Рішення № 72071170, 05.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10467/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Гриценко І.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ

до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 35 344,95 грн. за договором про закупівлю товару через систему електронних закупівель № 78/17 від 17.02.2017

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 26.12.2017

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 06-06/09-46 від 15.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" суму основного боргу у розмірі 30 266,40 грн., інфляційні втрати - 1 305,98 грн., 3% річних - 397,42 грн. та пеню - 3 375,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару через систему електронних закупівель № 78/17 від 17.02.2017 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 20.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 15.01.2018.

15.01.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що 12.01.2018 ним сума основного боргу в розмірі 30 266,40 грн. погашена, що підтверджується платіжним дорученням № 7832.

Також, 15.01.2018 відповідач надав клопотання в якому просив зменшити розмір санкцій, застосованих до КВП КМР "Міськводоканал".

В судовому засіданні 15.01.2018 оголошувалась перерва до 05.02.2018.

Відповідач в судовому засіданні 05.02.2018 клопотання про зменшення штрафних санкцій підтримав та уточний зазначене клопотання, та просив зменшити на 50% розмір пені.

Позивач 05.02.2018 надав заяву про ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження в якій проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечив та зазначив, що у своєму клопотанні відповідач зазначає, про наявність у нього значної дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги водопостачання та водовідведення. Проте, в даному випадку споживачі є контрагентами саме відповідача, а не позивача, і недодержання своїх зобов'язань по оплаті послуг відповідачу його контрагентами жодним чином не створює будь-яких правових наслідків для позивача та не вважається випадком в силу правових норм ст. 617 ЦК України, який би звільняв відповідача від виконання зобов'язань ним за договором.

Також позивач зазначає, що випадок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати грошових коштів за договором не є винятковим, оскільки згідно з п. 4.3. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 90 банківських днів з моменту отримання товару. Проте, навіть такого відтермінування платежу відповідачу не достатньо для своєчасної оплати отриманого товару, відповідач допустив прострочення платежу 184 календарні дні.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не вжив жодних заходів щодо негайного погашення заборгованості ні після отримання претензії у вересні 2017 року, ні після отримання позовної заяви у грудні 2017 року та постановляння ухвали про відкриття провадження у справі 20.12.2017. Борг відповідач погасив лише в січні 2018 року, після подання позовної заяви та безпосередньо перед першим судовим засіданням у справі.

У судовому засіданні 05.02.2018 сторони надали заву в якій проти переходу до розгляду справи по суті не заперечують.

На підставі викладеного та у зв'язку з тим, що у сторін відсутні додаткові письмові пояснення, заперечення та докази, суд оголосив про закриття підготовчого засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник - позивач) та Комунальним виробничим підприємством Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (покупець - відповідач) укладено договір №78/17 про закупівлю товару через систему електронних платежів.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов’язується у 2017 в порядку та н умовах, визначених договором поставити і передати у власність покупця, а покупець – прийняти і оплатити товар в наступному асортименті, кількості та за ціною встановленою у договорі загальною вартістю 113 032,80 грн.

У відповідності до п. 1.2. договору, найменування товару: папір офісний - код ДК 021:2015 – 30190000-7 – Офісне устаткування та приладдя різне.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна товару визначається даним Договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.2. договору, ціни за одиницю товару визначаються постачальником на момент постачання товару і вказуються у специфікаціях до договору, які після підписання сторонами є його невід'ємною частиною, але не повинні перевищувати розміру цін за одиницю товару, вказаних у п. 1.1. договору. Ціни за одиницю товару, вказані у п. 1.1. договору, можуть бути змінені не більш як на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Ціна цього Договору на момент його підписання становить 113 032,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 18 838,80 грн. (п.3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за цим договором проводяться покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у цьому договорі.

Усі розрахунки за цим Договором проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення. (п.4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару згідно специфікації, здійснюються покупцем протягом 90-та банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, товар постачається окремими партіями за заявками покупця. Обсяг, строк постачання окремої партії товару вказується у специфікаціях, що підписуються обома сторонами і після підписання є невід'ємною частиною цього договору.

Постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю до 3-х календарних днів з дня підписання сторонами специфікації на окрему партію товару (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.3. договору, поставка товару здійснюється на склад покупця - вул. Широка, 16, м. Кам’янське, Дніпропетровська область.

Відповідно до п. 5.4. договору, датою поставки товару є дата його передачі уповноваженій особі покупця та підписання накладної.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за поставлений товар, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п. 10.1. договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 266,40 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № К-01059 від 24.02.2017 (а.с.48).

Товар за видатковою накладною № К-01059 від 24.02.2017 отримав уповноважений представник відповідача - інженер ОСОБА_3 на підставі довіреності №МВК0803 від 24.02.2017 (а.с.49-50).

На оплату поставленого товару, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №К-О0824 від 24.02.2017 на суму 54 266,40 грн. (а.с. 51).

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 24 000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.53-61). Товар на суму 30 266,40 грн. залишився неоплаченим.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом №1-14092017 від 14.09.2017, яким повідомив відповідача про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 30 266,40 грн. та просив відповідача про її погашення.

Відповідач на вимогу позивача не відреагував, заборгованість у розмірі 30 266,40 грн. не сплатив, що і є причиною виникнення цього спору.

За неналежне виконання зобов’язань за договором №78/17 про закупівлю товару через систему електронних платежів від 17.02.2017, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3375,15 грн., інфляційні втрати - 1 305,98 грн. та 3% річних - 397,42 грн.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов пункту 4.3. договору строк оплати товару є таким, що настав 11.07.2017.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30 266,40 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основної заборгованості у розмірі 30 266,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7832 від 12.01.2018 (а.с. 75).

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 30 266,40 грн., який був сплачений відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 375,15 грн. за період з 12.07.2017 по 13.12.2017, з цього приводу суд зазначає наступне.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за поставлений товар, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені у сумі 3 375,15 грн. обґрунтованими.

В ході судового розгляду справи Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке обґрунтоване тим, що згідно рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.03.2009 № 161, відповідач є єдиним виконавцем послуг в місті Кам'янське з централізованого водопостачання та водовідведення. А отже першочерговим завданням відповідача є водопостачання та водовідведення. Через складний фінансовий стан у підприємства в жовтні 2017 року виникла заборгованість перед КП ДОР "Аульський водовід" за спожиту питну воду у розмірі 8 650 000,00 грн. З метою недопущення припинення подачі питної води мешканцям міста Кам'янське, недопущення погіршення санітарно-епідеміологічного стану, створення пожежно-небезпечної ситуації в місті, виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру КВП КМР "Міськводоканал" у жовтні та листопаді 2017 року провело повний розрахунок з КП ДОР "Аульський водовід". У зв'язку з чим, фінансовий стан підприємства став ще складнішим.

Також відповідач зазначає, що КВП КМР "Міськводоканал" є стратегічно важливим об'єктом для міста адже є єдиним виконавцем послуг в місті Кам'янське з централізованого водопостачання та водовідведення.

Для відповідача існує постійна загроза невиконання своїх зобов'язань через низку проблем, а саме: постійно зростаюча дебіторська та кредитна заборгованість, невідповідність діючого тарифу собівартості послуги, велика зношеність у процесі щоденного використання мереж водопостачання та водовідведення, що напряму пов'язане із безпекою життєдіяльності населення та необхідність їх постійного ремонту. Ці обставини спричинили систему погіршення фінансового стану підприємства. Нестача грошових коштів призвела до виникнення заборгованості по податках та зборах , які підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів.

Крім того, відповідач зазначає, що фактично, єдиним джерелом прибутку відповідача є оплата споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення. А виконання умов договору № 78/17 від 17.02.2017 щодо сплати вартості поставленого товару спричинене саме неналежним виконанням споживачами оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення.

Зокрема, на сьогоднішній день населення міста Кам'янське має значний розмір заборгованості перед відповідачем, що підтверджується довідкою начальника управління обліку та реалізації води КВП КМР "Міськводаканал" (а.с. 82), відповідно до яої заборгованість споживачів з послуг централізованого водопостачання та водовідведення станом на 01.01.2018 становить 107 637 571,02 грн.

Також відповідач зазначає, що за його підприємством обліковується заборгованість із виплати заробітної плати.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що підприємство відповідача не є прибутковою організацією, приймаючи до уваги, що заборгованість відповідачем протягом розгляду справи сплачена, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 50% пені в розмірі 1 687,58 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1 687,58 грн. слід відмовити.

Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати - 1 305,98 грн. та 3% річних - 397,42 грн. за період з 12.07.2017 по 13.12.2017, з цього приводу суд зазначає наступне:

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 12.07.2017 по 13.12.2017 складають 397,42 грн. та підлягають до стягнення.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці.

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

Враховуючи, що обов’язок зі сплати заборгованості виник у відповідача 11.07.2017, станом на останній день місяця заборгованість відповідача становила суму - 30 266,40 грн., отже суд приходить до висновку про помилковість розрахунків відповідача.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з серпня 2017 по листопад 2017 становлять 1 225,45 грн.

В решті вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 80,53 грн. слід відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат – 1 225,45 грн., 3% річних - 397,42 грн. та пені - 1 687,58 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 30 266,40 грн. основного боргу слід закрити.

В частині стягнення пені у сумі 1 687,58 грн. та інфляційних втрат - 80,53 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 16, ідентифікаційний код 33855098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) суму інфляційні втрати – 1 225,45 грн. (одна тисяча двісті двадцять п’ять грн. 45 коп.), 3% річних - 397,42 грн. (триста дев’яносто сім грн. 42 коп.), пеню - 1 687,58 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят сім грн. 58 коп.) та судові витрати у розмірі 1 596,35 грн. (одна тисяча п’ятсот дев’яносто шість грн. 35 коп.), про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 30 266,40 грн. основного боргу - закрити.

В частині стягнення пені у сумі 1 687,58 грн. та інфляційних втрат - 80,53 грн. -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений - 06.02.2018.

Суддя ОСОБА_4