Постанова № 72087644, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 808/1769/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумака С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (суддя Бойченко Ю.П., 12:59 ) по справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасником бойових дій у ДФС України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України , в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28 квітня 2017 року №5940/с/99-99-04-04-01-14

- зобов’язати Комісію повторно розглянути надані позивачем документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28 квітня 2017 року №5940/с/99-99-04-04-01-14. Зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 матеріали щодо визнання учасником бойових дій та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні Позивач та його представник за договором (ОСОБА_2О.) заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Представник третьої особи за довіреністю (ОСОБА_3С.) підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 17.02.2017 звернувся до Комісії (вх. ДФС № 1090) із заявою та відповідними матеріалами про надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом «Про надання інформації» від 28.04.2017 №5940/с/99-99-04-04-01-14, відповідач повідомив позивача, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв'язку з чим позивачу повернуто направлені до Комісії заяву та матеріали. При цьому в обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО без внесення змін до чинного законодавства не вбачається можливим.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі – Закон № 3551).

Відповідно до статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з ст. 5 Закону № 3551 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на службі в органах податкової міліції, на даний час займає посаду старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області та має спеціальне звання майора податкової міліції.

Наказом ДФС України «Про продовження відрядження працівників податкової міліції» від 28.07.2015 № 2268-о ОСОБА_1 був відряджений до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 29.07.2015 по 03.08.2015 (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, рапорти працівників), з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 № 415ог (а.с.15).

Наказами ДФС України «Про продовження відрядження працівників податкової міліції» від 26.08.2015 № 2681-о, від 28.09.2015 № 3040-о, від 27.10.2015 № 3462-о було продовжено відрядження позивача до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на періоди: з 27.08.2015 по 08.09.2015, з 28.09.2015 по 12.10.2015 та з 27.10.2015 по 09.11.2015, відповідно (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України) (а.с.17-22).

З копії витягів із наказів Першого заступника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) № 327 від 23.11.2015 та № 27 від 27.01.2017, а також керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції та засобів суб’єктів боротьби з тероризмом» від 29.12.2015 № 0207, вбачається, що у періоди з 01.08.2015 по 29.08.2015, з 30.08.2015 по 09.11.2015, з 30.08.2015 по 09.11.2015 ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.23-25).

На підставі вищенаведених наказів представники ДФС, зокрема ОСОБА_1, залучались до виконання службових (бойових) завдань в районі проведення АТО, реалізації порядку переміщення товарів та осіб через лінію розмежування (абз. 2 листа Штабу АТО на території Луганської та Донецької областей Антитерористичного центру при СБУ від 13.04.2017 № 2859).

Окрім того, у листі Штабу АТО на території Луганської та Донецької областей Антитерористичного центру при СБУ від 13.04.2017 №2859 зазначено, що вказані працівники вважались відрядженими в район проведення АТО з підпорядкуванням керівнику АТО на території Донецької та Луганської областей, з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в АТО, а також виконували бойові (службові) завдання.

Також, Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 357/99-99-21-10-01-18д від 10.02.2017, виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м.Київ, м.Краматорськ, м.Слов'янськ) Державної фіскальної служби України, підтверджено, що в період з 01.08.2015 року по 09.11.2015 року майор податкової міліції ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Підстава: накази ДФС України, перелічені в другому абзаці довідки. (а.с. 26)

Крім того, у зазначеній довідці вказано, що вона є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій (а.с.26).

Таким чином, як вбачається з вищезазначених документів, місцем дислокації позивача під час перебування на території проведення АТО був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ГУ ДФС Донецької та Луганської областей.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що несення служби позивачем відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КГТВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Оскільки позивач відповідає вимогам статті 5 Закону № 3551 та брав участь в Антитерористичній операції у підрозділах оперативної групи ДФС України при штабі АТО для виконання спеціальних (бойових) завдань, то він є таким, що належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Колегія суддів вважає за необхідне окремо звернути увагу на Довідку про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.02.2017 року № 357/99-99-21-10-01-18д, яка видана начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) Державної фіскальної служби України полковником податкової міліції ОСОБА_4 та яка є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Зазначена довідка не визнана не законною та не скасована.

З огляду на викладене, доводи щодо відсутності у позивача передбаченого законом права на визнання його учасником бойових дій є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги стосовно втручання суду у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень, колегія суддів розцінює критично.

Так, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28.04.2017 року № 5941/К/99-99-04-04-01-14, не містить жодної, передбаченої Положенням № 957, підстави для відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.

При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом, просив зокрема, зобов'язати відповідача повторно розглянути надані ним документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В даному випадку перевіряючи спірне рішення на відповідність приписам законодавства суд дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення. Так, з урахуванням наданих позивачем для розгляду документів, суд правомірно зобов’язав відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки для його прийняття позивачем виконані всі умови, визначені законодавством.

Доводи апелянта стосовно того, що розгляд справи в даному випадку повинен розглядатися колегією суддів у складі трьох суддів, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними з огляду на те, що відповідач у справі у розумінні ст. 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" не віднесений до центрального органу виконавчої влади. В свою чергу приписами ст. 24 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) не передбачено розгляд справи колегією суддів, у разі участі в якості третьої особи у справі центрального органу виконавчої влади, яким в даному випадку є Державна фіскальна служба України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України – залишити без змін.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року по справі № 808/1769/17 – залишити без задоволення.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко