Постанова № 72087849, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №812/1292/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 р. у справі № 812/1292/17 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І., постанова у повному обсязі складена 12 грудня 2017 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області про зобов'язання внести відповідні відомості до особової картки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.09.2017 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив, з урахуванням уточненого адміністративного позову, зобов’язати державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області внести відповідні відомості до особової картки з податку на прибуток щодо зайво сплаченого податку на прибуток за 2015 рік та 2016 рік у розмірі 8020,56 грн.; зобов’язати державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області внести відповідні відомості до особової картки з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю щодо зайво сплаченої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року у розмірі 336231,91 грн.; зобов’язати Головне управління ДФС у Луганській області вжити відповідні заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб по ігноруванню робітників податкової інспекції, які здійснювали перевірку, – по притягненню таких осіб до відповідальності, відповідно до вимог чинного законодавства (т. 1 а.с. 197-200).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 р. у справі № 812/1292/17 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі (т. 3 а.с. 6-12).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Крім того, Податковим кодексом не передбачено, що факти завищення податкових зобов’язань мають враховуватись податковим органом після відповідного звернення платника податків.

Ні положеннями Закону № 1669 ні нормами Податкового кодексу не встановлено строк у який суб’єкт господарювання має право використати звільнення від сплати за користування земельними ділянками. Крім того, якщо платник податків не подав уточнюючий розрахунок з коригуванням суми даного податку до початку планової перевірки, податковий орган мав встановити факт переплати в ході перевірки та самостійно скоригувати показники податкової звітності позивача за результатами цієї перевірки та мав врахувати презумпцію правомірності рішень платника податків.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти цих доводів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (ідентифікаційний код 31337612) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку в державній податковій інспекції м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 жовтня 2017 року за № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 203-207).

На підставі направлень на перевірку посадовими особами контролюючого органу у період з 27 березня 2017 року по 12 травня 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, податку на додану вартість за період з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2016 року, єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року та правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору з 02 серпня 2014 року по 30 вересня 2016 року, результати якої оформлено актом від 18 травня 2017 року № 142/12-32-14-11-31337612 (т. 1 а.с. 20-137).

На акт перевірки від 18 травня 2017 року № 142/12-32-14-11-31337612 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» подало до Головного управління ДФС у Луганській області заперечення від 23 травня 2017 року за № 176, в яких, серед іншого, просило врахувати лист підприємства від 28 квітня 2017 року № 144 щодо внесення відомостей про зайво сплачену орендну плату за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року у розмірі 336231,91 грн. (пункт 9 заперечень) та лист підприємства від 05 травня 2017 року № 152 щодо зайво сплаченого податку на прибуток за 2015 і 2016 рік у розмірі 31168,06 грн. та 8020,56 грн. відповідно (пункти 10 заперечень) (т. 1 а.с. 16-17, 18-19, 138-161; т. 2 а.с. 133-134, 135-136).

Листами про розгляд заперечень від 01 червня 2017 року за № 1081/10/12-32-14-00-08 та від 11 серпня 2017 року за № 2327/10/12-32-14-00-08 Головне управління ДФС у Луганській області визнало висновки акта перевірки від 18 травня 2017 року № 142/12-32-14-11-31337612 щодо виявлених порушень доведеними та правомірними (т. 1 а.с. 162-168, 169-192).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням цієї справи є правомірність чи протиправність дій відповідача щодо відмови у внесенні відповідних відомостей до особової картки з податку на прибуток щодо зайво сплаченого податку на прибуток за 2015 рік та 2016 рік у розмірі 8020,56 грн. та внесення відповідних відомостей до особової картки з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю щодо зайво сплаченої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року у розмірі 336231,91 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати врегульовані статтею 137 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (пункт 137. 4 статті 137 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З акта від 18 травня 2017 року № 142/12-32-14-11-31337612 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» у листі від 05 травня 2017 року № 152 (вх. 13 травня 2017 року 610/10) звернулось з вимогою зазначити в акті перевірки факти завищення об’єкту оподаткування податку на прибуток на 2015 рік і 9 місяців 2016 року. Зазначений лист неможливо взяти до уваги та підтвердити витрати у зв’язку з тим, що копії документів надано після закінчення перевірки.

За унормуванням пунктів 4 і 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Пунктом 20.3 зазначеного положення (стандарту) у примітках до фінансової звітності передбачено, що наводиться інформація про факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення. Повторне оприлюднення виправлених фінансових звітів здійснюється у тому самому порядку, в якому оприлюднювалися фінансові звіти, в яких виявлено помилку. До листа товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» від 05 травня 2017 року № 152 не додано: виправлена фінансова звітність та інформація про її оприлюднення, бухгалтерська довідка (т. 1 а.с. 40).

Таким чином, апелянтом не надана податковому органу вся необхідна документація.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (пункт 50.3 статті 50 податкового кодексу України).

З зазначених положень статті 50 Податкового кодексу України вбачається, якщо позивач у декларації за 9 місяців 2016 року при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток не включив до складу податкових витрат витрати, що були відшкодовані підприємством за 2016 рік на оплату відпусток працівникам та інші витрати, пов’язані з оплатою праці, в сумі 44558,67 грн. за рахунок резервів і забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року відповідно до облікової політики Товариства і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, як то передбачено пунктом 24 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, позивач має право відповідні уточнені показники зазначити у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені, або подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся.

Колегія суддів звертає увагу, що на підставі акта від 18 травня 2017 року № 142/12-32-14-11-31337612 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення - рішення від 16 серпня 2017 року № НОМЕР_2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» збільшені грошові зобов’язання по податку на прибуток підприємства на 680111,00 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 590149,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89962,00 грн. (т. 2 а.с. 43).

Згідно з розрахунком до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2017 року № НОМЕР_2 до збільшених податкових зобов’язань на суму 590149,0 грн. входить занижений податок на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року (т. 2 а.с. 44).

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 16 серпня 2017 року № НОМЕР_2 про збільшення грошових зобов’язань по податку на прибуток підприємства на 680111,00 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 590149,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 89962,00 грн., оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» у судовому порядку (т. 2 а.с. 231-241, 242-245).

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача внести відповідні відомості до особової картки з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю щодо зайво сплаченої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року у розмірі 336231,91 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з положеннями пунктів 288.1 – 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – ОСОБА_2 № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII ( в редакції чинній до 08.06.2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669-VII, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Отже, статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Відповідно, у період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року включно суб’єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Разом з тим, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не визначений.

Відповідно до вимог пунктів 30.1, 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами пункту 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Згідно з пунктом 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов’язком.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до контролюючого органу не подавало уточнюючу податкову звітність з плати за землю за спірний період, у якій нараховані до зменшення податкові зобов’язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, тобто, позивач не скористався правом податкової пільги за платежем земельний податок та орендна плата за землю з юридичних осіб шляхом подання уточнюючої декларації в строки, передбачені Податковим кодексом України.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі – Порядок № 422).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

З аналізу положень Порядку № 422 слідує, що облікові операції в інтегрованій картці платника здійснюються на підставі первинних документів.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, на підставі яких у інтегрованій картці платника можливо провести облікову операцію щодо зайво сплаченого податку на прибуток за 9 місяців 2016 року у розмірі 8020,56 грн та зайво сплаченої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року у розмірі 336231,91 грн.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Головного управління ДФС у Луганській області вжити відповідні заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб по ігноруванню робітників податкової, які здійснювали перевірку – по притягненню таких осіб до відповідальності, відповідно до вимог чинного законодавства колегія суддів зазначає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Як зазначалось вище, відповідачем не було порушено прав, свобод та інтересів позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 р. у справі № 812/1292/17 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3