Рішення № 72069743, 31.01.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"31" січня 2018 р.

Справа 642/6287/17

Провадження № 2-а/642/40/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Бородіної О.В., за участю секретаря Буряковської К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 Оборони України про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову ОСОБА_2 оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; скасувати рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з рогляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні однаразової грошової допомоги; зобов’язати ОСОБА_2 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати однаразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців. Військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 04.11.1983 р. по 24.12.1985 р. проходив строкову військову службу в Збройних силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в період з 20.02.1985 р. по 10.12.1985 р. Згідно витягу з протоколу № 1558 від 28.04.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_2 оборони України по встановленню причинного зв”язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця- отримані ОСОБА_1 під час проходження військової служби множинні вогнепальні осколкові поранення голови, тулубу, лівої руки( контузія головного мозку-1985 р.) та наступні захворювання - пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.З вказаних підстав згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 644973 від 19.08.2015 року, позивачу вперше з 18.05.2015 року встановлено третю групу інвалідності. Зважаючи на це, позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, ХОВК листом № 2892/ВСЗ від 01.12.2017 року позивачу було направлено відповідь, у якій він був повідомлений, що йому відмовлено у призначенні однаразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі у відповідності до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017.

Відповідно до пункту 10 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження. Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Зокрема, ч.5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2018 року визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження, та за клопотанням відповідача ОСОБА_2 оборони України, з повідомленням сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Харківського обласного військового комісаріату у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову зазначив, що позивач з аналогічним зверненням звертався з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду, яким 07.06.2016 року по справі № 820/1963/16-а його позовні вимоги було задоволено. Зокрема в частині зобов’язання Харківського обласного військового комісаріату направити висновок передбачений ПКМ України від 25.12.13 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі( смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Повторно за тих самих позовних вимог було розглянуто справу Ленінським районним судом м.Харкова № 642\1125/17, та 26.06.2017 року аналогічні позовні вимоги задоволено.

Таким чином відповідач заперечує проти позову та просить суд закрити провадження по даній справі.

Відповідач ОСОБА_2 оборони України надав до суду відзив, у якому посилаються на те, що ОСОБА_1 проходив службу у прикордонних військах, тому виплату повинен здійснювати Державною прикордонною службою України, у зв’язку з чим комісією МО з розгляду питань, пов”язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги ... було прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги. Таким чином позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ОСОБА_2 оборони України у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзові.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних силах СРСР в період з 04.11.1983 р. по 24.12.1985 р. у складі діючої армії, та приймав участь у бойових діях (виконання інтернаціонального обов’язку перебування у партизанських загонах та з’єднаннях) в Демократичній Республіці Афганістан в період з 20.02.1985 р. по 10.12.1985. Під час бойових дій отримав поранення.

19.08.2015 року Центарльною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв”язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв встановлено, що поранення, травма, (контузія) захворювання ОСОБА_1 пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. З вказаних підстав позивачу з 18.05.2015 р. первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності.

При цьому, як вбачається із документів, наявних в матеріалах справи, встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу відбувалось саме на підставі захворювань, що пов'язані із пораненням отриманим позивачем під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Отже, судом встановлено, що позивач жодних інших поранень, окрім отриманих ним під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан в період з 20.02.1985 р. по 10.12.1985 р. не отримував, службу в інших місцях не проходив, що підтверджується копією військового квитка. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

ОСОБА_1 звернувся с заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ХОВК з усіма передбаченими документами при цьому надав довідку МСЕК серія 10 ААБ № 644973 від19.08.2015 року, як підставу свого права на одноразову грошову допомогу.

До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р.

Згідно п. 13 Порядку № 975 у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (ОСОБА_2 Оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. п. 10 і 11 цього Порядку.

Надісланим позивачу листом №2992/ВЗС від 01.12.2017 відповідач вказав, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Згідно зі статтею 23 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для ОСОБА_2 оборони України, розвідувальних органів України на відповідний рік для ОСОБА_2 оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи. Витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності вперше визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону - дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Відповідно до ч. 1 ст. 16 вказаного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності, встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону). Згідно п. 12 Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. (Далі – Порядок № 975) - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 вказаного Порядку - керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови».

Суд не погоджується із ствердженням відповідача про те, що виплата одноразової грошової допомога позивачу має здійснюватись Державною прикордонною службою України, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 постанови КМ України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців ОСОБА_3 та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Крім того, позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР від 21.03.1989 р. № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24.08.1991 р. «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_5 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_5 України. Утворено ОСОБА_2 оборони України.

Згідно з ст. 4 ЗУ «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 р. № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині – Державна прикордонна служба України) у 1992 р. став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач же проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав і не міг мати жодного відношення.

Також, зважаючи, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, та в силу ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на МО України.

За таких обставин ствердження відповідача про те, що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу мають здійснюватись Державною прикордонною службою України - безпідставні та протиправні.

Крім того, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги від 17.11.2017 року, протокол № 119, п. 21, прийняте з тієї ж підстави, що й попередні рішення, які вже були предметом розгляду суду, рішенням якого встановлено обгрунтоване право позивача на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Згідно п. 13 Порядку № 975 - розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.»

Отже, документи позивача разом з рішенням про відмову у призначені йому одноразової грошової допомоги були надіслані на адресу Харківського ОВК і на цей час знаходяться у нього. Оскільки рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймається комісією МО Українвиплату – вважаю за необхідне зобов’язати Харківський ОВК повторно направити документи позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів – МО України.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції що діяла на момент звернення до суду) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.287 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову) , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. п. 8, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати, то відповідно ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову) судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківського обласного військового комісаріату в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 257, 241-245, 262, 263, 295, 297 КАС України, ст.ст.1-3, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги", суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 Оборони України про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ОСОБА_1.

Скасувати п. 21 протоколу № 119 від 17.11.2017р. рішення Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів ОСОБА_2 Оборони України .

Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ст.. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. у зв»язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.02.2018 року

Суддя О.В.Бородіна