Постанова № 72087754, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 369/4792/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ковальчук Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора Києво-Святошинського відділу поліції Ганзі Олександра Андрійовича, Головного управління національної поліції в Київській області про визнання рішення суб`єкта владних повноважень нечинними (недійсними), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора Києво-Святошинського відділу поліції Ганзі Олександра Андрійовича, Головного управління національної поліції в Київській області (далі - Відповідачі, Інспектор) у якому просив визнати нечинним (недійсним) протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 від 16.12.2016 притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2016 року Інспектором Ганзя О.А. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Згідно вказаного протоколу, 16.12.2016 року о 16:30 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц Е 220», державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Київ-Чоп, 22 км. в с. Стоянка, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що це є безпечно, під час перестроювання не надав дорогу автомобілю «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався в попутному напрямку ліворуч, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів. В подальшому автомобіль «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_2, зіткнувся з автомобілем ОСОБА_3 Своїми діями позивач порушив вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПДР), у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачем прийнято в межах його компетенції, кваліфікація порушення визначена вірно, санкція застосована до позивача відповідає вимогам ст. 124 КУпАП та ПДР.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 від 16.12.2016 року інспектор Києво-Святошинського відділу поліції Ганзя О.А. діяв в межах компетенції, наданих йому у відповідності до вимог ст. 255 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 від 16.12.2016 року інспектором Києво-Святошинського відділу поліції Ганзя О.А. було зафіксовано порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке відбулося 16.12.2016 року о 16 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Чоп, 22 км. в с. Стоянка.

Тобто, Інспектором Ганзя О.А., в межах своєї компетенції та відповідно до правових норм чинного законодавства, було зафіксовано дані на підставі яких встановлюється факт наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, зокрема зіткнення автомобілів «Мерседес Бенц Е 220», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Інспектор Ганзя О.А. діяв в межах наданих йому повноважень та виконував свої посадові обов'язки, а тому підстави для визнання дій останнього протиправними щодо складання протоколу немає.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення не підлягає скасуванню та не може визнаватись судом недійсним, оскільки він є актом, в якому зафіксовано лише подію, яка відбулася.

Крім того, вимога позивача про визнання нечинним (недійсним) рішення суб'єкта владних повноважень щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 від 16.12.2016 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не підлягає задоволенню, оскільки в день складання оскаржуваного протоколу Інспектор Ганзя О.А. не ухвалював відносно ОСОБА_3 ніяких рішень, а лише зафіксував факт порушення, яке відобразив у протоколі про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 029243 від 16.12.2016 року.

Аналіз правових положень чинного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що Інспектор Ганзя О.А. під час складання оскаржуваного протоколу, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Між тим, апелянт не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності дій Інспектора Ганзя О.А. під час складання оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточної та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова