Постанова № 72072874, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 7756/7983/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/1128/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Диба О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

1 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, треті особи: Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку з вказаної квартири, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт» договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Зазначив, що зважаючи на те, що відповідач втратив право власності, а тому і члени його сім'ї втратили право користування квартирою, а наявність зареєстрованих в квартирі осіб перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право власності на квартиру, у зв'язку із чим просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, із зняттям відповідачів з реєстраційного обліку.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Сол-Істейт» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт» договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2015 року не був спрямований на настання реальних наслідків, а укладений лише для створення перешкод для витребування квартири із чужого незаконного володіння.

У зв'язку із викладеним, просила суд визнати недійсним укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт» договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 березня 2015 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2017 року первісні позовні вимоги задоволено частково.

Визнано такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири № АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого в реєстрі за №18374, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №84710052 від 10 квітня 2017 року.

З довідки ОСББ «Оазис 4» від 6 квітня 2017 року, вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 втратили право користування спірною квартирою, так як не є членами сім'ї позивача, будь-яких домовленостей щодо проживання відповідачів у квартирі немає, а ОСОБА_4 не зареєстрований та не проживає у спірній квартири.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого в реєстрі за №18374, ТОВ «Кей-колект» передає у власність ТОВ «Сол-Істейт» квартиру АДРЕСА_1, а ТОВ «Сол-Істейт» приймає вказану квартиру у власність та сплачує за неї певну грошову суму, визначену цим договором.

Відповідно до п.4 вказаного договору за домовленістю сторін ціна продажу квартири за цим договором становить 2870000 грн., які сплачуються покупцем продавцю наступним чином: 500000 грн. сплачуються покупцем продавцю не пізніше 18 березня 2015 року, а залишок у розмірі 2370000 грн. сплачується покупцем продавцю не пізніше 17 травня 2015 року.

Згідно договору від 14 липня 2016 року про внесення змін до договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2015 року, сторонами викладено п.4 договору наступним чином: за домовленістю сторін ціна продажу квартири за цим договором становить 2870000 грн., а саме 500000 грн. сплачуються не пізніше 18 березня 2017 року, 2370000 грн. сплачується не пізніше 17 травня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сол-Істейт» сплатило ТОВ «Кей-Колект» вартість квартири згідно укладеного 17 березня 2015 року договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 18 березня 2015 року на суму 500000 грн. та №8 від 18 червня 2015 року на суму 2370000 грн.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом в супереч вимог закону витребувано у позивача докази розрахунку за спірну квартиру та за клопотанням ТОВ «Сол-Істейт» долучено до матеріалів справи, оскільки відповідно до ст. 10 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час постановлення рішення суду, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні судом роз'яснено право позивача подати докази належного розрахунку за договором купівлі-продажу спірної квартири з дотримання вимог ЦПК України.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суду не надана нотаріально завірена заява про факт повного розрахунку за придбану квартиру, оскільки факт сплати коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №5 від 18 березня 2015 року на суму 500000 грн. та №8 від 18 червня 2015 року на суму 2370000 грн.

Будь-яких претензій щодо не сплати в повному обсязі коштів за квартиру відповідно до договору купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1 від 17 березня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» не заявляло.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись повною мірою з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісного позову з огляду на наступне.

Відповідно до норм ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо без поважних причин не проживає на спірній жилплощі понад встановлені законом строки, або вибула на інше постійне місце проживання.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є членами сім'ї колишнього власника спірної квартири, проте, зареєстровані у квартирі та постійно в ній проживають.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження не проживання відповідачів у спірній квартирі без поважних причин понад один рік.

Таким чином, відсутня правова підстава для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності в ньому або у зв'язку із вибуттям на інше постійне місце проживання.

Власник майна у разі, якщо особа, яка не є членом сім'ї власника, проживає у квартирі, яка належить новому власнику і перешкоджає йому користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю, має право звернутися до суду із позовом про виселення такої особи із займаного житлового приміщення.

Проте, з вимогами про виселення відповідачів з спірної квартири позивач не звертався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, позивачем не доведені і рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2017 року в частині задоволених вимог ТОВ «Сол-Істейт» про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, прийняти в цій частині постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ТОВ «Сол-Істейт» до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 про припинення права користування житловим приміщенням відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 6 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді