Ухвала суду № 72074516, 07.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2724/17 Провадження №11-кп/773/60/18 Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П. Ю. Категорія:ч.1 ст.289, ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Денісова В.П., Подолюка В.А.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Супронюк Т.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2017 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, освіта середня, студент ПТУ №22 смт.Луків, не працює, одружений, несудимий, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.286 КК України, та йому призначено йому покарання:

за ч.1 ст.289 КК України - у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців,

за ч.1 ст.286 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової, немайнової (моральної) шкоди, заподіяної злочином, задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 6283 гривні 94 копійки заподіяної майнової шкоди та 3500 гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 03 травня 2017 року, близько 02.30год., в м.Ковелі, на узбіччі проїзної частини біля квартири АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів автомобілем "Ніссан Сілвія", р.н.з. НОМЕР_1, 1987 року випуску, вартістю 28445,19 грн., який належить ОСОБА_5, після чого, керуючи даним транспортним засобом, спричинив його пошкодження, в'їхавши в м.Ковелі по вул.Грушевського, біля будинку № 110, у придорожнє дерево, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього ОСОБА_1, 03 травня 2017 року, близько 03.00год., в м.Ковелі по вул. Грушевського, біля будинку №110, керуючи вищевказаним автомобілем "Ніссан Сілвія", р.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, з'їхав транспортним засобом в кювет, де зіткнувся з придорожнім деревом, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 отримав, згідно висновку судово-медичного експерта №154 від 31.05.2017р., тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з субарахноїдальним крововиливом в правій лобно-тімяній ділянці та крововиливом в ділянці базальних ганглій з проривом у шлуночкову систему, саден носа і лівої гомілки, які згідно пункту 2.2.1.в "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог: п.2.3 б) ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну …; п.12.1 ПДР, який зобов'язує водія вибирати у встановлених межах безпечну швидкість руху; п. 2.9 ПДР, згідно якого водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.

У поданій апеляції представник потерпілого, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з тим, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір матеріальних збитків та моральної шкоди за цивільним позовом, які необхідно стягнути з обвинуваченого. Також вказує, про визнання пом'якшуючої обставини - повне відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_6, однак такого потерпілого немає, а також про стягнення збитків в користь потерпілого ОСОБА_4, однак потерпілим є ОСОБА_2. Просить вирок суду змінити в частині стягнення збитків та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування прокурора та обвинуваченого, які, кожен зокрема, заперечили скаргу, думку потерпілого та представника потерпілого, які скаргу підтримали в повному об'ємі, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочинів, за які його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.289, ч.1 ст.286 КК України є правильною і також не оскаржується.

Посилання представника потерпілого в своїй апеляційній скарзі на те, що суд необгрунтовано частково задовольнив цивільний позов в частині матеріальних збитків та моральної шкоди є безпідставними.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_1 вчинив щодо ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, заподіявши йому фізичний біль, фізичні та душевні страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, чим порушив звичний спосіб життя потерпілого.

В матеріалах кримінального провадження наявні документи, які підтверджують розмір матеріальних збитків саме на суму 6283,94грн. Будь-яких підтверджуючих даних про наявність матеріальних збитків на суму 5599,06грн. потерпілим чи його представником не було подано як в суд першої інстанції, так і в апеляційний суд, у зв'язку з чим, судом прийнято обґрунтоване рішення про стягнення на користь потерпілого матеріальних збитків на суму, яка відповідно підтверджена, а також не віднесення до збитків 100грн. благодійних внесків.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законодавством.

Апеляційний суд вважає, що вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 3500 гривень, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого щодо нього необережного кримінального правопорушення, врахував конкретні обставини справи, і вирішив його цивільний позов у повній відповідності з вимогами законодавства, а також принципами розумності та справедливості.

Представник потерпілого в своїй скарзі не навів переконливих доказів того, що визначена судом першої інстанції сума збитків, є несправедливою.

Звертає апеляційний суд увагу і на той факт, що потерпілий ОСОБА_2, якому було відомо про стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого, добровільно сів в автомобіль.

Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з суворим дотриманням вимог ст.1206 ЦК України, ст.ст. 128, 129 КПК України, а тому підстав для зміни судового рішення в частині розміру збитків, про що зазначається в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, суд першої інстанції в резолютивній частині задовольнив позов ОСОБА_4, однак такого потерпілого в даній справі немає. Також суд відніс до пом'якшуючої обставини - повне відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_6, однак і такого потерпілого немає, а збитки відшкодовані потерпілому ОСОБА_5 (а.к.п.69).

Разом з тим, на думку апеляційного суду, дані обставини є явними описками, які можна виправити в порядку ст.379 КПК України, а не порушеннями вимог кримінального процесуального закону, про що фактично вказується в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Запропонувати суду першої інстанції виправити допущені в вироку описки щодо анкетних даних потерпілих в порядку ст.379 КПК України.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді