Постанова № 72087508, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №233/3831/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., ГеращенкаІ.В., ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/3831/17 (суддя І інстанції – Бєлостоцька О.В.), складену в повному обсязі 13 листопада 2017 року в м. Костянтинівка Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22 червня 2017 року щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії;

- зобов’язання управління призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 починаючи з 23 березня 2017 року;

- стягнення з управління судових витрат (а.с. 2-5).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року позовну заяву задоволено. Визнано неправомірним і скасовано рішення від 22 червня 2017 року про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано управління призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23 березня 2017 року з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 в період роботи: з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року - 2 роки 8 місяців 24 дні гартівником скла в Костянтинівському державному підприємстві «Автоскло» ім. К.Т.Бондарєва., з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року - 5 років 9 місяців 9 днів дробильником-розмелювачем в ТОВ «Торгівельна компанія ОСОБА_3». Стягнуто з управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 640, 00грн. (а.с. 82-85).

Не погодившись з судовим рішенням, Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги управлінням зазначено, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на пільгових умовах відмовлено у зарахуванні пільгового стажу роботи (по Костянтинівському заводу «Автоскло») у зв’язку з відсутністю можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі довідок.

Щодо періоду роботи позивача на ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал», апелянтом зазначено, що довідка про підтвердження пільгового стажу не відповідає вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній».

Відтак, рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (а.с. 88-90).

02 лютого 2018 року від позивача до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила розглянути справу у її відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

02 лютого 2018 року до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача.

07 лютого 2018 року позивач надала до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – змінити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, 23 березня 1966 року, згідно записів у трудовій книжці (а.с. 12-24), зокрема, з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року працювала гартівником скла в Костянтинівському заводі «Автоскло»; з 07 липня 1994 року по 26 березня 1995 року укладчиком-пакувальником цеху мінеральних добрив та кислот в Костянтинівському державному хімічному заводі; з 05 квітня 1995 року по 02 березня 1996 року укладчиком-пакувальником цеху фасування мінеральних добрив та кислот в Костянтинівському державному хімічному заводі; з 23 серпня 1999 року по 31 жовтня 2000 року дробильником-розмелювачем в цеху виготовлення шихти Орендного підприємства «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників»; з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року дробильником розмелювачем в ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» .

23 березня 2017 року позивач звернулась до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 63, 65).

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2017 року № 25/167відмовлено у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком № 2 з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 на посаді гартівника скла на Костянтинівському заводі «Автоскло» у зв’язку з відсутністю можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів (а.с. 66).

Рішенням Костянтинівського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 22 червня 2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку №2 (а.с. 63), в рішенні пенсійний орган посилається на рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2017 року № 25/167 в частині не зарахування періоду роботи на пільгових умовах за Списком № 2 з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 на посаді гартівника скла на Костянтинівському заводі «Автоскло».

Крім того, управління в рішенні не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року дробильником розмелювачем в ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» у зв’язку з невідповідністю довідок про підтвердження пільгового стажу вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» (а.с. 63).

Не погодившись із не зарахуванням спірних періодів роботи до пільгового стажу та з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу, при цьому суд зобов’язав управління призначити пенсію позивачу на пільгових умовах з урахуванням вищевказаних періодів роботи та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань управління на користь позивача судовий збір.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон України № 1788) чоловіки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як вбачається з трудової книжки позивача (а.с. 12-24), зокрема, з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року працювала гартівником скла в Костянтинівському заводі «Автоскло»; з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року дробильником розмелювачем в ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал».

Періоди роботи позивача з 07 липня 1994 року по 26 березня 1995 року укладчиком-пакувальником цеху мінеральних добрив та кислот в Костянтинівському державному хімічному заводі; з 05 квітня 1995 року по 02 березня 1996 року укладчиком-пакувальником цеху фасування мінеральних добрив та кислот в Костянтинівському державному хімічному заводі; з 23 серпня 1999 року по 31 жовтня 2000 року дробильником-розмелювачем в цеху виготовлення шихти Орендного підприємства «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників» не є спірним питанням даної справи, ці періоди роботи позивача зараховані управлінням до пільгового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу позивача (а.с. 64).

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Видавати такі довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день на підземних роботах в шахті. Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем доведено пільговий характер своєї роботи у спірні періоди, а пенсійних орган не мав правових підстав не включати ці періоди роботи до пільгового стажу позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні документи на підтвердження пільгового характеру роботи позивача.

Відповідно до довідки про пільговий характер роботи № 40/12 від 26 серпня 2010 року (а.с. 25, 67, 73) позивач працювала повний робочий день на підприємстві у період з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року у скляному виробництві, виробництві всіх видів скла, скловиробів за професією шліфувальник скловиробів, зайнятий шліфуванням скловиробів вручну, що передбачена Списком 2, розділ ХVІІІ, підрозділ 1а, код КП 2190100а-19669, Постанова СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, Постанова КМУ № 442 від 21 серпня 1992 року.

При цьому, в матеріалах справи наявний Наказ підприємства про проведення атестації робочих місць (а.с. 68-69).

При цьому, суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні відомості для підтвердження пільгового характеру роботи позивача у спірні періоди.

Таким чином, період роботи позивача з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року у на посаді гартівника скла у Костянтинівському державному підприємстві завод «Автоскло» імені ОСОБА_3, який підтверджується записами у трудовій книжці, довідкою про пільговий характер роботи, наказом про атестацію робочого місця є такими, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2, а відмова відповідачів у його зарахуванні в цій частині є неправомірною.

Щодо періоду роботи позивача з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року дробильником розмелювачем в ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал», суд зазначає наступне.

Як вбачається з рішення управління, вищевказаний період не зараховано до пільгового стажу у зв’язку із невідповідністю довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи про підтвердження пільгового стажу вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній».

Відповідно до довідки ТОВ ТК «Кристал» від 28 листопада 2013 року № 39-11-ок позивач працювала на підприємстві в період з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року дробильником-розмелювачем, повний робочий день, виконувала роботи із виготовлення шихти, що передбачено Списком № 2, затвердженим постановою КМУ від 16 січня 2003 року № 36, атестація робочих місць за умовами праці проведена відповідно до наказу № 648 від 28 грудня 2004 року (а.с.30-31, 72).

Вивчивши вищевказану довідку, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що відповідача вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній», при цьому записи трудової книжки містять всі необхідні відомості для зарахування спірного періоду роботи до пільгового, а постанова, на яку посилається пенсійний орган має використовуватись управлінням лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апелянтом не надано суду доказів на спростування наявності пільгового характеру роботи позивача.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

За таких умов суд апеляційної інстанції, вважає рішення пенсійного органу таким, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягають скасуванню.

Дії управління (відповідачів) при не зарахуванні до пільгового стажу періодів його роботи на товаристві є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача шляхом проведення перевірок або надання додаткових довідок на підтвердження пільгового характеру роботи), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже суб’єктами владних повноважень у даному випадку не враховано те, що позивач позбавлений можливості надати додаткові докази на підтвердження свого пільгового стажу.

Однак, суд апеляційної інстанції, вірно вирішивши дану справу в частині зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи помилково втрутився в делеговані повноваження пенсійного органу та зобов’язав його призначити позивачу пенсію, відтак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині з зобов’язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії з урахуванням висновків суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції, щодо порядку стягнення сплаченого позивачем при поданні адміністративного позову судового збору, зазначає наступне.

Пленумом ВАСУ від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що впротеріч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань управління, тобто з суб’єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, тому четвертий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає зміні, шляхом заміни п’ятого абзацу резолютивної частини постанови суду першої інстанції..

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/3831/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – змінити.

Третій абзац резолютивної частини постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/3831/17 викласти у наступній редакції: «Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23 березня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду щодо неправомірності дій управління щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_2 з 11 жовтня 1991 року по 04 липня 1994 року в Костянтинівському заводі «Автоскло» та з 01 листопада 2000 року по 17 квітня 2007 року в ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» до пільгового стажу за Списком № 2».

В четвертому абзаці резолютивної частини постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/3831/17 замість словосполучення «з Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань» вказати «з Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року у справі № 233/3831/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_1