Постанова № 72068404, 01.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/356/17

провадження № 22-ц/781/44/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Булахова Віктора Дмитровича, який представляє інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2017 року у складі судді Цоток В.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У травні 2017 року ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» в особі ОСОБА_4 про:

- визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «Згода», зареєстрованої державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_5 20 січня 2017 року;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за додатковою угодою до договору оренди від 17 листопада 2016 року зареєстрованої державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_5, про що в державному реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено запис №18709899.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 4,79 га, розташованої на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 червня 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстрований у КРФ ДП «Центр ДЗК» 11 травня 2006 року, строком на 10 років.

Однак, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2016 року, якою строк дії продовжено до 10 травня 2027 року, позивач не підписувала, про її існування дізналася в квітні 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто будь-якого волевиявлення на укладення додаткової угоди, як передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України, власник землі не виявляла, тому на підставі ст. 215 ЦК України правочин є недійсним.

Оскільки право на оренду вищевказаної земельної ділянки зареєстровано 20 січня 2017 року то, за наслідками визнання додаткової угоди недійсною державна реєстрація цього права також має бути скасована.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2017 року визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.06.2006 року, укладену 17.11.2016 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.01.2017 року за № 18709899.

Скасовано рішення державного реєстратора Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_5 від 20.01.2017 року, номер запису про інше речове право - 18709899, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди землі б/н виданого 05.06.2006року, додаткова угода б/н видана 17.11.2016 року, видавник ОСОБА_2, ТОВ «Згода».

Булахов В.Д., який представляє інтереси ТОВ «Згода» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, оригінал додаткової угоди від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 р. сторонами до суду не надано через його втрату. Матеріали справи не містять жодних належних та обґрунтованих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. В оскаржуваному рішенні, суд без наведення мотивів та підстав, застосував вимоги ч. 1 ст. 146 ЦПК України та вважав доведений той факт, що підпис у додатковій угоді від імені позивача вчинений не ним, а іншою особою. Згідно повідомлення судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, ухвала Добровеличківського районного суду від 29.05.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання, у зв'язку з ненаданням експерту на дослідження оригіналу додаткової угоди.

Апеляційне провадження відкрито 23 серпня 2017 року. За клопотанням сторони відповідача провадження у справі зупинялось для проведення судово-почеркознавчої експертизи. 17 січня 2018 року апеляційне провадження поновлено, за клопотання сторони позивача розгляд відкладено на 01 лютого 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2 та пояснення Булахова В.Д., який представляє інтереси ТОВ «Згода», дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги за наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Попередньою редакцією ЦПК передбачалось, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в редакції до 15.12.2017 року).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Згода» ухиляється від участі в проведені експертизи шляхом відмови у наданні експертам для дослідження оригіналу додаткової угоди, що унеможливлює її проведення, у зв'язку з чим застосував вимоги ч.1ст. 146 ЦПК України (що діяла на час ухвалення рішення суду) та вважав доведеним той факт, що підпис у додатковій угоді від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 року в графі орендодавець вчинений не ОСОБА_2, а іншою особою.

Проте, даний висновок здійснений без дотримання норм як матеріального так і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно державного акту серії НОМЕР_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,79 га., яка розташована на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.10).

05 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Згода» укладено договір оренди землі, строком на 10 років, який зареєстрований в КРФ ДП «ЦДЗК» 11 травня 2007 року за № 64.

17 листопада 2016 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 05 червня 2006 року, згідно якої змінено строк дії договору оренди до 10 травня 2027 року, та розмір орендної плати до 9502,9 грн., що відповідає 4,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.12;34;130).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85172301 від 17.04.2017 року, в реєстрі 20.01.2017 року за №18709899 державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_5 зареєстроване право оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 05.06.2006 року, укладеної 17.11.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Згода» (а.с.11).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилалась на те, що не підписувала вищевказану додаткову угоду до договору оренди від 05 червня 2006 року.

29 травня 2017 року для перевірки обґрунтованості доводів осіб, які беруть участь у справі, за клопотанням сторони позивача, ухвалою суду першої інстанції призначено судово-почеркознавчу експертизу (а.с.37-38).

У зв'язку з відсутністю у позивача оригіналу спірної додаткової угоди, судом, з метою забезпечення можливості проведення експертизи, витребуваний її оригінал у ТОВ «Згода» та державного реєстратора Добровеличківської райдержадміністрації, на що ТОВ «Згода» листом від 29.05.2017 року за № 885 повідомило про відсутність у нього оригіналу додаткової угоди, та надало її завірену копію (а.с.33-34).

Державний реєстратор Добровеличківської райдержадміністрації надав суду для огляду реєстраційну справу по земельній ділянці кадастровий номер 3521781000:02:000:0047, яка не містить оригіналу оспорюваного правочину.

Згідно повідомлення судового експерта Кіровоградського НДЕКЦ МВС України Ткаченко С.І. від 07.06.2017 року №122 ухвала Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.05.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання в зв'язку з ненаданням експерту на дослідженні оригіналу додаткової угоди (а.с.65-66).

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 повідомив, що ним як державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області проводилася державна реєстрація права оренди на підставі спірної додаткової угоди. Всі необхідні для реєстрації документи, включаючи й оригінал додаткової угоди, докази про оплату послуг реєстратора, подавались представником ТОВ «Згода». Одразу після державної реєстрації оригінал спірного правочину був повернутий представнику відповідача.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону № 161-ХІV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно статті 16 Закону № 161-ХІV, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 статті); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 статті); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 статті); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 статті); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 статті).

В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 статті); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено за відсутності доказів якими б підтверджувались обставини викладені у позовній заяві. Суд першої інстанцій, вирішуючи питання про наявність чи відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення з відповідачем додаткової угоди до договору оренди належної їй земельної ділянки, в силу вимог ЦПК України не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії по перевірці справжності підпису орендодавця. Положення цієї статті роз'яснено лише позивачеві в ухвалі суду від 29.05.2017 року.

Висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, з посиланням на ст. 146 ЦПК (попередня редакція) пов'язане з ненаданням оригіналу документу для проведення експертизи, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України є неприпустимим.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та об'єктивного дослідження доказів, на які посилаються сторони, ухвалою апеляційного суду від 31 жовтня 2017 року за клопотанням сторони відповідача призначено судово-почеркознавчу експертизу. Для проведення якої експерту надано оригінал додаткової угоди від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 року, долученої до матеріалів справи представником відповідача (а.с.130;153-159). Як вказав представник ТОВ «Згода» в суді апеляційної інстанції, дирекція підприємства розташована в різних місцевостях, обсяг договорів значний, за час провадження у справі змогли відшукати документи - договори по оренді землі по с. Гаївка, не тільки ОСОБА_2, а і інших орендодавців. А тому для встановлення істини заявлено клопотання. Легітимність документа може бути спростована лише певними засобами доказування.

Висновком експертизи № 274 від 21 грудня 2017 року встановлено, що відповісти на питання «ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис в графі «Орендодавець» на оригіналі додаткової угоди від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 року не представляється можливим.

В дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що досліджуваний підпис виконаний різнонаправленими рухами, викривленим почерком (про що свідчить уповільнений темп, невмотивовані зупинки пишучого приладу, нерівності штрихів, тупі початки). Так як підпис виконаний у спрощеній формі, ідентифікаційні ознаки підпису виконавця не відобразились у достатній кількості, яка б дозволила прослідкувати стійкість ознак та виділити суттєві ознаки, що створюють сукупність для категоричного або ймовірного висновку про наявність чи відсутність тотожності (а.с.169-172).

За клопотанням представника позивача в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 5 ст. 102 ЦПК України, надав пояснення експерт Кіровоградського НДЕКЦ МВС України Ткаченко І.С. з яких виходить, що підпис на об'єкті дослідження виконаний ОСОБА_2 у спрощеній формі, тобто підпис короткий, малий зміст графічного матеріалу, який би дозволив ідентифікувати виконавця даного підпису, а відтак вирішити питання про його виконавця неможливо. Кількість ознак підпису не надає можливості вирішити питання про належність підпису позивачеві чи відсутності такого. Сукупність цього фактору не дозволяє здійснювати порівняльний характер вільних та експериментальних підписів позивача.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові згідно з перерахованими нормами права покладається на позивача. Отже, саме ОСОБА_2 повинна надати докази відсутності її волевиявлення на укладення з ТОВ «Згода» вищевказаної додаткової угоди.

Колегія суддів врахувавши докази досліджені судом першої інстанції та дослідивши нові, які були здобуті в ході апеляційного розгляду справи за клопотанням відповідача, не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Позивач в обґрунтування доводів не підписання особисто нею додаткової угоди до договору оренди землі від 17.11.2016 року не надано суду належних та допустимих доказів, та не спростовано наявність у неї волевиявлення на укладення вказаної угоди.

Отже, не доведено, що підпис в графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_2, в оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі, виконаний не нею, а іншою особою.

Враховуючи, що висновком судової експертизи № 274 від 21 грудня 2017 року не встановлено факту підписання додаткової угоди від 17.11.2016 року до договору оренди землі від 05.06.2006 року іншою особою, а не ОСОБА_2, легітимність документу не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність доказів підписання оспорюваної угоди не власником землі. Тому відсутні підстави для визнання правочину недійсним.

Додаткова угода не суперечить ЦК України, укладена в письмовій формі та спрямована на реальне настання правових наслідків.

У зв'язку з чим відсутні об'єктивні підстави вважати, що волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні додаткової угоди не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, не встановлена обґрунтованість такої вимоги та її доцільність. Щодо додаткової судово-почеркознавчої експертизи клопотання не підтримувалось.

Експертиза призначена та проведена у відповідності до вимог закону. Доказів того, що висновок експертизи, який міститься в матеріалах справи є недостатньо обґрунтованим, що він суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат в апеляційній інстанції, то згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так як апеляційна скарга ТОВ «Згода» підлягає задоволенню, то з ОСОБА_2 стягується судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1408,00 грн. Також у зв'язку з відмовою у задоволенні позову з ОСОБА_2 підлягають стягненню понесенні відповідачем судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 900,48 грн.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Булахова Віктора Дмитровича, який представляє інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» - задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 900,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1408,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 06 лютого 2018 р.

Головуючий:

Судді: