Рішення № 72087096, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/14026/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»доМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Головного управління з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 квітня 2015 року № 0000504201, № 0000494201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - ДП «Укрзалізничпостач», позивач) з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Головного управління з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ ДФС - Головного управління з обслуговування великих платників, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 квітня 2015 року № 0000504201, № 0000494201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки, є необгрунтованими, надуманими, документально не підтвердженими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути прийняті до сплати ДП «Укрзалізничпостач», оскільки є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що при оформленні митної декларації документація відповідно до пункту 9 статті 57 Митного кодексу України не була визначена внаслідок не узгодження/не підписання уповноваженими особами ДП «Укрзалізничпостач».

Витрати на відрядження є такими, що належать до сплати лише після складення підзвітною особою авансового звіту, звіту про відрядження, які затверджені посадовими особами підприємства після перевірки чеків, квитанцій на предмет правильності заповнення та відповідності до порядку відшкодування витрат на відрядження.

Право визначення витрат що належать до сплати не було делеговано відрядженим особам, тому, під час оформлення декларацій, вартість витрат яка належить до сплати достовірно не може бути визначена.

До того ж, вантажно-митна декларація оформлюється під час ввезення товару на територію України, а звіт про відрядження складається працівником по прибуттю з відрядження та затверджується керівником підприємства у термін не пізніше ніж 3 (три) доби після прибуття працівника із відрядження.

Таким чином, на час митного оформлення продукції сума витрат на транспортування продукції не була визначена та документально підтверджена підприємством.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм митного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволені позову просив відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 березня 2015 року Міжрегіональним ГУ ДФС - Головного управління з обслуговування великих платників проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» (код ЄДРПОУ 19014832) законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 1/15/28-10-42-10/0019014832.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач»:

- вимог статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV та статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ у частині не включення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів, та, як наслідок, несплату у повному обсязі до Держбюджету ввізного мита на суму 1 159, 95 грн.

- вимоги пункту 190.1.статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 10 260, 95 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті № 1/15/28-10-42-10/0019014832, ДП «Укрзалізничпостач» 01 квітня 2015 року звернулося до відповідача із запереченнями на вказаний Акт, за результатами якого останній рішенням від 08.04.2015 року № 8849/10/28-10-42-1-47, заперечення залишив без розгляду.

08 квітня 2015 року Міжрегіональним ГУ ДФС - Головного управління з обслуговування великих платників прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000504201, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та п. 1 ст. 295 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495 - VI за порушення п. 5, п.10 ст. 58, ст. 278 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495 - VI, ДП «Укрзалізничпостач» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» в загальному розмірі 1 449, 94 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 159, 95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 2289, 99 грн.;

- № 0000494201, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 190.1.ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ДП «Укрзалізничпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезенням на територію України товарів в загальному розмірі 10 605, 54 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 8 484, 43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 121, 11 грн.

21 квітня 2015 року ДП «Укрзалізничпостач» подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № 0000504201, № 0000494201.

18 червня 2015 року за результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення № 12694/6/99-99-10-01-06-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарга - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495 - VI (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частинами першою та другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

- ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята-восьма статті 58 МК України).

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Аналогічні норми містила ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92 - IV.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Отже, аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП «Укрзалізничпостач» (Замовник) та ОАО «Российские железные дороги» (Центр діагностики и мониторинга устройств инфраструктуры» (Виконавець) укладено Договір № 1 від 23.04.2012 року. Предметом вказаного договору є виконання інженерно-консультативних робіт по перевірці будови та стану залізничної інфраструктури з метою забезпечення швидкісного руху обстежуваного станцією - діагностичним комплексом «ЕРА» (АДК - И «ЕРА») на ділянках залізничної лінії Донецьк - Київ - Львів. Вартість робіт складає 5 719 343,0 рос. рублів, термін виконання робіт квітень - травень 2012р. транспортування комплексу «ЕРА» територією Росії в напрямку до пункту перетину кордону та в зворотному напрямку проводиться за рахунок Виконавця, територією України - за рахунок ДП «Укрзалізничпостач».

У той же час, актом перевірки встановлено, що протягом періоду, що підлягав перевірці, перевезення та експедиція вантажів Підприємства здійснювалась на умовах БАР, ОПІТ ЕХ\У, РСА автомобільним транспортом,залізничним транспортом та переміщення товарів у ручній поклажі.

Перевезення вантажів на умовах поставки FСА (RU Санкт-Петербург - 3 митні декларації) та ЕХ\У (RU Москва - 8 митних декларацій) забезпечувалось: 1) за рахунок укладених Підприємством договорів на надання транспортно - експедиційних послуг; 2) за рахунок відправлення у відрядження співробітників.

В наданих Підприємством до перевірки підписаних сторонами актах виконаних робіт, виставлених Перевізниками, в основному загальна вартість виконаних робіт розподілялася на такі складові як: міжнародні перевезення, вантажні роботи за межею України, транспортні послуги по Україні.

При дослідженні рахунків та актів виконаних робіт, наданих Підприємству Перевізниками, встановлено випадок, де документи не містять розподіл витрат.

Відповідно акту про виконання робіт від 16.11.2011р. № 4652, складений ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» та ФОП Гаврилюком В.І. (Перевізник), вартість виконаних робіт по перевезенню вантажу за маршрутом м. Київ - м. Санкт-Петербург - м. Фастів складає 9 500, 00 грн.

Зазначений документ не містить розподіл витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на митну територію України (вантажно - митна декларація від 16.11.2011р. № 12500022/2011/214038).

В ході перевірки встановлено, що до митної вартості не включались витрати на транспортування, зокрема витрати на відрядження.

Як встановлено під час розгляду вказаної справи, не включення витрат на відрядження до витрат на транспортування стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що згідно матеріалів справи, позивачем до Київської обласної митниці подано ВМД від 16.11.2011 року № 12500022/2011/214038, від 23.09.2013 року № 125130005/2013/162051, від 125130005/2-13/164696, від 06.12.2012 року № 125160000/2012/169559, від 20.09.2012 року № № 125160000/2012/169559, від 26.04.2013 року № 125130005/2013/157990, від 27.04.2012 року № № 125160000/2012/164759, від 26.10.2011 року № 125000022/2011/213739 з метою митного оформлення товару, отриманого за Договором № 1 від 23.04.2012 року.

Згідно відміток митного органу за вказаними МД сплачено всі митні платежі, та позивачем отримано вказаний в них товар.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем надано митному органу всі необхідні документально підтверджені докази митної вартості, в тому числі і щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів. Тобто позивачем було в повному обсязі сплачено визначену ним/митним органом митну вартість, в тому числі і митні платежі.

Враховуючи викладене вище, суд не бере до уваги посилання відповідача на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, як підставу віднесення витрат на службові відрядження працівників до транспортних витрат, оскільки вони мають рекомендаційний характер, не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, тобто не відповідають нормам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що також вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, суд погоджується з позивачем, що згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 вартість витрат на командировку не є визначеною на час проведення митного оформлення товару, а сума документально підтверджених витрат, що належать компенсації, прийнята до компенсації лише після затвердження Авансового звіту/Звіту про використання коштів, наданих на командировку, а не під час складання вантажно-митної декларації.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в загальному розмірі 1 449, 94 грн. (основний платіж - в розмірі 1 159, 95 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2289, 99 грн.) та з податку на додану вартість у загальному розмірі 10 605, 54 грн. (8 484, 43 грн. - основний платіж; 2 121, 11 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № 0000504201, № 0000494201 підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 560, 30 грн. з бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Головного управління з обслуговування великих платників 08 квітня 2015 року № 0000504201, № 0000494201.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Головного управління з обслуговування великих платників на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 560, 30 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін