Ухвала суду № 72069377, 04.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1229/18

Провадження № 1-кс/638/576/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою

04 лютого 2018 року Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Лазюк С.В.

за участю:

секретаря судового засідання – Комлєва Д.В.,

прокурора – прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1

захисників – адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5І

підозрюваного ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_7, погоджене з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1, по кримінальному провадженню №42017220750000361 від 02 жовтня 2017 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого неповнолітню дитину ОСОБА_8 16 червня 2011р.н., працюючого на посаді заступника начальника міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м.Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,

- за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

в с т а н о в и в :

Згідно матеріалів клопотання слідчого, яке надійшло до Дзержинського районного суду м.Харкова 04 лютого 2018 року о 16.34 годин, вбачається:

У провадженні військової прокуратури Харківського гарнізону перебувають матеріали досудового розслідування № 42017220750000361 від 02 жовтня 2017 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження 02 лютого 2018 року о 12 год. 04 хв. ОСОБА_6 затриманий уповноваженою службовою особою на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

03 лютого 2018 року старшим слідчим військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_7, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного територіального Управління юстиції у Харківській області №1880/к від 21.09.2017, за результатами конкурсу, старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 призначено на вищу посаду заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області,з 22 вересня 2017 року, із присвоєнням 6 рангу державного службовця межах категорії «Б» з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Відповідно до Посадової інструкції заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м.Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, яка 03.07.2017 затверджена начальником Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, заступник начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області (далі – заступник начальника відділу) забезпечує виконання покладених на відділ завдань щодо реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). У своїй роботі заступник начальника відділу керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем’єр Міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, його заступників, директора Департаменту державної виконавчої служби, наказами Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, положенням про Відділ та дорученнями начальника Управління. Заступник начальника відділу, з-поміж іншого, повинен Конституцію України, Закони України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та Закон України, що стосуються діяльності органів державної виконавчої служби.

Заступник начальника відділу відповідно до покладених на нього забезпечує своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; здійснює своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заступник начальника відділу має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку

Заступник начальника відділу несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов’язків, інших доручень керівництва, бездіяльність, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов’язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та порушення Закон України «Про державну службу»

Ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.1 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст.2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.

У ст.ст.: 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

У ст.4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж іншого, принципу доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Державний службовець, відповідно до ст.8 Закону України «Про державну службу», зобов’язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

В той же час, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, з-поміж іншого, на державних службовців.

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Ст.22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до примітки 2 ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Згідно примітки 1 ст.364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тобто, ОСОБА_6, будучи заступником начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м.Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Далі клопотання слідчого мотивоване тим, що ОСОБА_6 всупереч вищевказаним вимогам Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Законів України «Про державну службу», з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, не відмовившись від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень, в жовтні 2017 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, вирішив вступити у позаслужбові відносини з ОСОБА_9, який є представника боржника – ОСОБА_10 у виконавчому провадженні у якому ОСОБА_6 є державним виконавцем, для одержання від нього, ОСОБА_9, неправомірної вигоди за вчинення ним, ОСОБА_6, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах ОСОБА_10, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднаного з вимаганням.

А також, вказане, що реалізуючи свій злочинний умисел, в 13.01.2018р. ОСОБА_6 використовуючи месенджер «Telegram» пред’явив останньому ОСОБА_9, шляхом направлення відповідного смс-повідомлення, вимогу про необхідність надати йому, ОСОБА_6, неправомірну вигоду у розмірі дві тисячі доларів США за зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_10, на яке у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні у ОСОБА_6, накладено арешт.

Окрім цього, вказане, що продовжуючи реалізацію злочинного умислу 17.01.2018р. ОСОБА_6 в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9, яка відбувалася у службовому кабінеті ОСОБА_6, що на 7 поверсі буд. №7/8 на майдані Захисників України у м.Харкові, де знаходиться Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м.Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, повідомив ОСОБА_9 вимогу надати йому, ОСОБА_6, неправомірну вигоду у розмірі одна тисячі доларів США за зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_10, на яке у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні у ОСОБА_6, накладено арешт, таким чином змінивши суму неправомірної вигоди.

Надалі, ОСОБА_9 03.02.2018 близько 12 год. 00 хв. перебуваючи в службовому приміщенні, що на 7 поверсі буд. №7/8 на майдані Захисників України у м. Харкові, де знаходиться Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, передав ОСОБА_6 27 тис. грн. України, які останній вимагав від нього, ОСОБА_9 за зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_10, на яке у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні у ОСОБА_6, накладено арешт. Таким чином, ОСОБА_6, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України., тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою, в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаного з вимаганням.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом затримання особи від 02.02.2018р., протоколом огляду, помітки та вручення ідентифікованих засобів – грошових купюр від 02.02.2018р., протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допиту свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 від 03.02.108р., протоколом обшуку від 02.02.2018р.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, 2 ст. 177 КПК України.

Так, за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, а вказаний злочин віднесений відповідно, ст. 12 КК України, до категорії тяжких злочинів.

Окрім того, відповідно до ст.75 КК України, у разі засудження особи за корупційний злочин, суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням цієї особи, а також відповідно до ст.69 КК України, у разі засудження особи за корупційний злочин, суд не може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Той факт, що у разі засудження за вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_6, як основне покарання, судом може бути застосоване лише покарання у вигляді позбавленні волі строком від п’яти до десяти років, сам по собі є одним з ризиків, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_6 у майбутньому та у зв’язку з чим підозрюваний може впливати на свідків, в тому числі із застосуванням фізичної сили чим вчинить інше кримінальне правопорушення.

Також, ОСОБА_6 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, ОСОБА_6, займаючи посаду заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, має доступ до службових приміщень, службових документів, а також речей які знаходяться у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м.Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6, може знищити, приховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5, 2 ст. 177 КПК України, об’єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_6 інших, більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, слідчій просив визначити заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1 762 000 гривень.

В судовому засіданні прокурор повністю підтримав доводи клопотання та наполягав на його задоволенні.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання, вважали підозру, про яку повідомлено їх підзахисного, не обґрунтованою, ризики не доведеними. Заявили клопотання про визнання доказів недопустимими в порядку ст.ст.: 87, 89 КПК України. Просили відмовити слідчого суддю у задоволенні клопотання прокурора.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечував, пояснив, що злочин не вчиняв, представник боржника ОСОБА_9 вчинив дії щодо його провокації та дискредитації державної виконавчої служби з метою уникнення боржника ОСОБА_10 від виконання рішення суду. Провину свою не визнав.

Слідчий суддя, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, захисників, підозрюваного, слідчого, допитаного в якості свідка, дослідивши надані матеріали, на які посилався прокурор в обґрунтування поданого їм клопотання, вважає доводи прокурора переконливими, а клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Так, відповідно витягу з ЕРДР від 03.02.2018р. слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017220750000361 від 02 жовтня 2017 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження 02 лютого 2018 року о 12 год. 04 хв. ОСОБА_6 затриманий уповноваженою службовою особою на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України, оскільки безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_9 вказав на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

03 лютого 2018 року слідчим Бардіна І.С. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Надані прокурором докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5, 2 ч.1 ст.177 КПК України можливість запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Слідчий суддя також погоджується з мотивуванням прокурором встановлених ризиків, зазначене вище, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами клопотання, переліченими вище.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати свідків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу.

Клопотання захисників про визнання доказів недопустимими в порядку ст.ст.: 87, 89 КПК України, яке підтримав підозрюваний и проти якого заперечував прокурор, задоволенню не підлягає, оскільки подано захисниками передчасно.

Так, відповідно до ч.4 ст.87 КПК України та ч.2 ст.89 КПК України, недопустимість доказів встановлюється судом під час будь-якого судового розгляду.

Відповідно до п.24) ч.1 ст.3 КПК України судовий розгляд є складовою частиною судового провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, а також провадження в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Окрім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість ймовірного покарання, що загрожує, у разі визнання винним, вік та задовільний стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків, наявність родини та дитини на утриманні, наявність постійного місця роботи, репутацію та майновий стан згідно наданих документів та пояснень прокурора та самого ОСОБА_6 щодо наявності доходу, коштів, рухомого та нерухомого майна, наявність іншого повідомлення про підозру у вчиненні ще одного епізоду кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КПК України, обставини якого не увійшли до доводів клопотання, та розмір неправомірної вигоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6, слідчий суддя вважає, що застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків передбачених КПК. України.

Слідчий суддя, з урахуванням та в межах норм кримінального процесуального закону, а також практики Європейського суду з прав людини, визначає розмір застави, та обирає відповідний розмір застави, який повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та дані які характеризують його особу, визначає заставу у конкретному розмірі, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.

При цьому судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Слідчий суддя не в праві визначити розмір застави, який завідомо підозрюваним не може бути сплачений через його майновий стан.

Однак матеріалами провадження не встановлено і прокурором не доведена можливість підозрюваного ОСОБА_6 сплатити запропонований слідчим розмір застави.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, обираючи розмір застави, враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та корупції в органах Державної виконавчої служби України, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі – необхідність боротьби з корупцію, та вважає, що слід призначити ОСОБА_6 заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та визначає її розмір – сто п’ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017р. на день прийняття цього рішення складає 1762 гривні, тобто сума застави буде складати 264 300 гривень (1762х150), та у випадку внесення застави та звільнення ОСОБА_6 з-під варти, визначити необхідність виконання ним обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, на які посилався слідчий у своєму клопотанні.

В ході судового розгляду заяв, клопотань чи скарг, чи інших обставин, на підставі яких слідчий суддя був би зобов’язаний діяти в порядку ст.206 КПК України, учасниками судового розгляду, чи іншими особами не заявлено, та слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.: 177, 178, 182, 183, 193-197, 206, 211, 213, 369, 371-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_7 погоджене з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №42017220750000361 від 02 жовтня 2017 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

В задоволені клопотань захисників – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 04 лютого 2018р. про визнання доказів недопустимими в порядку ст.ст.: 87, 89 КПК України – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в «Харківській установі виконання покарань №27 Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (СІЗО № 27) строком на 60 (шістдесят) днів – до 12:04 години 02 квітня 2018 року.

Визначити суму застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264300 (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень, яку можливо внести на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до спливу терміну дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влада свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України вказані обов’язки можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.

В іншій частині клопотання – відмовити.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 12 год.04 хв. 02 лютого 2018 року, та визначити строк дії ухвали до 12 год.04 хв. 02 квітня 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня ї проголошення, а ОСОБА_6, в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Зобов’язати орган досудового розслідування негайно повідомити про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою його близьких родичів, членів сім’ї або інших осіб за вибором цієї особи, а також Міністерство юстиції України.

Відповідно до ч.5 ст.196 КПК України копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення, а також надіслати Міністерству юстиції України.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Слідчий суддя: С.В.Лазюк

Копію ухвали отримав «____»____2018 р. (ОСОБА_6С.)