Рішення № 72077472, 06.02.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1569/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" лютого 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його право на земельну частку (пай) по ОСОБА_3 селищній раді Томашпільського району Віницької області як члена сільськогосподарського акціонерного товариства «Томашпільське».

Даний позов обґрунтований наступним.

У вересні 1991 року він був прийнятий на роботу трактористом в САТ «Томашпільське», де пропрацював до травня 1997 року. Зазначено, що даний факт підтверджується трудовою книжкою позивача.

Позивач ОСОБА_2 вказує, що він як член колективного сільськогосподарського підприємства мав право на земельну частку (пай) і повинен був бути включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), однак включений не був.

В зв'язку з вказаним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити. Пояснив, що він працював в САТ «Томашпільське» з 02 вересня 1991 року по травень 1997 рік, що підтверджується його трудовою книжкою. Працюючи в САТ «Томашпільське» йому не дали землі при розпаюванні. Доказом того що він є членом колективного сільськогосподарського господарства є те, що в трудовій книжці записано . З червня 1994 року по травень 1996 року перебував в армії. В списках його немає, що він був членом колективного сільськогосподарського господарства.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Вінницької області ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовної заяви. Позивач не надав доказів факту членства в САТ «Томашпільське». Позивач жодним чином не згадує того, що він був прийнятий в члени колективного підприємства САТ «Томашпільське» не зазначає в якому році то було та не надав суду доказів свого членства, а лише зазначає факт, що «як член колективного сільськогосподарського підприємства він мав право на земельну частку (пай)». Самі трудові відносини не дають право на землю.Позивач не довів того факту, що він є членом колективного сільськогосподарського підприємства САТ «Томашпільське». Позивач зазначає про те, що працював в САТ «Томашпільське», проте не вказав та не надав доказів того, що дане підприємство припинило свою діяльність та не надав відомості про правонаступників прав та обов»язків даного підприємства. Тобто не обґрунтував, чому саме звертається з позовом до ОСОБА_3 селищної ради. Також просить звернути увагу на перебіг строків позовної давності для звернення до суду, оскільки загальний строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України складає 3 роки . Із матеріалів справи стає відомо, що позивач дізнався про порушені свої права ще у 2002 році, коли не був включений до списків осіб, які мають право на земельну частку ( пай).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_2, останній зарахований з 02 вересня 1991 року робітником з 7-ми часовим робочим днем в тракторну бригаду. 24 червня 1994 року ОСОБА_2 був звільнений за ст. 36 п.3 КЗпПУ. 13 травня 1996 року ОСОБА_2 був зарахований трактористом САТ «Томашпільське». 23 травня 1997 року був звільнений за власним бажанням (а.с.9).

Згідно рішення 25 сесії 3 скликання ОСОБА_3 селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 29 березня 2002 року Про розгляд протоколу №3 загальних звітних зборів акціонерів САТ «Томашпільське» вирішено - погодити протокол звітних загальних зборів акціонерів САТ «Томашпільське» від 6 березня 2002 року, селищна рада не заперечує в приватизації земель працівниками та пенсіонерами з числа підприємства САТ «Томашпільське», просити органи виконавчої влади провести приватизацію земель САТ «Томашпільське» (а.с.7).

Рішенням 3 сесії 4 скликання ОСОБА_3 селищної ради Томашпільського району Вінницької області Про погодження списків осіб САТ «Томашпільське», які мають право на отримання земельної частки (пай) при проведенні розпаювання погоджено дані списки (а.с.8).

Розпорядженням ОСОБА_3 РДА № 309 від 19 вересня 2002 року затверджено списки осіб сільськогосподарського акціонерного товариства «Томашпільське», які мають право на отримання земельної частки (паю) в кількості 486 осіб (а.с.6).

Однак у вказаному списку членів САТ «Томашпільське», які мають право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 відсутній.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(п. 1, 2) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідност.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п. 17 розділу Х "Перехідних положень "Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку(пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям..." має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)» цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядку обміну цими земельними ділянками.

Так, Указом Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства.

Як встановлено судом позивач на момент розпаювання земель не працював в САТ «Томашпільське». З наданої трудової книжки вбачається, що з 24 червня 1994 року позивач був звільнений з роботи. Позивач не надав суду доказів факту членства в САТ «Томашпільський». Право на одержання частки землі мають лише члени колективних сільськогосподарських підприємств. Позивач не згадує того, що він був прийнятий в члени колективного підприємства САТ «Томашпільське».

Разом з тим, при розгляді справи представником відповідача було звернуто увагу на перебіг строків позовної давності для звернення до суду, оскільки загальний строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України складє 3 роки.

За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У правовій позиції Верховного Суду України, зробленій у справі №6-2469цс16 від 16.11.2016 року визначено, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Яквстановлено судом позивач не звертався до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку позовної давності, не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не знав та не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

На запитання головуючого щодо пропущеного строку позовної давності ОСОБА_2 пояснив, що раніше не було необхідності у зверненні до суду з даного приводу.

П.26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.6 постанови Пленуму ВС «Про судове рішення» від 18.12.2009 №14, установивши, що строк для звернення із позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову із цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

В зв’язку з вищенаведеним суд вважає, що строк для звернення із позовом до суду позивачем ОСОБА_2 пропущений без поважної причини.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_2 позов до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права на земельну частку (пай ) поданий поза межами становленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, представником відповідача законно було заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, яку суд вважає доречною, а тому суд приходить до висновку про відмову у позові ОСОБА_2

Відповідно до ст. 5 ч.1 п..9 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263, 268, 273, 352 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_4