Рішення № 72087106, 07.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2244/17

РІШЕННЯ

іменем України

07 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участі:секретаря судового засідання Яворської І.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання нечинною постанови ДВС,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.01.2018 суд відкрив провадження за правилами спрощеного провадження з викликом учасників у справі за позовною заявою ОСОБА_3 від 04.08.2017 до Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій позивач просить визнати нечинною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України №41717779 від 16.03.2015 про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору у розмірі 1301572,82 гривень (стор. 109).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 "Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-V111 виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Крім цього, посадові особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не відносяться до державних виконавців згідно з Законом, а тому постанова про стягнення виконавчого збору прийнята не уповноваженою на виконання рішень суду особою і не може виконуватися як виконавчий документ ( стор. 52 - 56).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, покликаючись на ті ж докази, що вказані в позовній заяві.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, який підтвердив в суді, і в задоволенні позову просив відмовити (стор.112-116 ).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, скасовано ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2017 про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду з підстави пропущення позивачем строку звернення до суду ( стор. 87 - 88).

Частиною ч.3 ст.287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року № 1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, органами державної виконавчої служби є: 1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; 2) управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; 3) районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Отже, відповідачами можуть бути вищеперераховані органи державної виконавчої служби, яким в тому числі є відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який входить в структуру цього міністерства. Цей висновок суду підтверджує і довіреність Міністерства юстиції України №3590/20.3-03 від 29.12.2017, яка видана представнику відповідача ОСОБА_2 ( стор. 203).

Судом встановлено, що 29.01.2014 старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41717779 про примусове виконання виконавчого листа №2220/1909/2012, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 28.12.2013, про: в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13015728, 22 грн. за договором про надання траншу № SME0058844/1 від 03.12.2007 року, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4, звернути стягнення на частину предмета іпотеки – нежилі приміщення, загальною площею 764,6 кв. м, що знаходяться за адресою вул. К.Маркса, 48-А/1, м. Шепетівка, Хмельницька обл. та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.11.2011 року за № 4445, реєстраційний номер 34874310. Предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Початкова ціна продажу предмета реалізації - 2358870 грн. З вартості предмета іпотеки публічному акціонерному товариству «Альфа Банк» має бути сплачена заборгованість ОСОБА_4 за договором про надання траншу за № SME0058844/1 від 03.12.2007 року в розмірі 13 015 728,22 коп., зокрема: по тілу кредиту - 7 671 144 грн. 75 коп., по відсоткам - 5 344 583 грн. 47 коп. Надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (стор.126-127 ).

16.03.2015 старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2220/1909/2012 від 28.12.2013, в зв’язку зі сплатою боржником заборгованості, про що представником стягувача подано заяву від 10.03.2015 (стор.193-194).

Також 16.03.2015 державним виконавцем прийнято Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 301 572, 82 грн., з підстав невиконання боржником виконавчого листа в строк на самостійне виконання рішення (стор. 204 - 205), яка оскаржується.

Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом, оскільки згідно з п. 6 ч. 5 ст. 27 "Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Такі зміни внесені Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016, та стосуються відносин, врегульованих вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, який був чинним на час прийняття оскаржуваної постанови (далі - Закон №606-XIV), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 54 Закону №606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У виконавчому листі №2220/1909/2012, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 28.12.2013, визначено, що предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом №606-XIV з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною 2 358 870 гривень.

Оскаржуваною постановою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 1 301 572,82 грн., оскільки ним виконавчий лист не було виконано. Проте на позивача рішенням суду (на виконання якого видано виконавчий лист) не покладалось жодного обов’язку по виконанню вищезазначеного судового рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Крім того, згідно ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Отже, реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу, що виключає можливість позивача добровільно виконати виконавчий лист у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, позивач жодним чином не мав можливості виконати судове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.06.2013, оскільки позивач не є боржником перед ПАТ "ОСОБА_1 банк", а здійснити реалізацію предмета іпотеки з врахуванням приписів Законів України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку" мав виключно державний виконавець. Отже, стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 10 % від заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "ОСОБА_1 банк" не відповідає вимогам ст. 28 Закону №606-XIV.

Крім цього, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 15 листопада 2016 року по справі №2а-2171/11/1370, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Тому у державного виконавця не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ще й тому, що фактично він не виконав примусово дії, вказані у такому виконавчому листі.

Відповідно до п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Отже, належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, а не визнання її нечинною.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, так як обрав помилковий спосіб захисту - визнання постанови нечинною, яка на думку суду є протиправною, а суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 8000 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь, в зв'язку з повним скасуванням оскаржуваної постанови.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання нечинною постанови ДВС, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України від 16.03.2015 року, ВП №41717779, про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 8000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з його проголошення.

Повне рішення складене 08 лютого 2018 року о 09 год. 25 хв.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_6 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_6