Рішення № 72086091, 06.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м.Кропивницький Справа № П/811/2315/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого-судді Ю.П. Пасічник

при секретарі - Побочій О.В.

за участю представника відповідача - Максимчука О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 р. №0005161303 за платежем ПДФО на загальну суму 230617,69грн.; №0005171303 за платежем військовий збір на загальну суму 19218,14 грн.; №0005181303 на загальну суму 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р за наслідками якої складено акт від 22.11.2017р. №457/11-28-13-03/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач зазначає, що ним не порушено вимоги ст. 164 ПК України оскільки обов'язковою умовою включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього кодексу), є зокрема суми боргу платника податку, анульовані кредитором саме до закінчення строку позовної давності. Акт перевірки не містить даних які б свідчили про те, що суми боргу платника податку анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. В акті також відсутня інформація про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу.

Представник відповідача, заперечив вимоги позову, зазначив, що посадові особи відповідача визначаючи позивачеві податкові зобов'язання діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України (а.с. 26-29).

Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 37).

Ухвалою суду від 24.01.2018р. було витребувано докази від ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» - відомості стосовно кінцевого терміну погашення основного боргу ОСОБА_2 за кредитним договором №6158274 (а.с. 43).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Як зазначив позивач, між ним та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» 12.03.2008р. було укладено кредитний договір №6158274 про надання кредиту в розмірі 61600 дол. США.

21.12.2016р. банк повідомив позивача про прощення частини боргу за кредитним договором №6158274 в розмірі 38721,15 дол. США та довів до відома позивача, що прощена сума боргу підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб (а.с. 13).

Вказана обставина не заперечується позивачем.

Відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків підтверджено, що позивачем отримано дохід за ознакою доходу "126"-додаткове благо в сумі 1024967,47грн. (а.с. 33).

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р за наслідками якої складено акт від 22.11.2017р. №457/11-28-13-03/НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

На підставі акту перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 р. №0005161303 за платежем ПДФО на загальну суму 230617,69грн.; №0005171303 за платежем військовий збір на загальну суму 19218,14 грн.; №0005181303 на загальну суму 170 грн. (а.с. 5-7).

Порядок оподаткування додаткового блага податком з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО) та військовим збором (надалі - ВЗ), внаслідок прощення кредитором основної суми боргу (кредиту) за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року.

При цьому під додатковим благом необхідно розуміти кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Так, відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 цієї статті визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу окрім, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї МЗП ( у розрахунку на рік), встановленої на перше січня звітного податкового року, відноситься сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, в разі прощення кредитором боргу відсотки, штрафні санкції та пеня нараховані на тіло такого боргу не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, відповідно і не оподатковується.

В даному випадку згідно інформації банку від 21.07.2017р. (а.с. 31) позивачеві прощену саме основну суму боргу (кредиту) яка перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році - 344,5 грн), а не відсотки, штрафні санкції та пеню, а тому сума прощеного боргу є об'єктом оподаткування як додаткове благо.

При цьому суд враховує, що прощення основної суми боргу (кредиту) здійснено до закінчення строку позовної давності зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 с. 265 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В даній справі, згідно інформації банку, від 30.01.2018р. кредитний договір між позивачем по даній справі та банківською установою закритий 23.12.2016р., а, отже початок відрахування строку позовної давності має здійснюватись з 23.12.2016р. та до 23.12.2019р. (а.с. 49).

Отже, прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, здійснено в межах строку, який надає право на пред'явлення вимог до дебіторів (позивач по справі).

В іншому випадку втрачається сенс прощення боргу, оскільки останній не може бути прощений після спливу строків позовної давності, а також стягнутий в судовому порядку.

Щодо визначення податкового зобов'язання за платежем ВЗ суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, в свою чергу, включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Таким чином, такий дохід оподатковується ВЗ за ставкою 1,5%.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про правомірність нарахування ПДФО, сума доходу отримана позивачем підлягає обкладенню ВЗ (1024967,47 х 1,5% = 15374,51 грн.), а тому податкове повідомлення-рішення від 07.12.20017р. №0005171303 за платежем ВЗ на загальну суму 19218,14 грн. (враховуючи суму штрафних санкцій) є правомірним.

Щодо застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0005181303 від 07.12.2017р. суд зазначає наступне.

У позивача, який отримавши повідомлення банку про прощення частини боргу за кредитним договором №6158274 в розмірі 38721,15 дол. США виник обов'язок (пп. «д» пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 ПКУ - боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.) задекларувати зобов'язання щодо сплати ПДФО.

Згідно п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.п. 47.1.2. п. 47.1. ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 120.1. ст. 120 ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем у справі не задекларовано дохід за 2016р. у вигляді додаткового блага - основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого), кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, а тому застосування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення №0005181303 від 07.12.2017р. є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код 39393501, вул.В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005161303, №0005171303 та №0005181303 від 07.12.2017 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2018 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник