Рішення № 72077583, 29.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/22134/17

Провадження № 2/127/5902/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 січня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого - судді: Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу №127/22134/17 за позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з позовною заявою до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.04.2016 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2. 27.02.1965 року ОСОБА_5, який приходився батьком померлої ОСОБА_4 було видано ордер за №152, у відповідності до якого він та проживаючі з ним особи, а саме: ОСОБА_6 - дружина та ОСОБА_4 - дочка мають право на вселення на житлову площу за адресою: АДРЕСА_1. Батько та мати ОСОБА_4 померли ще до 16.04.2016 року.

Як зазначає представник позивача, ОСОБА_3 хоч і не був зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак постійно проживав з ОСОБА_4 починаючи з 2004 року по день її смерті.

Під час спільного проживання ОСОБА_4 неодноразово повідомляла позивачу про те, що вона має намір скласти заповіт на його ім'я, згідно з яким квартира, в якій останні спільно проживали та інше майно яке належало ОСОБА_4 після її смерті перейде у власність позивача.

Крім позивача та ОСОБА_4 у вказаній квартирі ніхто інший не проживав та зареєстрований не був. Спадкоємців в останньої ні за законом, ні за заповітом немає.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 хворіла, однак не мала ні родичів, ні інших близьких людей, під час спільного проживання з останньою, позивач постійно допомагав їй по господарству, допомагав у веденні побуту, надавав моральну та матеріальну підтримку, доглядав останню, опікував, сплачував комунальні послуги, купував для неї продукти та лікарські засоби, надавав іншу допомогу. Крім того, впродовж 2016 року співмешканка ОСОБА_3 важко хворіла і позивач здійснював повне її забезпечення.

Після смерті ОСОБА_4 позивач взяв на себе всі витрати на її поховання та організацію поминального обіду, отримував свідоцтво про смерть, оскільки родичів та близьких у неї не було.

Після поховання співмешканки позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було прийнято відповідну заяву та роз'яснено, що оскільки у позивача відсутнє підтвердження відповідними документами факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видано бути не може.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось нерухоме майно, зокрема квартира №2, що знаходиться в будинку №6 по вул. Некрасова в м. Вінниці.

До цього часу позивач проживає у вищевказаній квартирі, сплачує комунальні послуги та доглядає майно померлої.

Зазначені обставини унеможливлюють реалізацію ОСОБА_3 права щодо передбаченого законом оформлення факту прийняття спадщини, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом, у якому просив встановити факт проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла 16.04.2016 року однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з квітня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2018 року замінено неналежного відповідача у даній справі - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, на належного - Вінницьку міську раду. (а.с. 80)

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала, посилаючись на недоведеність позовних вимог.

В ході розгляду справи, за клопотанням представника позивача, судом було допитано в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які відповідно до частини п'ятої статті 230 ЦПК України попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведені до присяги.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_3 та померлої ОСОБА_4 ОСОБА_4 після смерті батьків, залишилася сама, у зв'язку з чим позивач разом зі своєю дружиною проживали разом із спадкодавцем у її квартирі та доглядали за нею останніх десять років. Також свідок зазначила, що син позивача проживав окремо від своїх батьків, а саме у квартирі ОСОБА_3 ОСОБА_11 також зазначила, що як за життя померлої, так і на сьогоднішній день комунальні послуги сплачував ОСОБА_3, який проживає в квартирі ОСОБА_4 і до теперішнього часу, при цьому дана обставина відома свідку зі слів самого ОСОБА_3 та зі слів ОСОБА_4 Даючи пояснення, ОСОБА_11 також вказала на те, що крім догляду за ОСОБА_4, позивач та його дружина ніяким іншим спільним побутом із померлою пов'язані не були. Похованням померлої займалися ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_12 Також свідок пояснила, що зі слів ОСОБА_4 позивачем було здійснено заміну труб в квартирі померлої за власні кошти ще до її смерті. При цьому, ОСОБА_4 за життя говорила про те, що свою квартиру вона збирається залишити ОСОБА_3 та його дружині. Квартира позивача знаходиться на третьому поверсі, а квартира померлої на першому. Син позивача проживав у квартирі батьків, однак останній рік він перебуває в АТО, при цьому ОСОБА_3 зі своєю дружиною проживали разом із ОСОБА_4 оскільки її квартира по площі була більшою ніж квартира позивача.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_3 являється її другом. ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_12 постійно проживали разом з ОСОБА_4, доглядали за нею, а після смерті останньої здійснили її поховання. Померла ОСОБА_4 близько двох років тому, а позивач з його дружиною проживали разом із спадкодавцем більше десяти років. Чоловіка у ОСОБА_4 не було, а чи були у останньої брати та сестри свідку не відомо. Крім позивача та його дружини інших осіб, які б навідували ОСОБА_13 М.І. не бачила. Також свідок повідомила про те, що ще за життя ОСОБА_4 позивач здійснював у її квартирі ремонтні роботи, зокрема ремонт труб, однак за чиї кошти це було здійснено остання не знає. Разом з тим свідок також зазначила про те, що бюджет у позивача та померлої був окремий, проте у випадку якщо останній не вистачало коштів, зокрема на ліки, ОСОБА_3 надавав їй матеріальну допомогу. Ще за життя ОСОБА_4 повідомляла про те, що свою квартиру після смерті вона хоче залишити позивачу та його дружині у зв'язку з тим, що вони її доглядали. Також даючи пояснення ОСОБА_9 зазначила, що у квартирі померлої разом із самою ОСОБА_4 проживали ще четверо осіб: ОСОБА_3, його дружина - ОСОБА_12, їх син та дружина останнього.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_3 та їй відомо, що позивач разом зі своєю дружиною доглядали ОСОБА_4 та перебували з нею у гарних взаємовідносинах, майже як родинних. Разом з тим свідок пояснила, що ОСОБА_3 та його дружина постійно готували та приносили ОСОБА_14 їжу, адже вони проживали на третьому поверсі, а ОСОБА_4 проживала на першому. При цьому ОСОБА_3 здійснював у квартирі спадкодавця ремонтні роботи. У квартирі ОСОБА_4 ОСОБА_3 проживав близько шести років. В той же час ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 та його дружина постійно проживали у своїй квартирі, однак у тих випадках коли ОСОБА_14 погано себе почувала, вони залишалися у неї.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він являється сусідом ОСОБА_3 Він був знайомий із ОСОБА_4, яка не була заміжня та не мала дітей. Даючи пояснення ОСОБА_10 також зазначив, що ОСОБА_3 та його дружина доглядали ОСОБА_4, однак разом з нею не проживали. Як свідку відомо, позивач здійснював ремонтні роботи у квартирі ОСОБА_4, проте за чиї саме кошти йому не відомо. При цьому, ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_14 по господарству, купував їй продукти харчування.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкової справи, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з ордером №152 від 27.02.1965 року виданим ОСОБА_15 на підставі постанови виконкому міської ради №5/185, ОСОБА_5 та особи, які з ним проживають, а саме: ОСОБА_6 (дружина) та ОСОБА_4 (донька) мають право вселення на житлову площу, що знаходиться АДРЕСА_2. (а.с. 5)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії I-АМ №324973 виданого 29.05.1981 року Замостянським районним відділом реєстрації актів цивільного стану, шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 29.05.1981 року розірвано, прощо в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №190. При цьому, як вбачається із вказаного свідоцтва, після розірвання шлюбу ОСОБА_17 відновила своє дошлюбне прізвище "Баранишина". (а.с. 6)

16 квітня 2016 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-АМ №348850 виданим 21.04.2016р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області. (а.с. 7)

06 червня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7А, заведено спадкову справу №53/2016 до майна померлої 16 квітня 2016 року ОСОБА_4. (а.с. 68)

06 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої 16.04.2016р. ОСОБА_4 (а.с. 69)

В матеріалах справи відсутні відомості щодо видачі позивачу свідоцтв про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_4, при цьому, як вбачається з позовної заяви та пояснив представник позивача в судовому засіданні нотаріусом було прийнято заяву позивача про прийняття спадщини та роз'яснено, що оскільки у позивача відсутнє підтвердження відповідними документами факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видано бути не може.

Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки як вбачається зі спадкової справи, спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 немає, остання на випадок своєї смерті належним їй майном не розпорядилася, заповіту не склала, позивач з метою оформлення спадкових прав звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання з померлою однією сім’єю.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з того, що частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач проживав з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_3 починаючи з 2004 року по день її смерті.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання позивача з померлою однією сім’єю матеріали справи не містять.

Згідно з довідкою №291, виданою ТОВ "ЖЕО" 04.05.2016р., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 16.04.2016р., дійсно була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті, тоді як ОСОБА_3 зареєстрований за вищевказаною адресою не був.

Натомість, як вбачається копії паспорта позивача, його зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с. 76)

Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити суду у зв’язку з чим позивач зареєстрований за вищевказаною адресою, натомість допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що квартира померлої №2 розміщена на першому поверсі будинку №6 по вулиці Некрасова у місті Вінниці, тоді як в цьому ж будинку та в цьому ж під’їзді будинку, але на третьому поверсі, позивач ОСОБА_3 має власну квартиру №12, в якій він проживав зі своєю дружиною та сином.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити суду в якості кого (як чоловік, брат, син, племінник, зять тощо) позивач проживав з померлою ОСОБА_4 однією сім’єю, а також не зміг пояснити чи наявна у позивача власна сім’я, зазначивши, що на його думку це не має ніякого відношення до даної справи.

В той же час, зазначені вище свідки в судовому засіданні пояснили, що позивач одружений та разом з дружиною і сином проживали в одному під’їзді з померлою ОСОБА_4

Обґрунтовуючи позовні вимоги представником позивача зазначалося, що позивач та ОСОБА_4 були пов'язані спільним побутом, що підтверджується:

- довідкою спеціалізованого кафе "Поминальне" від 18.04.2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 було зроблено замовлення на організацію та проведення поминального обіду по смерті ОСОБА_4 на 20 чоловік на загальну суму 1900 грн. (а.с. 8)

- свідоцтвом про поховання, виданим 18.04.2016 року КП ВМР "Комбінат комунальних підприємств", з якого вбачається, що ОСОБА_3 здійснив поховання померлої ОСОБА_4 (а.с. 10)

- рахунками - замовленнями №0076 та №00648 від 17.04.2016 року, що видані КП ВМР "Комбінат комунальних підприємств" згідно з якими ОСОБА_3 являється замовником різного виду послуг та різного роду речей, що були необхідними для поховання ОСОБА_4 (а.с. 11)

- технічним паспортом на квартиру №2 у житловому будинку №6, що розташований по вул. Некрасова в м. Вінниці, замовником якого являється ОСОБА_3 (а.с. 12)

- квитанціями про оплату комунальних послуг здійснені від імені ОСОБА_4 (а.с. 16-27)

Однак, здійснення заходів по похованню особи в жодному випадку не свідчить про наявність між позивачем та померлою спільного побуту та взаємних прав та обов’язків.

Посилання ж допитаних в судовому засіданні свідків щодо того, що позивач та його дружина доглядали ОСОБА_4 та допомагали їй по господарству судом до уваги не приймається, оскільки надання допомоги, в тому числі матеріальної, людині похилого віку, не свідчить про проживання з цією людиною однією сім’єю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що квитанції про оплату комунальних послуг здійснені від імені ОСОБА_4 стосуються періоду з червня 2016 року по травень 2017 року, тобто після смерті ОСОБА_4, що також не може слугувати доказом в підтвердження наявності між позивачем та спадкодавцем за її життя ні взаємних прав та обов'язків, ні того, що останні були пов'язані спільним побутом, а ні факту їх спільного проживання. (а.с. 16-27)

Згідно з частиною першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю, а тому, з підстав заявлених у позовній заяві, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 230, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.02.2018р.

Суддя: