Рішення № 72087188, 30.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року № 826/10854/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Каракашьяна С.К., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

Виконуючого обов'язки Державного секретаря, керівник Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_2

про поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юсту, відповідач-1), Виконуючого обов'язки Державного секретаря, керівник Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, відповідач-2) про поновлення на роботі.

Представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно винесено наказ від 27.07.2017 №2986/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1.», оскільки накладення такого стягнення відбулось с порушенням законодавства України.

Представником відповідачів на адресу суду подано письмові заперечення, в яких зазначив про правомірність винесеного наказу та безпідставність вимог позивача.

На підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, 30.11.2015 призначено на посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департамент у ДВС Міністерства юстиції України.

Наказом Мін'юсту від 03.05.2017 №1617/к «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1.» на підставі подання директора Департаменту держаної виконавчої служби ОСОБА_4 від 19.04.2017 вирішено ініціювати дисциплінарне провадження та наказано дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ МЮУ відкрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою визначення ступеня вини, характеру у тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку. Відсторонено ОСОБА_1 у період з 05.05.2017 по 02.06.2017 та скласти висновок за результатами службового розслідування.

16.05.2017 наказом Мін'юсту зупинене провадження в зв'язку із формуванням дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних проваджень. 16.06.2017 наказом Мінюсту поновлено провадження відносно позивача та в подальшому 17.07.2017 винесено висновок та подання дисциплінарної комісії з розгляд дисциплінарних проваджень.

За результатами проведеного службового розслідування, Мін'юсту видано наказ від 27.07.2017 №2986/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1.», яким звільнено позивача з посади державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 31 липня 2017 року за порушення Присяги державного службовця, пункт 1 частина друга статті 65 Закону України «Про державну службу».

Представник позивача та позивач, вважають оскаржуваний наказ таким, що винесений з порушенням вимог Закону України «Про державну службу», в зв'язку з чим звернулись до суду.

Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (надалі - Закон №889-VII) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби.

Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст.64 Закону №889-VII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі (ч.2 даної статті).

Згідно ч.3 ст.71 Закону №889-VII передбачено, що тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Частиною 1 ст.68 Закону №889-VII визначено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

На адресу Мін'юсту надійшов лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 21.03.2017 №14/5/2-1061нт щодо неправомірного зняття арешту з рахунку №26004010264204 (980) в ПАТ «Банк Восток», що належить ПАТ «Жашківський маслозавод».

На виконання доручення директора Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ 04.04.2017 проведено перевірку законності виконавчого провадження №49702346 про стягнення з ПАТ «Жашківський маслозавод» солідарно з ПП «Екстра Грейд» на користь ПАТ «Банк Форум» боргу в розмірі 293 841 115,33грн.

В подальшому, Наказом Мін'юсту від 03.05.2017 №1617/к «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1.» за ініціативою суб'єкта призначення на підставі подання директора Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_4 від 19.04.2017 відкрито дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» та відсторонено від виконання посадових обов'язків з 05.05.2017 на час здійснення дисциплінарного провадження.

Наказом Мін'юсту від 16.05.2017 №1787/к зупинено дисциплінарного провадження, у зв'язку із відсутністю кворуму у складі дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Мін'юсту.

Представник відповідача, додатково зазначив, що зупинення дисциплінарного провадження з об'єктивних причин, а саме для формування складу Комісії, що є необхідним для законного та належного дослідження питання щодо наявності у діях державного службовця складу правопорушення.

Наказом Мін'юсту від 16.06.2017 №2361/к поновлено дисциплінарне провадження.

За результатами службового розслідування Комісією складено висновок від 17.07.2017, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог абз.7 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме невжиття заходів щодо опису й арешту майна виявленого майна боржника протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна; ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо невжиття заходів щодо визначення вартості майна боржника; ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» щодо невжиття заходів щодо передачі майна на реалізацію, а також невжиття засобів примусового виконання ВП №49702346 в період з 26.02.2016 по 27.09.2016; ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» щодо безпідставного зняття арешту з коштів боржника.

Представник позивача зазначає, що відповідачем порушено строк проведення дисциплінарне провадження, а саме воно тривало більше місяця, як того вимагає ст.71 Закону України «Про державну службу». Однак, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.3 даної статті строк проведення службового розслідування може бути продовжений до двох місяців.

Враховуючи те, що дисциплінарне провадження зупинялось, то сумарний строк провадження складає 44 дні, тобто відповідачем додержано двомісячного строку, як це передбачено ст.71 Закону України «Про державну службу».

Щодо посилань позивача на те, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку, суд зазначає наступне.

До відносини, що виникають під час проходження публічної служби осіб застосовується спеціальний нормативно-правовий акт, а сама Закон України «Про державну службу».

Перевіркою встановлено, що дії ОСОБА_1 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.52, 57, 60 Закону України «Про державну службу» в частині безпідставного винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника, порушення строків винесення постанови про арешт коштів боржника, а також невжиття заходів щодо опису та арешту майна, належного боржникові на праві власності, що призвело до невжиття засобів примусового виконання ВП №4902346 в період з 26.02.2016 по 27.09.2016, тобто, зазначене порушення є триваючим.

Отже, у відповідності до ч.3 ст.65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справ, як зазначає відповідач йому було відомо про вчинення не законних дій позивача, починаючи з 27.09.2016, коли виконавче провадження №49702346 було передано іншому державному виконавцю. Тобто, відповідач починаючи з 27.09.2016 не вчиняв ніяких дій щодо усунення порушень, про які він зазначає у висновку службового розслідування та своїх запереченнях (а.с.9, т.3).

Однак, наказ про проведення службового розслідування датований 03.05.2017, виданий через шість місяців, як того вимагає ч.3 ст.65 Закону України «Про державну службу». Шестимісячний термін притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув 27.03.2017.

Частиною 1 ст.2 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1982 №158 (ратифікованої Україною 04.02.1994), ця Конвенція поширюється на всі галузі економічної діяльності та на всіх осіб, які працюють за наймом.

Статтею 5-1 Кодексу Законів про працю України передбачено, що звільнення відбулось без порушення законодавства про працю.

Дана позиція висвітлена в ухвалі Верховного суду України від 20.04.2011 справа №6-25084св10.

Враховуючи викладене та беруче до уваги в сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено оскаржуваний наказ, оскільки останній видано з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю в Україні у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток визначається за правилами, закріпленими в порядку.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вилущеного прогулу є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньо-годинна) заробітна плата працівника.

Зазначена позиція закріплена в рішенні Верховного Суду України від 14.01.2014 №21-395а13.

Відповідно до позиції викладеній в постанову Верховного Суду України від 14.01.2014 №21-395а13, суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Щодо розміру середньоденного заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно наданої довідки відповідачем від 20.09.2017 №16-42/263 станом на 01.05.2017 за останні 2 календарних місяці роботи становить 6786,53грн. (середньомісячна заробітна плата) та 331,05грн. (середньоденна заробітна плата).

Отже, враховуючи викладене сума, яка підлягає стягненню з відповідача за час вилущеного прогулу становить 43367,55грн. (331,05грн. х 131 робочі дні = 43367,55грн.).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27.07.2017 №2986/К «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 27.07.2017 по 30.01.2018 в сумі 43367,55грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6786,53грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Смолій І.В.

Судді Каракашьян С.К.

Чудак О.М.