000 року, з 25.05.2000 року по 25.04.2005 року на підприємстві ПАТ «Українська залізниця «Регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», оскільки дані періоди підлягають перевірці. Дані періоди будуть зараховані до пільгового стажу після підтвердження наданих довідок актом перевірки.

Звертає увагу суду на те, що трудова книжка підтверджує наявність трудового стажу роботи (загального), а не пільгового (спеціального).

01 лютого 2018 року до суду надійшло заперечення на апеляційні скарги, в якому позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 12 червня 2017 року звернувся до відповідача 2 з заявою про переведення пенсії з виду на вид згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 15).

Рішенням начальника Селидівського ОУПФУ Донецької області № 420 від 16 червня 2017 року позивачу відмовлено в переході пенсії з виду на вид згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі наданих документів відповідач встановив, що до пільгового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи позивача з 01 січня 1992 року по 01 травня 1996 року з 01 грудня 1997 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 25 квітня 2005 року. Ці періоди роботи підлягають перевірці на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058 (а.с. 26).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з виду на виду, оскільки періоди роботи позивача з 01.01.1992 року по 01.05.1996 року, з 01.12.1997 року по 31.01.2000 року, з 25.05.2000 року по 25.04.2005 року на підприємстві ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» підлягають перевірці на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 42 р. 4 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п’ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Відповідно до списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, право на пенсію за вислугу років мають машиністи і помічники машиністів тепловозів.

Стаття 62 Закону № 1788 визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З записів трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 01 січня 1992 року по 21 лютого 1996 року працював на посаді машиніста тепловоза, з 22 лютого 1996 року по 01 травня 1996 року – помічника машиніста тепловоза в Локомотивному депо Ясинувата – Східне Донецької залізниці, з 01 грудня 1997 року по 18 березня 1998 року – на посаді помічника машиніста тепловоза, з 19 березня 1998 року по 31 січня 2000 року – машиніста тепловоза, з 25 травня 2000 року по 04 вересня 2000 року – помічника машиніста тепловозу, з 05.09.2000 року по 25.04.2005 року – машиністом тепловоза в Локомотивному депо Ясинувата – західне Донецької залізниці і виконував роботи по перевезенню багажів та вантажів на залізничних магістралях (а.с. 10-14).

Записи про спірні періоди роботи у 1992-2005 роках засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Отже, в даному випадку колегія суддів зазначає, що факт роботи позивача у період з 01 січня 1992 року по 21 лютого 1996 року, з 22 лютого 1996 року по 01 травня 1996 року, з 01 грудня 1997 року по 18 березня 1998 року, з 19 березня 1998 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 04 вересня 2000 року, з 05.09.2000 року по 25.04.2005 року підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Ці періоди роботи позивача на вказаних посадах підтверджується довідкою, що уточнює пільговий характер роботи, виданою структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українського залізниця» 21 червня 2016 року № 396 (а.с. 24).

Щодо незарахування періодів роботи позивача з 01 січня 1992 року по 01 травня 1996 року з 01 грудня 1997 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 25 квітня 2005 року, у зв’язку з тим, що ці періоди роботи підлягають перевірці на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Пункт 4.2. розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Разом з тим, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Законодавство України в жодному разі не ставить призначення особі пенсійних виплат в залежність від факту здійснення будь-якої перевірки. Натомість, пенсійне законодавство встановлює відповідальність підприємств та організацій за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Таким чином, в даному випадку позивач надав до відповідача 2 достатні докази на підтвердження свого пільгового стажу, трудову книжку і уточнюючу довідку з місця роботи.

Посилання апелянта на те, що довідка видана структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українського залізниця» підлягає перевірці, є безпідставними, з огляду на те, що стаж роботи позивача в відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду у його трудовій книжці.

Крім того, сумніви відповідача щодо можливості призначення пенсії тільки за записами у трудовій книжці не ґрунтується на будь-якому нормативному акті, оскільки Закони № 1058, 1788 неконституційними не визнавались, навіть у підзаконних нормативних актах не визначено про те, що трудова книжка «не містить відомостей про «спеціальний стаж» роботи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення начальника Селидівського ОУПФУ Донецької області від 16 червня 2017 року № 420 підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги до відповідача 1 про зобов’язання розглянути заяву позивача від 21 березня 2017 року про призначення пенсії за віком, то колегія суддів зазначає, що посадовими особами відповідача 1 не приймались будь-які рішення, які б порушували права позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що підстав зобов’язати відповідача 1 розглянути заяву позивача у суду немає, оскільки він не звертався до цього органу з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача 2 переглянути заяву позивача від 12 червня 2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01 січня 1992 року по 01 травня 1996 року, з 01 грудня 1997 року по 31 січня 2000 року, з 25 травня 2000 року по 25 квітня 2005 року.

Разом з тим, пленумом Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується.

Тобто, в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету (ч. 1 ст. 94 КАС України).

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що всупереч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати зі сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з суб’єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, 5 абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає зміні.

Враховуючи викладене, у зв’язку з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині стягнення судових витрат, керуючись статтями 205, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 30 листопада 2017 р. у справі № 229/4030/17 – змінити.

У четвертому абзаці резолютивної частини постанови Дружківського міського суду Донецької області від 30 листопада 2017 р. у справі № 229/4030/17 замість слів “з Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274) за рахунок бюджетних асигнувань” вказати слова “з Державного бюджету України”.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_2