Рішення № 72087313, 30.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року 09:39 № 826/12636/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у судовому засіданні справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро»доГоловного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 р. № 0053421209,

за участю представників сторін:

від позивача: Яворська О.С.;

від відповідача: Мазира Н.О.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Готель «Дніпро» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 р. № 0053421209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.10.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 01.09.2017 р. №6527/26-15-12-09-19/02573547 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 р. № 0053421209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на загальну суму 2 244 456,34 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Вважає, що при розрахунку ставки земельного податку слід застосовувати ставку земельного податку у розмірі 1 відсоток від її нормативної грошової оцінки, оскільки підприємство є юридичною особою державної форми власності, а на земельних ділянках, що перебувають у нього на праві постійного користування знаходиться об'єкт нерухомості, право власності на який оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач не є суб'єктом для якого встановлюється ставка земельного податку в розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для юридичних осіб державної власності.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік ПрАТ «Готель «Дніпро».

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, визначена за результатами подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 1700108540 від 03.08.2017 р. ПрАТ «Готель «Дніпро», є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, на загальну суму 1795565,07 грн.

Заниження податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2017 рік відбулося внаслідок невірного застосування ставки земельного податку за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, встановлену Положенням про плату за землю в м.Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923) «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві», чим порушено п. 5.2 вказаного Положення та невірного застосування алгоритму заповнення податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. № 560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 р. № 783/27228.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2017 р. № 6527/26-15-12-09-19/02573547 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 р. № 0053421209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 2 244 456,34 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 795 565,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 448891,27 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п. 274.1 ст. 274 названого Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України» від 8 квітня 2011 року N 445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, власники (користувачі) земельних ділянок зобов'язані сплачувати земельний податок, розрахований згідно із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, отриманої в установленому порядку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Землекористування згідно з вимогами Земельного кодексу України може бути постійним та на умовах оренди. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 N 560 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Отже, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянку податкову декларацію на поточний рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 N 560, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої розраховується земельний податок.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Готель «Дніпро» є акціонерним господарським товариством з одним акціонером - державою України в особі Державного управління справами.

Позивач володіє на праві постійного користування земельними ділянками за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, площею 0,2831 га (кадастровий номер 8000000000:82:012:0015) та площею 0,1580 га (кадастровий номер 8000000000:82:012:0058).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.2015 р. № 11711 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:012:0058 становить 9956841,27 грн.

Згідно Довідки № Ю-06795/2015 від 24.07.2015 р. про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 8000000000:82:012:0015 становить 44600977,29 грн.

Отже, розрахунок ставки земельного податку за земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:012:0015) та кадастровий номер 8000000000:82:012:0058 здійснювався позивачем з урахуванням наявних нормативних грошових оцінок.

Ставки земельного податку визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки з 1 січня 2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків як одну із складових податку на майно.

Відповідно до п. 12.3 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих їх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, рішенням місцевої ради встановлюються ставки податку у розрізі категорій земельних ділянок та користувачів (власників), але граничний розмір ставок земельного податку передбачено Кодексом. При цьому місцевим радам не надано права встановлювати індивідуальні пільгові ставки для окремих юридичних осіб або звільняти їх від сплати податків.

Рішення місцевої ради оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування ставок податків та пільг. Копія прийнятого рішення надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники податку. Граничним терміном надання копії рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного відповідно до статті 284 Кодексу є 25 грудня року, що передує звітному.

Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 р. № 58/923) «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві» затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (надалі - Положення № 242/5629).

Згідно із п. 5.1 вказаного Положення ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Кодексу адміністративного судочинства України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, державні підприємства у яких в постійному користуванні перебувають земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, підпадають під критерій визначений п. 5.1 Положення № 242/5629, та відповідно сплачують земельний податок у розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Виняток становлять земельні ділянки, зазначені у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Так, п. 5.6 Положення № 242/5629 визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

За визначенням наведеної статті, ставка податку у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлюється у випадку, якщо на земельних ділянках, якими користуються юридичні особи знаходяться будівлі, право власності на які не оформлено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником будівлі літ. «А» за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, ?, загальною площею 12829,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10856680000.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що на земельних ділянках за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, площею 0,2831 га (кадастровий номер 8000000000:82:012:0015) та площею 0,1580 га (кадастровий номер 8000000000:82:012:0058), які перебувають на праві постійного користування у ПрАТ «Готель «Дніпро», знаходиться будівля готелю, на яку в установленому порядку оформлено право власності, суд приходить до висновку про те, що позивачем вірно застосовано ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсоток від нормативної оцінки земельної ділянки, що свідчить про вірність застосування алгоритму заповнення податкової декларації з плати за землю, а відтак про помилковість висновків відповідача про поширення п. 5.6 Положення № 242/5629 на позивача, що є підставою для сплати земельного податку за ставкою 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Готель «Дніпро» підпадає під категорію юридичних осіб державної форми власності для яких ставка земельного податку визначена п. 5.1 Положення № 242/5629 та становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 18.09.2017 р. № 0053421209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 2 244 456,34 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1795565,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 448891,27 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро» (вул. Хрещатик, ?, м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 02573547) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 18.09.2017 р. № 0053421209.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро» (вул. Хрещатик, ?, м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 02573547) судові витрати в сумі 33 666,85 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.02.2018 р.