Постанова № 72087532, 25.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2018 рокусправа № 804/3118/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумака С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (колегія суддів - Турлакова Н.В., Пруднік С.В,. Царікова О.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

- зобов'язати Державну казначейську службу України надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в задоволені позову відмолено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 29.08.2014р. ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради щодо стягнення грошових сум, за результатами розгляду якого рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2015р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум - відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

07.07.2015р. Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015р - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 2936, 00 грн.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) набрало законної сили - 07.07.2015р.

29.09.2015р. Апеляційним судом Дніпропетровської області прийнято додаткове рішення по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат та присудив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487, 20 грн. Дане судове рішення набрало законної сили - 29.09.2015р.

Позивачем у серпні 2015 року разом із заявами про виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області направлено виконавчі листи.

З 18.11.2015 року зазначені виконавчі документи зареєстровані в органах Казначейства та перебувають в черзі на виконання за № 7284, 7285.

22.09.2016р. ОСОБА_3, як уповноважений за довіреністю представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернулась до Міністерства фінансів України із скаргою, в якій просила про вжиття невідкладних заходів, спрямованих на виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом перерахування ОСОБА_1 присуджених на його користь за рішеннями суду коштів з урахуванням компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду згідно вимог ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Листом від 10.10.2016р. за вих. №31-15050-11/23-3875/3043 Міністерство фінансів України направило за належністю скаргу ОСОБА_3 стосовно виконання рішень суду до Державної казначейської служби України із повідомленням про це скаржника.

У відповідь на отриману за вищезазначеним листом Міністерства фінансів України скаргу ОСОБА_3 стосовно виконання рішень суду Державною казначейською службою України було направлено лист (вих. №5-13/1331-17838 від 26.10.2016р.), у якому відповідач зазначив, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» перебувають виконавчі листи Ленінського районного суду м.Дніпропетровська по справам №2/205/646/15 про перерахування коштів на користь ОСОБА_1, які будуть перераховані у відповідності до вимог абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., тобто після виконання рішень судів, що надійшли раніше.

Станом на 19.05.2017р. грошові кошти ОСОБА_1 сплачені не були, а рішення судів фактично не виконані.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак протиправності у бездіяльності Державної казначейської служби України, оскільки останньою вчинялися дії з виконання судових рішень у справі № 2/205/646/15(205/7386/14-ц).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким органом, згідно з Указом Президента України від 29.11.2011 № 1078/2011, є Державна казначейська служба України (Казначейство України).

Отже, в обов'язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів покладено виконання рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду.

Сторонами не заперечується, що 18 листопада 2015 року позивачем було подано всі необхідні для проведення виплати документи та відомості.

Враховуючи положення ч. 4. ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем станом на дату звернення позивача до суду (19.05.2017) порушено граничні строки виконання судового рішення за виконавчими листами Ленінського районного суду м. Дніпропетрвська від 16.07.2015 року та від 06.11.2015 року у справі № 2/205/646/15.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2015 "Кечко проти України", реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, на що безпідставно посилається апелянт.

Також колегія суддів звертає окремо увагу на те, що судові рішення не виконуються відповідачем більше двох років та черговість їх виконання з 7284, 7285 змінилась за цей час до 98318, 98319.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що наведене свідчить про небезпеку невиконання вищезазначеного судового рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державну казначейську службу України надати суду звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 2/205/646/15(205/7386/14-ц), колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до положень зазначеної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

Особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і вирішується в межах того ж самого провадження. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду.

Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової, про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року по справі № 804/3118/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко