Рішення № 72086691, 08.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року справа №813/2072/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Галицький ВДВС ЛМУЮ, відповідач), з наступними позовними вимогами:

-визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Макарова Юрія Юрійовича щодо винесення постанови ВП № 51389374 про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2016 року - незаконними;

-скасувати постанову Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 51389374 про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2016 року.

Ухвалами судді від 12.06.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.09.2017 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без розгляду.

14.11.2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року скасовано та прийнято нову, якою направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

30.11.2017 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду продовжено розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51389374 від 22.06.2016 року поза строком для пред'явлення до виконання виконавчого документа. У зв'язку з цим, позивач вважає дії державного виконавця щодо внесення цієї постанови протиправними та просить скасувати оскаржену постанову.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки суду не повідомив. Належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції. Заперечень на позов із обґрунтуванням правомірності свого рішення та дій суду не надав.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що Господарський суд міста Києва видав наказ від 04.07.2014 року у справі №910/7088/14 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року.

Згідно матеріалів справи, Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 44278647 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/7088/14 від 04.07.2014 року про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (01001, м. Київ, вул. Городецького,4/5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, 9, код 03342184 ) 48337 (сорок вісім тисяч триста тридцять сім) грн. 08 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію, 1054 (одну тисячу п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. пені, 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. збитків від інфляції, 1158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. - 3% річних.

16.05.2016 року державним виконавцем Печерського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Соболєвим А.Л. було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливе стягнення, а вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Проте, згідно інформаційної довідки за боржником зареєстровано нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Арсенальна, 7.

У зв'язку з чим, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції чинній на момент винесення вказаної постанови) виконавче провадження було закінчено для направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

22.06.2016 року державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Макаров Юрій Юрійович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51389374.

Вважаючи вказану постанову та дії відповідача при її винесенні протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні справи, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606-XIV).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 11 Закону №606-XIV ).

Відповідно до статті 20 Закону №606-XIV виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно з статтею 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 25 Закону №606-XIV регламентовано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

-виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

-виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

-інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 23 Закону №606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 44278647 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/7088/14, виданого 04.07.2014 року, було закінчено державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Соболєвим А. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV у зв'язку з направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог законодавства державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Макаров Ю.Ю. на підставі заяви про примусове виконання від 09.06.2016 року, відкрив виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/7088/14 від 04.07.2014 року за місцем перебування майна боржника та у строк пред'явлення до виконання.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем строку, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання, оскільки як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва № 910/7088/14 від 04.07.2014 року був пред'явлений до виконання у встановлений для цього строк до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві й весь цей час перебував на виконанні у державній виконавчій службі.

Як зазначено у статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання, тобто строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/7088/14 від 04.07.2014 року був перерваний, тому перебіг строку пред'явлення наказу поновився, а відтак не був пропущений відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятої державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Макаровим Ю.Ю. постанови про відкриття виконавчого провадження № 51389374 від 22.06.2016 року.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що дії відповідача відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова, винесена державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в суду немає жодних підстав для їх скасування.

Враховуючи вищенаведене, та зважаючи на те, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 51389374 від 22.06.2016 року державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в суду немає жодних підстав для визнання дій державного виконавця протиправними.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 242, 244 - 245, 271 - 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування постанови - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя В.М.Сакалош