Рішення № 72069635, 07.02.2018, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/849/17

Провадження № 2/626/31/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.01.2018 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Кадуна П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні по цивільну справу № 626/849/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАОП 'Промінь' про втрату чинності договору оренди земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАОП 'Промінь' про втрату чинності договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2. В обґрунтування своїх позовних вимог, останній зазначає, що 02.08.2004 року між ним та «ПАОП Промінь» було укладено договір оренди земельної площею 5,99 га., розташованої на території Кобзівської сільської ради, Красноградського району, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить йому на праві приватної власності, відповідно до державного акту НОМЕР_3.

Вказаний договір був укладений строком на 5 років, тобто до 31.12.2009 року, а потім за обоюдною усною згодою обох сторін пролонговано ще на 5 років, тобто до 31.12.2014 року, при цьому в момент його укладання копію примірника договору йому не надали.

В подальшому, коли в 2014 році він звернувся до ПАОП «Промінь» з вимогою, що не бажає в подальшому продовжувати договір оренди даної земельної ділянки, відповідач видав йому на руки примірник договору, в якому він помітив виправлення в п.2.2.1 договору, а саме строк дії договору замість до 31 грудня 2009 року було зазначено: до 31 грудня 2029 року.

Виявивши вказані суперечності він 16.07.2014 року звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, де було розпочате кримінальне провадження за ч.1 ст.358 КК України.

16.05.2017 року слідчим Красноградського ВП дане кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на положення ст.654 ЦК України, вважає що оскільки договір оренди земельної ділянки з ним було укладено на 5-ть років у письмовій формі, то і його продовження на 25 років, теж повинно було оформлено у письмовій формі, однак такої пролонгації з ним не укладалося.

Таким чином оскільки договір оренди від 02.08.2004 року з ним був укладений строком на 5 років, тобто до 31.12.2009 року, а потім за обоюдною усною згодою обох сторін пролонговано ще на 5 років, то строк його дії закінчився 31.12.2014 року.

В зв'язку з викладеним позивач просить суд: «Винести рішення, яким визнати втрату чинності 31 грудня 2014 року договору оренди земельної ділянки за НОМЕР_2 укладеного та зареєстрованого 02.08.2004 року між ним та «ПАОП Промінь», який було укладено строком до 31.12.2009 року, а потім усно пролонгований до 31.12.2014 року в зв'язку з закінченням його строку дії 31.12.2014 року та передати йому дану земельну ділянку згідно акту передачі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, пославшись на факти та доводи викладені в ньому.

Представник відповідача «ПАОП Промінь» в судовому засіданні позов не визнав та надав пояснення(заперечення), відповідно до яких вважав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу чи документу в підтвердження своїх пояснень, того що договір укладався саме на 5 років. Посилання позивача про виправлення в договорі оренди від 02.08.2004 року після його підписання є безпідставними та нічим не підтверджені, оскільки 02.08.2004 року між ПАОП Промінь та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки саме на 25 років. Дійсно спочатку у колгоспі були виготовлено велика кількість бланків з терміном дії договору до 2009 року, однак перед укладанням та підписанням договорів були проведені спільні збори мешканців села та колгоспників, де було прийнято рішення про підвищення строку дії договорів до 25 років, тобто до 31.12.2029 року, на що погодились всі присутні, в зв'язку з чим перед укладанням та підписанням кожного договору оренди, у кожного власника земельної ділянки уточнювалося це положення, в тому числі і у ОСОБА_1 Строк дії договору до 31.12.2029 року було зазначено в самому договорі на момент його підписання і сам ОСОБА_1 був згоден на укладання договору саме на такий строк. Після підписання договору сторонами, в цей й же день 02.08.2004 року даний договір було зареєстровано державним реєстратором в книзі реєстрації центру ДЗК також строком на 25 років за №38. Будь-яких виправлень після підписання договору ОСОБА_1 в нього не вносилось.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази надані сторонами в їх сукупності, в тому числі дослідивши матеріали кримінального провадження №12014220350000500 від 09.07.2014 року за ознаками ч.1 ст.358 КК України та надавши всім доказам належну оцінку в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,99 га., розташована на території Кобзівської сільської ради, Красноградського району, кадастровий номер НОМЕР_1, державний акт НОМЕР_3, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16.01.2003 року за №50.

02.08.2004 року між позивачем ОСОБА_1 та «ПАОП Промінь» було укладено договір оренди даної земельної ділянки площею 5,99 га.

Відповідно до умов даного договору, а саме п.2.2.1 його було укладено строком на 25 років, тобто до 31.12.2029 року.

Після підписання даного договору сторонами, в цей й же день, тобто 02.08.2004 року його було зареєстровано за №38 в книзі реєстрації центру ДЗК також строком на 25 років, що підтверджується як відповідною реєстрацію на самому примірнику договору, який надано самим позивачем(оригінал якого було досліджено в судовому засіданні з матеріалів кримінального провадження), так і підтверджено відповідною інформацією В.о. начальника відділу Держгеокадастру від 16.11.2017 року.

В подальшому, в 2014 році ОСОБА_1 звернувся з заявою до правоохоронних органів, як на його думку, з приводу підробки даного договору оренди, його заява була внесена ЄРДР за №12014220350000500 від 09.07.2014 року за ознаками ч.1 ст.358 КК України.

Під час проведення досудового розслідування слідчим не було встановлено умислу на підробку договору НОМЕР_2 від 02.08.2004 року зі сторони будь-яких посадових осіб ПАОП Промінь, а тому в матеріалах перевірки відсутні фактичні дані, які б вказували на наявність в матеріалах кримінального провадження ознак злочину, передбаченого ст.358 КК України.

В зв'язку з чим відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 16.05.2017 року, вищезазначене кримінальне провадження №12014220350000500 від 09.07.2014 року за ознаками ч.1 ст.358 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

На момент розгляду даної цивільної справи по суті, вказана постанова слідчого ніким не була оскаржена та набрала чинності.

Крім того, як пояснив позивач та його представник в судовому засіданні, вказану постанову про закриття даного кримінального провадження вони вважають цілком обґрунтованою та законною і оскаржувати не будуть.

При цьому відповідно до встановлених обставин під час досудового розслідування, що відображено у вказаній постанові слідчого від 16.05.2017 року, оформленням договорів оренди на той час, займався співробітника ПАОП «Промінь» ОСОБА_5 по проханню генерального директора Гулого І.М. Хто саме займався договором оренди земельної ділянки ОСОБА_1 остання не пам'ятає. Однак всі зміни та доповнення в договорі змінювалися кульковою ручкою до моменту його підписання та реєстрації і виправлення опечаток вносилися кульковою ручкою. В договорі була опечатка строк дії стояв до 2009 року, після чого були зроблені виправлення - до 2029 року кульковою ручкою, але це робилось до моменту його підписання і реєстрації та з відому самого ОСОБА_1

При дослідженні в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №12014220350000500, позивачу ОСОБА_1 було надано для огляду оригінал договору оренди НОМЕР_2 від 02.08.2004 року та оригінал акту прийому-передачі земельної ділянки, на що він зазначив, що всі підписи в цих документах належать йому, підписував він їх добровільно, весь договір повністю мав такий же самий вигляд в якому він знаходиться у справі, окрім виправлень на його думку в 2.2.1(а.с.133-134 матер. крим. провадж).

Однак у п.7 вказаного договору зазначено, що цей договір укладено у чотирьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, тобто у ОСОБА_1, другий - у Орендаря, тобто у ПАОП «промінь», третій у Кобзівській сільраді, а четвертий - у Красноградському відділі ДЗК.

В зв'язку з чим суд вважає безпідставними посилання позивача, про те що копію примірника свого договору він отримав тільки через 10 років, а саме у 2014 році, оскільки підписавши даний договір, він підтвердив, що один із 4-х примірників, знаходиться у нього на руках саме з моменту його підписання, тобто з 2004 року.

При цьому, відповідно до норм цивільного законодавства, яке діяло на момент укладання договору оренди, що не заперечується самим позивачем, тобто станом на 02.08.2004 року, встановлене наступне.

На підставі ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.13,14,19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачуються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Вказаний договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 підписано ОСОБА_1 та зареєстровано у відповідному державному органі в один і той же день, тобто 02.08.2004 року, строком на 25 років. Таким чином в момент його реєстрації у державному органі, який її проводив будь-яких підстав для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону встановлено не було і він був зареєстрований належним чином, строком зазначеним у договорі - до 31.12.2029 року.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підписання та реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПАОП Промінь проведена 02.08.2004 року.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч.1 ст.210, ч. 3 ст. 640 ЦК України є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі. Згідно до ст.792 ч.1 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, текст спірного договору, суд вважає, що сторони дійшли згоди про всі істотні його умови, в тому числі і щодо строку дії договору, оскільки пункт 2.2.1 спірного договору містить положення про те, що договір укладено до 31 грудня 2029 року, тобто на 25 років, а тому доводи позивача про відсутність такої істотної умови є неаргументованими.

В матеріалах справи будь-яких достовірних доказів, того що договір оренди з ОСОБА_1 укладався саме на 5 років, окрім його слів (копія такого договору на 5 років, записи в поземельних книгах, записи про його державну реєстрацію на 5 років та будь-які інші) не містяться, не надано таких доказів позивачем і в судовому засіданні. Навпаки самим же позивачем до позову надані докази про його укладення саме на 25 років.

При цьому посилання позивача та його представників, як у позові так і в судовому засіданні що спочатку договір оренди з ОСОБА_1 від 02.08.2004 року було укладено на 5 років до 31.12.2009р., а потім пролонговано за обоюдною усною угодою сторін ще на 5 років до 31.12.2014 року також жодним достовірними та належними доказами не підтверджено.

Крім того це суперечить як загальним положенням цивільного кодексу України, так і спеціальним положенням (ст.14 Закону України «Про оренду землі»), відповідно до яких договір оренди землі укладається тільки у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Також сам позивач в своєму позові суперечить сам собі, а саме зазначає в ньому що: «згідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що і основний договір», а оскільки основний договір оренди від 02.08.2004 року укладався у письмовій формі, що не заперечується всіма сторонами, то за його же твердженнями (посиланнями), його пролонгація теж повинна бути у письмовій формі. Однак яким чином і за яких умов даний договір було пролонговано за обоюдною усною угодою сторін ще на 5 років до 31.12.2014 року, позивач в судовому засіданні так і не зміг пояснити, як і того чого вважавши договір недіючим, він продовжував отримувати орендну плату по договору аж до 2016 року.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження . . . ., які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ж постанови про закриття кримінального провадження від 16.05.2017 року, вищезазначене кримінальне провадження №12014220350000500 від 09.07.2014 року за ознаками ч.1 ст.358 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях будь-яких службових осіб ПАОП «Промінь».

При цьому в ході досудового слідства було встановлено факт зміни договору НОМЕР_2 від 02.08.2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАОП «Промінь», чого не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні, однак не встановлено умислу на підробку договору, час коли це було зроблено (до підписання його ОСОБА_1 чи після) та не встановлено особу, яка це зробила.

Таким чином ані під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження, яке тривало близько 3-х років, ані при розгляді даного позову в порядку цивільного судочинства, позивачем не доведено факт внесення змін у даний договір в частині строку його дії, після його укладання та підписання позивачем, оскільки будь-яких доказів в підтвердження цього ним не надано.

Відповідно до положень ст.ст.59, 60 ЦПК України(в ред. 2004р.), які діяли на день подачі позову до суду, так і ст.80, 81 ЦПК України(в ред. від 15.12.2017р.), які діяли на час постановлення рішення, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст.61(82) ЦПК України , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому надані сторонами докази по справі повинні бути належними допустимими достовірними та достатніми, що передбачено ст.77-80 ЦПК України.

Таким чином приймаючи до уваги вищезазначені положення цивільного законодавства, жодного переконливого належного та достатнього доказу того, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПАОП «Промінь» від 02.08.2004 року було укладено на інший строк ніж той що зазначено в договорі або в даний договір без згоди позивача були внесені зміни після його укладення, матеріали справи не містять, не дано таких і позивачем в судовому засіданні, в зв'язку з чим суд вважає, що позов у цій частині є недоведеним.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки позовні вимоги стосовно повернення земельної ділянки позивачу та стягнення судових витрат є похідними від основних позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив, то в цій частині також суд відмовляє в задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.7, 12, 17, 18, 77-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про оренду землі», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ПАОП 'Промінь' про втрату чинності договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дудченко В. О.