Рішення № 72087035, 30.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року № 826/10790/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В.

про визнання протиправним та скасування рішення та повідомлення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення та повідомлення.

Представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові. Зазначивши, що відповідачем протиправно прийнято рішення про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів (договорів), а саме договору іпотеки від 30.10.2015 та повідомлення №2-1-0-3-1/315-ВА від 16.06.2016 про нікчемність.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, що наявні в матеріалах справи. В запереченнях зазначив, що повноваження на підписання договору були надані заступнику Голови Правління банку ОСОБА_3, однак обґрунтування укладення такого довгому відсутні.

Враховуючи положення ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного до 15.12.2017) суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив.

Між ОСОБА_1 та ПУАТ «Фідобанк» 18.12.2015 укладено договір банківського вкладу №343484-840/2015, що підтверджується відміткою уповноваженої особи банку на заяві про розміщення банківського вкладу та виданим ощадним (депозитним) сертифікатом НОМЕР_2.

04.02.2016 між ОСОБА_1 та ПУАТ «Фідобанк» укладено договір банківського вкладу №380735-840/2016, що підтверджується відміткою уповноваженої особи банку на заяві про розміщення банківського вкладу та видано ощадний (депозитний) сертифікат НОМЕР_3.

Як зазначає представник позивача, на виконання укладених вище договорів між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 30.10.2015, укладеного 18.12.2015 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Падалка Р.О. за реєстровим номером 9563; договір про внесення змін №2 до договору іпотеки від 30.10.2015, укладеного 04.02.2016 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Падалка Р.О. за реєстровим номером 700.

Рішенням Правління Національного банку України від 20.05.2016 №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.05.2016 прийнято рішення №783 про запровадження з 20.05.2016 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка О.В.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Фідобанк» запроваджено строком на 1 місяця з 20.05.2016 по 19.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО строк тимчасової адміністрації продовжено до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. з 20.07.2016 до 19.07.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.06.2016 отримано повідомлення №2-1-0-3-1/315-ВА від 16.06.2016 про нікчемність договору. В повідомленні зазначено, що уповноваженою особою ФГВФО зроблено висновок, що ПУАТ «Фідобанк» укладено правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

На підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач повідомив позивача про нікчемність договору іпотеки, договорів про внесення змін до договору іпотеки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та протиправністю прийнятого рішення, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (надалі також - Закон №4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч.4 ст. 38 Закону №№4452-VI, Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

В разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною 3 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі не можливості повернути майно в натурі - (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договорі не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено повідомлення про нікчемність договору у відповідності до пп.7 ч.3 ст.38 Закону №№4452-VI.

Суд звертає увагу на наступне. На забезпечення виконання укладених договорів, між позивачем та ПУАТ «Фідобанк» укладено Договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 30.10.2015, укладеного 18.12.2015 та договір іпотеки про внесення змін №2 до договору іпотеки від 30.10.2015.

В пп.2.1.2 п. 2.1 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель в порядку, передбаченому чинним законодавством України, має право здійснити реалізацію Предмету іпотеки або набуття його у власність і разу невиконання Боржником зобов'язань за Основним договором та/або порушення справи про банкрутство Іпотекодержателя.

Відповідно до договору про внесення змін №2 до Договору іпотеки від 30.10.2015, заначено наступні терміни: «Боржник» - ПАТ «Фідобанк»; «Основний договір» - Договір комплексного банківського обслуговування від 08.04.2014, в частині: Договір банківського вкладу від 04.02.2016 (про розміщення банківського «Іменні депозитні сертифікати» з видачею депозитного сертифікату Серії АА за №000319 від 04.09.2016), Договір банківського вкладу від 18.12.2015 (про розміщення банківського вкладу «Іменні депозитні сертифікати» з видачею депозитного сертифіката Серії АА за №000318 від 18.12.2015); «Основне зобов'язання» - усі зобов'язання Боржника за Основним договором, виконання яких в повному обсязі забезпечується іпотекою за цим Договором.

Підпунктом 2.2.2 п.2.2 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець має право володіти, користуватися іпотекою за цим Договором.

Отже, самим договором іпотеки не передбачено передачу предмета іпотеки ОСОБА_1 від ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (надалі також - Закон №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.5 Закону №898-IV предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 ст.9 Закону №898-IV передбачено, що Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Договір іпотеки та договори про змін до нього укладено у відповідності до вимог законодавства.

Як зазначає, відповідач, ним зроблено висновок про нікчемність вказаного правочину в силу пп.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, пп.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, вищевикладене свідчить про відсутність доказів відповідача про нікчемність договору, оскільки предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, в іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Договором іпотеки та договорами про внесення змін до нього не передбачено здійснення платежу чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (підвищена процентна ставка, можливість поповнення депозиту, можливість часткового або повного зняття коштів по депозиту без витрат процентів тощо), прямо не встановлено для них законодавством чи внутрішнім документами банку.

Суд, зазначає, що іпотека є видом забезпечення зобов'язання, а не перевагою.

В повідомленні відповідача зазначено лише підстави нікчемності правочинів без зазначення та конкретизації ознак, які можуть бути підставою для визнання договорів.

Отже, рішення відповідача про виявлення ознаки нікчемності в силу пп.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI договору іпотеку від 04.08.2015 та договорів про внесення змін є не обґрунтованим, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню в судовому порядку.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення та повідомлення від 16.06.2016 №2-1-0-3-1/315-ВА Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) здійснений ним витрати, щодо сплати судового збору у розмірі 1102,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. (код ЄДРПОУ 14351016).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.В. Смолій