Рішення № 72079769, 25.01.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1302/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачі на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3.; копія свідоцтва про народження позивача; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 оформленого на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку; копія свідоцтва про право власності на нерухомість від 14.03.1987р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.1987р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.04.2016р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі у справі являються: ОСОБА_1 - вдовою ОСОБА_5; ОСОБА_2 - сином ОСОБА_4 ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За життя ОСОБА_3 належав житловий будинок із господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в таких частках:

? частина вищевказаної нерухомості на підставі свідоцтва про право власності від 14.03.1987р. № 559;

1/6 частина вищевказаної нерухомості з іншої ? частини нерухомості на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.1987р. № 41/87.

Інші частки вищевказаної нерухомості належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 1/6 частині кожному з них (на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.1987р. № 41/87).

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1. - померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищевказане майно в належних їй частках (4/6 частини будинку).

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини сини померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звернулися із заявами про прийняття спадщини, але оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, доглядали свою матір, вони прийняли її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 прийняття спадщини не оформили належним чином, право власності на нерухомість не зареєстрували. Таким чином, після прийняття спадщини від матері, їм стало належати по ? частині нерухомості - кожному (4/6 : 2=3/6= по 1/3 (спадкові частини) + по 1/6 частині, які їм вже належали).

За життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним їм майном не розпорядилися, заповіту не залишили, ІНФОРМАЦІЯ_2. та ІНФОРМАЦІЯ_3. відповідно - померли.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги за законом є його син - позивач у справі - ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги за законом є його дружина - позивачка у справі - ОСОБА_1

Ніхто із позивачів після смерті батька і чоловіка не звернувся у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак, навіть у випадку своєчасного звернення позивачами за прийняттям спадщини, у її прийнятті було б відмовлено з тієї причини, що за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зареєстрували своє право власності на нерухомість в установленому законом порядку, у зв'язку із чим зараз позивачі, як спадкоємці, не можуть надати нотаріусу всі необхідні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Останні роки перед смертю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачі мешкали разом із ними, доглядали за батьком та чоловіком відповідно. Відповідач на спадщину не претендує, не заперечує, щоб її оформили позивачі, інших спадкоємців немає.

При зверненні позивача ОСОБА_2 до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на відповідну частину житлового будинку, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності належного правовстановлюючого документу на нерухомість, про що 19.04.2016р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об'єкт спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлих батька та чоловіка і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їхні доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як було встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіту не склали, після їхньої смерті позивачі зверталися до нотаріальної контори, однак оформити прийняття спадщини неможливо за незалежними від них причинами. В даному випадку спадкування здійснюється за законом, позивачі у справі є спадкоємцями першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).

Як зазначили позивачі, після смерті батька і чоловіка у них були відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину фактично, оскільки їхня воля, як спадкоємців за законом, була виражена у їх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на будинок, утримання нерухомості тощо).

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявили про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб'єктами набуття права власності на будинок в рівних частках кожний з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їхні вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на ? частину житлового будинку із надвірними спорудами (окрім самочинно побудованих), розташованого по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на іншу ? частину житлового будинку із надвірними спорудами (окрім самочинно побудованих), розташованого по АДРЕСА_1

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник