Ухвала суду № 72072900, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 757/6918/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2164/2016 (06.49/796/20/2018)

Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

УХВАЛА

01 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії:

доповідач - Немировська О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.,

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Зима Олександра Володимировича про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2016 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу,

встановила:

по справі Печерським районним судом м. Києва від було ухвалено рішення 15 жовтня 2015 р., яким було частково задоволено позовні вимоги - поновлено позивача на роботі, стягнуто на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 112 898 грн. 39 коп., витрати на правову допомогу - 3 000 грн., компенсацію за моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 17 024 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2016 р. рішення суду першої інстанції було залишено без змін в частині поновлення позивача на роботі та стягнення моральної шкоди, а в іній частині змінено - стягнуто на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 85 058 грн. 37 коп., допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітку за один місяць в сумі 13 881 грн. 69 коп., відмовлено у стягненні судових витрат.

Представником відповідача у березні 2016 р. було подано заяву про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва, оскільки відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві розтлумачив рішення суду в бік збільшення та вказав загальну суму до стягнення - 101 90 грн. 06 коп., що призведе до безпідставного стягнення 33 90 грн. 69 коп., відповідачем вже було в порядку негайного виконання сплачено на користь позивача 17 024 грн., що не було враховано при ухваленні рішення, а також відрізняється період вимішеного прогулу, в зв'язку з чим представник відповідача просив роз'яснити резолютивну частину рішення в частині того, які саме вимоги необхідно виконати шляхом їх цитування.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного або приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

В даному випадку в резолютивній частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2016 р. було зазначено суму заробітної плати за час вимушеного прогулу - 85 058 грн. 37 коп. та залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди - 3 000 грн. В частині рішення, що підлягає негайному виконанню також було зменшено розмір середнього заробітку за один місяць та визначено новий розмір - 13 881 грн. 69 коп.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу - 85 058 грн. 37 коп. та моральна шкода - 3 000 грн.

Представник позивача посилається також на той факт, що кошти в сумі 17 024 грн. вже були сплачені ОСОБА_4, та на те, що у виконавчому листі зазначено період розрахунку середнього заробітку - з 02.02.2015 по 15.10.2015, а в рішенні Апеляційного суду м. Києва інший період - з 03.02.215 по 15.10.2015. Вказані обставини також не є підставою для роз'яснення рішення суду.

Сплата відповідачем частини коштів на користь позивача в сумі 17 024 грн. не може розглядатись як переплата на користь позивача, оскільки це становить частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 85 058 грн. 37 коп., який ще не сплачено відповідачем.

Також не потребує додаткового роз'яснення та обставина, що у виконавчому листі зазначено період розрахунку вимушеного прогулу, який відрізняється від вказівки в рішенні Апеляційного суду м. Києва.

Таким чином, рішення Апеляційного суду м. Києва є зрозумілим та в резолютивній частині рішення чітко зазначено, які саме позовні вимоги задоволені і суми присуджених коштів, а тому підстав для роз'яснення резолютивної частини рішення немає.

Посилання представника відповідача на вказівку в постанові державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві суми, що підлягає стягненню, також не є підставою для роз'яснення рішення суду, і відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити в задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Зима Олександра Володимировича про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2016 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Суддя