Ухвала суду № 72071227, 05.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/148/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

05.02.2018 Справа № 908/2553/17

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОИЛ-ТРЕЙД” (69068, м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, 6, к. 32)

про стягнення 34160,40 грн. збитків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність №22/636 від 03.11.17;

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність 02/02-1 від 02.02.2018.

14.12.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОИЛ-ТРЕЙД” про стягнення 34160,40 грн. збитків.

19.12.2017 ухвалою про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження розгляд справи призначено на 16.01.2018.

Ухвалою суду від 16.01.2018, у зв’язку із необхідністю надання позивачу часу для надання відповіді на відзив, розгляд справи по суті відкладено на 05.02.2018.

Судове засідання 05.02.2018 здійснювалося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

В судовому засіданні 05.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення 34160,40 грн. збитків.

У позовній заяві позивачем зазначено, що згідно з Порядком повернення у державну власність об'єк тів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №32 з мс тою виявлення збитків результати інвентаризації та оцінки об'єкта приватизації, отримані згід но п.п. 6, 7 вказаного Порядку звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об'єкта державним органом приватизації.

Згідно з п. 8 Методики оцінки майна, постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (в редакції, чинної на момент укладення договору купівлі-продажу №914 від 26.10.2004) з метою визначення вартості об'єктів незавершеного будівництва що підлягають приватизації, на підготовчому етапі здійснюється зокрема проведення обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта.

Для встановлення факту завдання відповідачем збитків позивачем не надано ні актів інвентаризації та обстеження технічного стану об'єкта на день відчуження цього об'єкта державним органом приватизації (тобто жовтень 2004 року), ні висновків комісії з повернення у державну власність об'єкта щодо результатів звіряння з відповідними результататами, отриманими на день відчуження цього об'єкта державним органом приватизації.

До позовної заяви позивачем в якості додатку надано замість звіту про незалежну оцінку майна - висновок про вар тість майна від 22.06.2017 №2000 та рецензію на звіт, датовану 21.06.2017, отже наданий ви сновок про вартість майна від 22.06.2017 є частиною звіту.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 19.12.2017 позивачу судом було запропоновано надати: всі докази, які будуть подані на підтвердження своєї правової позиції у справі, крім доданих до позову, та копії таких доказів направити на адресу відповідача; відповідно до ст. 166 ГПК відповідь на відзив у строк до 16.01.2018.

Позивачем вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.12.2017, виконані не були, жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції у справі, крім доданих до позову позивачем, до дня першого судового засідання – 16.01.2018, надано не було.

Ухвалою суду від 16.01.2018, розгляд справи було відкладено, у зв'язку з необхідністю встановлення додаткового часу для подання позивачу відповіді на відгук, запропоновано позивачу у строк до 29.01.2018: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив, докази на спростування обставин викладених відповідачем у відзиві № 10/01-1 від 10.01.2018, у цей же строк направити відповідь відповідачу та докази направлення надати в судове засідання. В судове засідання надати оригінали всіх доказів, які були додані до позовної заяви. Судове засідання призначено на 05.02.2018.

Позивачем вимоги суду, викладені в ухвалі від 16.01.2018, виконані не були, відповідь на відзив або клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, станом на 05.02.2018 на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 п.4 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з п. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно ч. 8 до ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пунктом 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов’язку вчинити відповідну процесуальну дію.

В судовому засіданні 05.02.2018, представник позивача повідомив суд, що відповідь на відзив, разом з додатковими доказами по справі, представником позивача була направлена на адресу суду 30.01.2018 та просила продовжити строк для подання зазначених документів. Проте, доказів надсилання на адресу суду відповідних документів надано не було. Представник позивача зазначила, що такі документи в неї відсутні.

Суд не приймає до розгляду вказане клопотання, з огляду на те, що позивачем необґрунтовано поважності причин не подання витребуваних судом доказів у встановлені судом строки і не подано підтвердження направлення таких документів на адресу суду.

Заяви позивача про продовження судом процесуального строку для подання відповіді на відзив до закінчення визначеного строку на адресу суду не надходило. Продовжити вказаний строк з власної ініціативи у суду також не має підстав, оскільки позивачем не підтверджено, що ним взагалі на адресу суду направлені відповідні документи.

З огляду в судовому засіданні наявного у позивача звіту про оцінку майна об'єкту незавершеного будівництва – їдальні №54 в м.Запоріжжі по вул. Героїв Сталінграду1, виконаним ТОВ «Всеукраїнська експертна група» від 21.02.2017 вбачається, що він містить ряд документів, актів, на підставі яких була визначена ринкова вартість об'єкта, що повертається в державну власність. Проте, до матеріалів справи позивач вказаний звіт не надав.

Таким чином, на час проведення судового засідання 05.02.2018 без дослідження документів, які витребовувались у позивача, в сукупності з іншими матеріалами справи №908/2553/17 суд не має можливості встановити фактичні обставини справи, що робить неможливим вирішення по суті спору у даній справі.

Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позовну заяву в якому просить в позові відмовити повністю.

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення в зв’язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунені в майбутньому.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що ненадання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів та доказів, необхідних для вирішення спору, перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОИЛ-ТРЕЙД”, м. Запоріжжя про стягнення 34160,40 грн. збитків, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України слід залишити без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Частиною 4 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засіданні без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З урахуванням наведеної норми, судовий збір залишається за позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 129, п. 4 ч. 1 ст.226, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОИЛ-ТРЕЙД”, м. Запоріжжя про стягнення 34160,40 грн. збитків залишити без розгляду.

Суддя Н.Г. Зінченко

Відповідно до ст. 235, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України ухвала суду набрала законної сили 05.02.2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 06.02.2018.