Постанова № 72070952, 31.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/183/18 Головуючий 1 інст. – Шарко О.П.

Справа № 645/5967/15-ц Суддя-доповідач – ОСОБА_1

Категорія: право власності

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.

суддів: Бровченка І.О., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом Прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи – Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання спадщини відумерлою та повернення майна, -

в с т а н о в и в:

13 липня 2015 року Прокуратура м. Харкова звернулася у суд із позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, який в подальшому уточнив та просив визнати правочин недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав, визнати спадщину відумерлою та передачі у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2, як таку, що визнана відумерлою спадщиною.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі по тексту – ПН ХМНО) ОСОБА_5 розглянуто заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 та прийнято рішення № 12179295 від 04 квітня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за ОСОБА_6

Цього ж дня ПН ХМНО ОСОБА_5 посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, згідно з яким продавець ОСОБА_6 передав у власність покупцю ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2. Одночасно останньому надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20015821, згідно з яким ОСОБА_3 є власником вищевказаної квартири.

У подальшому, 18 квітня 2014 року ПН ХМНО ОСОБА_4 посвідчено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за вищевказаною адресою, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Одночасно державним реєстратором ПН ХМНО ОСОБА_4 розглянуто заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами якої прийнято рішення №12550555 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2

Разом із цим, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/7658/14-ц за позовом першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4.

Вищевказана квартира при передачі її від імені ОСОБА_3 (продавця) ОСОБА_2 (покупцю), на праві власності ОСОБА_3 не належала, а фактично була відумерлою спадщиною, оскільки після смерті її дійсного власника - ОСОБА_7 спадкова справа на спірну квартиру не заводилась, у спадщину квартира не приймалась, що підтверджується інформаційними довідками Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 26 червня 2015 року. Оскільки право власності на спірну квартиру ОСОБА_3 набув на підставі недійсного правочину - вищевказаного договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року, то на момент укладання останнього всупереч вимог статті 658 ЦК України він не мав необхідного обсягу повноважень власника на розпорядження квартирою, адже відповідно до приписів частини першої вказаної статті право продажу товару належить його власнику.

Враховуючи все вищевикладене, та приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнано судом недійним, наступний договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна укладений 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не відповідає вимогам закону і суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його також недійсним.

18 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого цим же нотаріусом, прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 При прийнятті рішення щодо реєстрації права власності державним реєстратором в якості документа, що підтверджує виникнення права власності на квартиру, прийнято правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року, який є недійсним, наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора про відповідну державну реєстрацію прав за ОСОБА_2

Також позивач вказував на те, що після скасування рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно залишиться запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року.

Оскільки рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2015 року у справі № 646/7658/14-ц вказаний договір від 04 квітня 2014 року визнано недійсним, відповідний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 також підлягає скасуванню.

З аналогічних підстав на думку позивача підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_6 (індексний номер 12179295).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, на цей час право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, квартира АДРЕСА_5 підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність територіальної громади м. Харкова.

Крім того, позивач просив визнати спадщину відумерлою в порядку позовного провадження, оскільки наявність спірного договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2014 року позбавляє Харківську міську раду можливості виконати обов’язок щодо подачі до суду заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, за визначених статтею 1277 ЦК України умов, та набути за територіальною громадою право власності на спадкове майно.

За інформацією, наданою Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою від 26 червня 2015 року після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.

Таким чином спадщина, яка відкрилась 16 березня 1997 року після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з квартири № 182 по вул. Велозаводській у м. Харкові є відумерлою та має бути передана територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідним представницьким органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини ОСОБА_7 є Харківська міська рада.

Особою, заінтересованою у визнанні спадщини відумерлою, є управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, яка має статус юридичної особи та до функцій якого віднесено, зокрема, здійснення необхідних заходів по оформленню права комунальної власності на об’єкти нерухомого майна, які належать територіальній громаді міста Харкова (пункт 4.1.18 Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24 листопада 2010 року №07/10).

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року позовні вимоги Прокуратури м. Харкова задоволено.

Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 182, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 30, укладений 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Скасовано рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2, про що 18 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 12550555).

Скасовано рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_8, про що 04 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 12180066).

Скасовано рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6, про що 04 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 12179295). Визнано спадщину на квартиру № 182, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 30, що відкрилася 16 березня 1997 року після смерті ОСОБА_7, відумерлою.

Передано у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру № 182, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 30, як таку, що визнана відумерлою спадщиною.

Стягнено з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 243,6 грн з кожного.

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 подав у суд заяву про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року залишено без задоволення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 червня 2017 року внесено виправлення у четвертий абзац резолютивної частини заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року та вважати правильним: «Скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3, про що 04 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 12180066).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові прокуратури відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на неповне встановлення судом обставин справи перед винесенням рішення та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне і неповне дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного визначення правовідносин сторін. Крім того, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого спір був неправильно вирішений.

Невідповідність висновків суду обставинам справи полягає в тому, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про недійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, укладеного 18 квітня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2; про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру; про визнання квартири АДРЕСА_7, яка перебувала у власності ОСОБА_7, після його смерті відумерлою спадщиною та передачі її у власність територіальної громади м. Харкова; витребування з володіння ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_8.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Прокуратури м. Харкова, суд першої інстанції виходив з положень частини 6 статті 235, частини 1 статті 388, статей 658, 1220, 1269, 1270, 1272, 1277 ЦК України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та тих обставин, що оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнаний судом недійсним, наступний договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, укладений 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не відповідає вимогам закону і суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його також недійсним, а також є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог про визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_9, яка залишилися після смерті ОСОБА_7, відумерлою та передачі її з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність територіальної громади м. Харкова.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів у повному обсязі погодитись не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське БТІ» власником квартири АДРЕСА_5 був ОСОБА_7, який був зареєстрований у вказаній квартирі з 15 січня 1991 року по день смерті – 19 березня 1997 року (актовий запис про смерть № 4975 від 19 березня 1997 року) на підставі обмінного ордеру на житлове приміщення № 10561.

На час відкриття спадщини у вказаній квартирі інші особи, крім власника, зареєстровані не були, у зв’язку з чим постійно зі спадкодавцем не проживали.

Згідно інформації, наданої Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою від 26 червня 2015 року після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усуненні їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Вказана заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Порядок передачі відумерлої спадщини (нерухомого майна) до комунальної власності закріплений у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 4.1.5 Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 листопада 2015 року №7/115, відповідно до якого Управління комунального майна та приватизації проводить передачу комунальним підприємствам, установам, організаціям об’єктів комунальної власності у господарське відання та оперативне управління, відповідно до рішень виконавчого комітету Харківської міської ради (щодо нерухомого майна) та з наступною державною реєстрацією права власності за громадою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спадщина, яка відкрилась 16 березня 1997 року після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з квартири АДРЕСА_5 є відумерлою, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Прокуратури м. Харкова в цій частині.

Що стосується задоволення судом першої інстанції вимог про передачу у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2, як таку, що визнана відумерлою спадщиною, то колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цих вимог, оскільки вважає, що на час звернення з такими вимогами державна реєстрація права власності за громадою майна, яке визнане відумерлою спадщиною, не проведена, а тому вимоги про передачу цього майна є передчасними.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладеного 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то судова колегія зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО Харківської області ОСОБА_5, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_10, та документів, наданих для проведення державної реєстрації, прийняту 04 квітня 2014 року за реєстраційним номером 6126049, яку надав ОСОБА_6, прийнято рішення № 12179295 від 04 квітня 2014 року про державну реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб’єктом: ОСОБА_6

04 квітня 2014 року ПН ХМНО Харківської області ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 згідно якого продавець – ОСОБА_6 передав у власність покупцю ОСОБА_3 вищезазначену квартиру.

04 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО Харківської області ОСОБА_5, розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_10, що подана ОСОБА_3, яку зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових обстав на нерухоме майно 04 квітня 2014 року та прийнято рішення № 12180066 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за ОСОБА_3

18 квітня 2014 року ПН ХМНО ОСОБА_4М, посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

18 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО ОСОБА_4, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту за реєстраційним номером 6328772, яку подав ОСОБА_2 на квартиру, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прийнято рішення № 6328772 від 18 квітня 2014 року про реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб’єктом: ОСОБА_2

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2015 року визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року за адресою: АДРЕСА_10, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1343.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що відчуження спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2014 року відбулося особою, якій на праві власності квартира не належала, що встановлено заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2015 року, тому такий правочин є недійсним в силу вимог 215 ЦК України та визнання його недійсним не вимагається.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, оскільки судовим рішенням був визнаний недійсним первісний договір купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року, а визнання недійсним наступного не передбачено законодавством, тому що презюмується, що він також укладений з порушенням законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу, укладеного 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відсутні, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав, то колегія суддів вважає, що такі вимоги також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Виходячи з вищезазначених положень та враховуючи, що є заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2015 року про визнання недійсним правочину, вчиненого у формі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, що є підставою для скасування державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА_6, а також, в свою чергу, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то заявлені Прокуратурою м. Харкова вимоги про скасування такої реєстрації не можна вважати такими, що є належним способом захисту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 згідно пункту 2 частини 2 статті 374 ЦПК України скасовує рішення у відповідній частині і ухвалює нове рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року скасувати в частині визнання недійсним правочину, вчиненого у формі договору купівлі-продажу квартири № 182, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 30, укладений 18 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності: ОСОБА_2, про що 18 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 125505550); ОСОБА_8, про що 04 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 1218066); ОСОБА_6, про що 04 квітня 2014 року внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер 12179295); та передачу у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 квартири № 182, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 30, як таку, що визнана відумерлою спадщиною, - і ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

ОСОБА_10