Вирок № 72069359, 06.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2668/17

Номер провадження 1-кп/623/67/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Соломки В.В.

прокурора: Ходака Є.С.,

обвинувачених: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320001166 від 07 жовтня 2017 року та №12017220320001305 від 17 листопада 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ізюм, Харківської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

16 листопада 2010 року вироком Київського районного суду м. Харкова за частиною першою статті 309, частиною другою статті 309, частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185, частиною другою статті 263 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року звільнений умовно-достроково відповідно до статті 81 КК України на невідбутий строк - 1 рік 6 місяців 21 день;

11 серпня 2014 року вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за частиною третьою статті 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, 21 лютого 2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харків винесено ухвалу про умовно-дострокове звільнення, невідбутий строк: 9 місяців 6 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 297 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Южнокомунарівськ, Донецької області, громадянина України, українця, не судимого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 185, частиною третьою статті 297 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в середині вересня 2017 року, точної дати та часу не встановлено, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, здійснили викрадення металевих предметів з намогильних споруд, розташованих на кладовищі поряд з вулиці Некрасова у місті Ізюмі, Харківської області. Діючи умисно та протиправно, із корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, прийшли до зазначеного кладовища, де викрали та обернули на свою користь три металеві швелери з-під двох намогильних споруд на місці поховання ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були опорою спільного пам'ятника вищевказаних могил, тим самим незаконно заволоділи елементами намогильної споруди - металевими швелерами, які знаходилися на місці поховання. Після чого, викрадені металеві швелера продали, а отримані кошти витратили на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_1, в середині вересня 2017 року, точної дати та часу не встановлено, повторно, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, здійснили викрадення металевих предметів з намогильних споруд, розташованих на кладовищі поряд з вулицею Некрасова у місті Ізюмі, Харківської області. Діючи умисно та протиправно, із корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, прийшли до зазначеного кладовища, де викрали та обернули на свою користь, два металеві швелери з-під намогильної споруди, які були опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_5, тим самим незаконно заволоділи предметами, які знаходилися на місці поховання. Після цього, два металеві швелери продали, а отримані кошти витратили на власні потреби. Даним кримінальним правопорушенням потерпілому завдано матеріальну шкоду у розмірі 2082 гривень 00 копійок.

Крім того, ОСОБА_1 в 20-тих числах вересня 2017 року, точної дати та часу не встановлено, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, повторно здійснили викрадення металевих предметів з намогильних споруд, розташованих на кладовищі поряд з вулицею Некрасова в місті Ізюмі, Харківської області. Діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, прийшли до зазначеного кладовища, де викрали та звернули на свою користь елементи намогильної споруди- два металеві швелери, які були опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_6, тим самим незаконно заволоділи предметами, які знаходилися на місці поховання. Після цього, два металеві швелера продали, а отримані кошти витратили на власні потреби.

ОСОБА_1 22 вересня 2017 року у вечірній час, більш точний час не встановлено, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, повторно здійснили викрадення металевих предметів з намогильних споруд, розташованих на кладовищі поряд з вулицею Шекспіра в місті Ізюмі, Харківської області. Діючи умисно та протиправно, із корисливого мотиву, реалізуючи свій злочинний намір, прийшли до зазначеного кладовища, де викрали та обернули на свою користь металевий швелер з-під намогильної споруди, яка була опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_7, тим самим незаконно заволоділи елементом намогильної споруди, який знаходився на місці поховання. Далі металевий швелер продали, а виручені кошти витратили на власні потреби. Даним кримінальним правопорушенням потерпілому завдано матеріальну шкоду у розмірі 480 гривень 00 копійок,

ОСОБА_1, повторно, 23 вересня 2017 року, точний час не встановлено, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на викрадення металевих предметів з намогильних споруд, прийшли на кладовище поряд з вулицею Шекспіра в місті Ізюмі Харківської області, де викрали та звернули на свою користь, другий елемент намогильної споруди - металевий швелер з-під намогильної споруди, який був опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_7, тим самим незаконно заволоділи елементом намогильної споруди, який знаходився на місці поховання. Далі металевий швелер продали, а виручені кошти витратили на власні потреби.

ОСОБА_1, 24 вересня 2017 року, точний час не встановлено, повторно, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та протиправно, із корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на викрадення металевих предметів з намогильних споруд, прийшли на кладовище поряд з вулицею Шекспіра в місті Ізюмі, Харківської області, де викрали та обернули на свою користь елемент намогильної споруди - металевий кут з-під надгробної плити, який був опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_8, та металеву трубу, яка була опорою пам'ятника на місці поховання ОСОБА_9, тим самим незаконно заволоділи елементами намогильних споруд, які знаходилися на місці поховання. Після чого, металевий кут і металеву трубу продали, а отримані кошти витратили на власні потреби.

ОСОБА_2, 06 листопада 2017 року, близько 16 години, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, де він мешкав з дозволу власника домоволодіння ОСОБА_10, впевнившись, що за його діями ніхто не слідкує, таємно викрав з приміщення надвірної будівлі двигун внутрішнього згорання мотоцикла «Восход 2 М», 1979 року випуску, вартістю 1 162 гривні, та двигун внутрішнього згорання мотоцикла «Восход 3», 1979 року випуску, вартістю 1 162 гривні, які належали ОСОБА_10, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2324 гривні 00 копійок.

Допитаний в судовому заcіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 297 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільний позов потерпілого визнав повністю.

Допитаний в судовому заcіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 185, частиною третьою статті 297 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнає в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 підтвердив обставини скоєного кримінального правопорушення, просив суд задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 2 082 гривні 00 копійок матеріальної шкоди та 8 000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_10 просив суд задовольнити цивільний позов та просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 3 270 гривень 00 копійок матеріальної шкоди та 2 000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною третьою статті 297 КК України з урахуванням статті 71 КК України шляхом приєднання невідбутої частини покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, призначити обвинуваченому ОСОБА_2 за частиною третьою статті 297 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, за частиною першою статті 185 КК України покарання у виді 1 рік позбавлення волі, з урахуванням статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також просить задовольнити цивільні позови потерпілих в повному обсязі.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються - дата, час, місце скоєних злочинів, мотив, мета, наслідки скоєних злочинів, тощо. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_10 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_11, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію їх дій:

- ОСОБА_1 за частиною третьою статті 297 КК України по епізоду, який стався в середині вересня 2017 року - наруга над могилою, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходились на могилі, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, за іншими епізодами за частиною третьою статті 297 КК України як наруга над могилою, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходились на могилі, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

- ОСОБА_2 за частиною першою статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, частиною третьою статті 297 КК України по епізоду, який стався в середині вересня 2017 року - наруга над могилою, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходились на могилі, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, за іншими епізодами за частиною третьою статті 297 КК України як наруга над могилою, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходились на могилі, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистості обвинувачених, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, проходив військову службу, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий за тяжкі злочини, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка Ізюмського ОМВК та його свідчення.

ОСОБА_2 офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з 2013 року, військової служби не проходив, за місцем проживання характеризується формально задовільно, раніше не судимий, не одружений, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка Ізюмського ОМВК та його свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе та становитиме високу небезпеку для суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останніми.

Злочини, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачені частиною третьою статті 297 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесені до тяжких злочинів.

Злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_2, передбачений частиною першою статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України віднесений до злочинів середньої тяжкості.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 - щире каяття.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - перебування в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - щире каяття.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - перебування в стані алкогольного сп'яніння.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись статтею 65 КК України, з урахуванням викладеного, враховуючи щире каяття обвинувачених, суд вважає, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції частини третьої статті 297 КК України ближче до мінімальної санкції у виді позбавлення волі, обвинуваченому ОСОБА_2 з огляду на відсутність судимостей повинна бути обрана в межах мінімальної санкції частини першої статті 185 КК України та частини третьої статті 297 КК України з урахуванням положень ст. 70 КК України шляхом повного поглинання у виді позбавлення волі.

При цьому, на підставі частини першої статті 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за новим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року, а тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до ст. 71, 81 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

В рамках об`єднаного кримінального провадження потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 звернулися до суду з цивільними позовами про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочинів.

Потерпілий ОСОБА_11 просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у вигляді витрат на ремонт пам'ятника в сумі 2082 гривні 00 копійок, завдану потерпілому моральну шкоду в розмірі 8 000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди, позивач посилався на надані ним письмові докази, які підтверджують факт понесення ним витрат на ремонт пам'ятника. Щодо моральної шкоди, то позивач ОСОБА_11 посилався на те, що діями обвинувачених йому завдано моральної шкоди, яка виражається в сильних душевних переживаннях, зазначає, що він є людиною похилого віку, вимушений був змінити свій нормальний ритм життя, на кожному судовому засіданні знову і знову переживає негативні емоції.

Потерпілий ОСОБА_10 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 3 270 гривень 00 копійок, завдану потерпілому моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, позивач посилався на надані ним письмові докази, які підтверджують вартість викрадених двигунів і на те, що діями обвинуваченого йому також завдано моральної шкоди.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільні позови ОСОБА_11, ОСОБА_10 та додані до них матеріали, заслухавши показання обвинувачених, потерпілих, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини п'ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи доведеність в судовому засіданні факту понесення ОСОБА_11 витрат на ремонт та відновлення пам'ятника, що підтверджується накладною №б/н від 13 жовтня 2017 року (том 1 а.с. 58), оригінал якої був оглянутий судом в судовому засіданні, завданого збитку ОСОБА_10, що підтверджується оригіналом товарного чеку №77 від 03 грудня 2017 року на суму 3 000 гривень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів про стягнення матеріальної шкоди. В частині матеріальної шкоди, яку ОСОБА_10 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 270,00 грн., які заявлені ним як транспортні розходи, то суд в цій частині відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки потерпілий жодним чином документально не довів понесення таких витрат.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, про необхідність задоволення вимог ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди частково та моральної шкоди в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили залишити тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати за відсутністю доведення прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчої експертизи в сумі 395 гривень 48 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Питання речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 71, 75-76, 81, частиною першою статті 185, частиною третьою статті 297 КК України, статтями 100, 124, 129, 349, 370, 374 КПК України, статтями 10, 60, 23, 1177 ЦК України, пунктом другим Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 297 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (ЧОТИРИ) роки та 5 (П'ЯТЬ) місяців.

На підставі частини першої статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року у виді 7 (СІМИ) місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (П'ЯТЬ) років.

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання:

-за частиною першою статті 185 КК України у виді 1 (ОДНОГО) року позбавлення волі,

-за частиною третьою статті 297 КК України у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років позбавлення волі.

Відповідно до статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_2 до набранням вироком законної сили запобіжний захід не обирати.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 КК України ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 31 жовтня 2017 року по 06 лютого 2018 року в строк покарання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 31 жовтня 2017 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дати приведення вироку до виконання.

Задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 2082 гривні 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 8 000 гривень 00 копійок.

Задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 3 000 гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення автотоварознавчої експертизи №548 від 23 листопада 2017 року в розмірі 395 гривень 48 копійок, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - колінчатий вал та корзину щеплення від мотоциклу «Восход» повернути потерпілому ОСОБА_10

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк