Рішення № 72087163, 29.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2018 року № 826/17672/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл сервіс плюс»

про надання дозволу на реалізацію майна відповідача, що перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна № 3 від 30.03.2016р. з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі – ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл сервіс плюс» (надалі – ТОВ «Оіл сервіс плюс», відповідач), в якій позивач просив надати дозвіл на реалізацію майна відповідача, що перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна № 3 від 30.03.2016р. з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 65 470,67 грн.

Податковий орган звертався до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Оіл сервіс плюс» суми податкового боргу, проте судове рішення, яким такі вимоги позивача було задоволено, фактично не було виконано у зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках відповідача. Також позивач зазначає про здійснення опису майна ТОВ «Оіл сервіс плюс» в податкову заставу, що в сукупності з зазначеним вище й стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, причини неявки та заперечення проти поданого адміністративного позову суду не надав.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція Кодексу чинна на момент виходу в письмове провадження), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

З наявних в матеріалах справи даних облікових карток платника податку - ТОВ «Оіл сервіс плюс» вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 65 470,67 грн.

Контролюючим органом була прийнята податкова вимога від 13.01.2016р. №12-23, якою сума заборгованості ТОВ «Оіл сервіс плюс» була визначена на рівні 11 631,41 грн.

З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу ТОВ «Оіл сервіс плюс», податковим органом було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 3 від 30.03.2016р. і складено акт опису майна № 3 від 30.03.2016р., яким описано майно товариства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно вимог п.57.3 ст.57 України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пп.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.4 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як було зазначено вище, контролюючим органом була прийнята податкова вимога від 13.01.2016р. №12-23, якою сума заборгованості ТОВ «Оіл сервіс плюс» була визначена на рівні 11 631,41 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи за ТОВ «Оіл сервіс плюс» обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунку та довідки про суми податкового боргу та копій податкових декларацій відповідача.

Суд звертає увагу на те, що з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості ТОВ «Оіл сервіс плюс», контролюючий орган вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі № 815/1393/16 було задоволено позовні вимоги податкового органу до ТОВ «Оіл сервіс плюс» та вирішено стягнути з банківських рахунків відповідача суму податкового боргу в загальному розмірі 38 600,74 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог зазначеного рішення суду, контролюючим органом було направлено до банківських установ, обслуговуючих ТОВ «Оіл сервіс плюс», інкасові доручення (розпорядження) щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача.

З наявних в матеріалах справи копій таких інкасових доручень (розпоряджень) вбачається, що вони були повернуті без виконання у зв'язку, в тому числі, з відсутністю коштів на банківських рахунках відповідача.

Відповідно до положень п.п.95.1-95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у такого платника податкового боргу та відсутність на його розрахункових рахунках грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 08 жовтня 2014 року по справі № К/9991/38076/12.

Беручи до уваги те, що з матеріалів справи не вбачається наявності достатніх коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках відповідача, з огляду на дотримання позивачем процедури здійснення опису майна платника податків, що підтверджується матеріалами справи, суд визнає наявність у позивача підстав для звернення з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Враховуючи зазначене та оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ «Оіл сервіс плюс» податкової заборгованості, а відповідачем не було надано аргументованих заперечень на позовні вимоги ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, суд приходить до висновку про правомірність останніх.

При цьому, щодо питання належності описаного податковим органом майна (станок свердлильний настільний 2М112, водонагрівач акумуляторний електричний ЕВН, тріскачка пневматична) саме відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Враховуючи наведене вбачається, що при здійсненні позивачем опису майна у податкову заставу ним було дотримано вимоги п.89.2 ст.89 ПК України щодо здійснення опису майна, що яке перебуває у власності платника податків.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5– 11, 19, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області задовольнити повністю.

Надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл сервіс плюс» (код ЄДРПОУ – 38154630) у розмірі 65470,67 грн. за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.В. Смолій