Вирок № 72069502, 06.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3073/17

Номер провадження 1-кп/623/79/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Соломки В.В.

за участю прокурора: Мозгового В.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Галицьким районним судом м. Львова кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220320001258 від 16 вересня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП відсутній, уродженця міста Самбір, Львівської області, громадянина України, українця, військовослужбовця військової частини 3066, старшого кулеметника, старшого солдата резерву, розлученого, має на утриманні двох малолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, має статус інваліда ІІ групи, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною першою статті 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2014 року громадянин ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством внутрішніх справ України про проходження військової служби у резерві за контрактом у внутрішніх військах МВС України.

Цього ж дня солдата резерву ОСОБА_1 наказом командира військової частини 3066 за №7о/с зараховано до списків військової частини 3066 та поставлено на всі види забезпечення. Під час проходження служби солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини 3066 №31о/с від 7 серпня 2014 року було призначено на посаду старшого солдата резерву старшим кулеметником 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення (1-го батальйону резервістів).

Проходячи військову службу у вищевказаній посаді, старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, бути вірним Військової присязі, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

15 вересня 2014 року, ОСОБА_1, о 16 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні одного з дворів, діючи умисно в порушення ст. 18, ст. 25 ч. 2 Закону України «Про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і зловживання ними» від 15.02.1995 року, у с. Грозне, Єнакіївської міської ради Донецької області, придбав та почав зберігати при собі, а саме у лівому кармані одягнених на ньому штанях, речовину рослинного походження, яка являється особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою (в перерахунку на суху речовину) 17,1678 грама, яку перевіз до м. Ізюм, Харківської області.

Крім того, 13 серпня 2014 року, ОСОБА_1, згідно наказу № 9 командира військової частини отримав бойові припаси, а саме 2 гранати РГД-5 із 2 запалами до них.

15 вересня 2014 року ОСОБА_1 було надане звільнення на 3 доби. В порушення вимог статті 20 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої «військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством», убуваючи у звільнення, повинен був здати закріплені за ним бойові припаси, однак цього не зробив та цього ж дня протягом доби незаконно носив та зберігав при собі 2 гранати РГД-5 із 2 запалами до них, шляхом транспортування при собі вказаних бойових припасів 15 вересня 2014 року з м. Дебальцеве Донецької області вирушив до м. Ізюм Харківської області, тим самим здійснив незаконне носіння та зберігання безпосередньо при собі бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав в повному обсязі, просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є учасником бойових дій.

Прокурор просив суд призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за ч.1 ст. 309 КК України та 3 роки позбавлення волі за ч.1 ст. 263 КК України, за сукупністю злочинів призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, застосувавши положення ст.75,76 КК України, встановивши іспитовий строк в один рік, а також застосувати амністію до обвинуваченого.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються - дата, час, місце вчинення злочину, об`єкт злочину, тощо. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом було досліджено письмові докази по справі, наданими учасниками судового провадження:

-Рапорт командира роти СБМ ГУМВС України в Х/о ОСОБА_2 про зупинку автомобіля Рено Трафік на блокпості в місті Ізюмі Харківської області та виявлення у обвинуваченого канабісу та бойових припасів;

-Заява ОСОБА_1 від 15.09.2014р. про дозвіл на проведення огляду особистих речей;

-Розписка ОСОБА_1 від 16.09.2014р. про відмову від проходження експертизи;

-Протокол огляду місця події від 16.09.2014р., відповідно до якого було проведено огляд ділянки місцевості біля посту дорожньо - патрульної служби м. Ізюма, де виявлено та вилучено: в рюкзаку - запали від гранат, гранати «РГД», а також в брюках ОСОБА_1 виявлено та вилучено речовину зеленого кольору в сухому та подрібненому стані;

-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено;

-Висновок експерта №1908 від 23.09.2014р., відповідно до якого надана на дослідження речовина рослинного походження, яка знаходиться в полімерному пакеті, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 17,1678 грама;

-Висновок експерта №450 від 22.10.2014р., відповідно до якого об`єкти дослідження №1,2 являються корпусами ручних гранат РГД-5, які не мають слідів втручання в конструкцію, а значить, ймовірно, містять заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 100-115 грам, об`єкти дослідження №3,4 являються запалами типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до ручних гранат, які не мають слідів втручання в конструкцію, а значить, ймовірно, містять заряд комбінованої вибухової речовини - ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами та ТЕН, масою 1 грам. При суміщенні об`єктів дослідження вони будуть являтися боєприпасами - ручними осколковими гранатами РГД-5;

-Довідка командира військової частини №3066 ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 під час перебування в службовому відрядженні в секторі «С» зони АТО отримував ручні гранати, а саме «РГД-5» 3 одиниці та «Ф-1» 2 одиниці;

-Постанова про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження від 16.09.2014р., відповідно до якої визнано речовими доказами гранати РГД-5 в кількості 2 шт. та полімерний пакет з речовиною рослинного походження в сухому та подрібленому стані, зовні схожу на особливо - небезпечний наркотичний засіб - канабіс у кількості 1 шт.;

-Постанова про визнання речовими доказами від 25.10.2014р., відповідно до якої 2 гранати РГД-5 із запалами до них визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання до військової частини А1215;

-Витяг з наказу командира військової частини 3066 від 13.08.2014р. №9 дск, згідно якого ОСОБА_1 вибув у службове відрядження до с. Топольське Харківської області для виконання завдань згідно Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (участі в антитерористичній операції) 13.08.2014р.;

-Функціональні обов`язки старшого кулеметника від 27.10.2014р.;

-Витяг з наказу командира військової частини 3066 від 07.08.2014р. про призначення ОСОБА_1 старшим кулеметником 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення (1-го батальйону резервістів);

-Витяг з наказу командира військової частини 3066 від 20.06.2014р. про призначення ОСОБА_1 кулеметником 3-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення;

-Витяг з наказу командира військової частини 3066 від 14.03.2014р. про призначення ОСОБА_1 кулеметником 3-го відділення 1 стрілецького взводу 30 стрілецької роти 10 стрілецького батальйону;

-Витяг з наказу командира військової частини 3066 від 07.06.2016р. про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення за станом здоров`я ОСОБА_1.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні письмові докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною першою статті 309 КК України як незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту та за частиною першою статті 263 КК України як носіння та зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, приймав участь в бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції з 15.04.2014р. по 31.05.2014р., з 22.06.2014р. по 14.07.2014р. та з 13.08.2014р. по 06.10.2014р., має звання - старший солдат, заохочень або стягнень не має, характеризується за місцем служби позитивно, станом на 27.10.2014р. скарг на стан здоров`я не мав, характеризується за місце проживання формально нейтрально, хворів на туберкульоз, раніше не судимий, має на утриманні двох малолітній дітей 2008 та 2011 року народження, має статус учасника бойових дій, є інвалідом ІІ групи, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання та служби, вимога щодо судимості та її свідчення, свідоцтва про народження, службова картка, військовий квиток, медична характеристика, довідка з військової частини 3066, лист НІФІП імені Ф.Г. Яновського, посвідчення серія НОМЕР_1, посвідчення серія НОМЕР_2.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєнних останнім.

Злочини, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесені до середньої тяжкості злочину (ч.1 ст. 309 КК України) та тяжкого злочину (ч.1 ст. 263 КК України).

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття, участь у проведенні антитерористичної операції, наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесені до злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи тяжкість злочинів, те, що вчинено злочин одноосібно, те, що з правового статусу обвинувачений осудний, відсутні судимості, наявні на утриманні малолітні діти, має статус учасника бойових дій, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до частини другої ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996р., установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно вимог статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

Згідно наданих документів обвинувачений приймав участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" або ч.4ст. 86 КК України судом не встановлено.

Таким чином, є наявними підстави для задоволення клопотання про застосування амністії.

Запобіжний захід обвинуваченомуОСОБА_1 до набрання вироком законної сили суд не вважає за необхідне обирати.

Цивільний позов - відсутній.

Судові витрати (ч.2 ст. 124 КПК України), а саме витрати, пов'язані з проведення судової вибухотехнічної експертизи у розмірі 983,84 грн. та судової експертизи у розмірі 368,94 грн., що проводилась експертами НДЕКЦ МВС України в Харківській області підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 70, 89, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, статтями 94, 124, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, суд -

У Х В АЛ ИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 1 ст. 309 КК України і призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов - не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи №1908 від 23.09.2014 року в розмірі 368 гривень 94 копійок, та судової експертизи №450 від 22.10.2014р. в розмірі 983 гривень 84 копійки, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач платежу: Держава, р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, ЕДРПОУ 25574728, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази після набрання вироком законної сили: гранати РГД - 5 із запалами до них передати до Міністерства оборони України, полімерний пакет з речовиною рослинного походження в сухому та подрібленому стані - канабіс - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя М.П.Одарюк