Ухвала суду № 72067783, 05.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/852/18

Провадження № 11-сс/779/45/2018

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Дідика П.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2018 року, про задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 120180900100000269 від 19.01.2018 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2018 року задовольнено клопотання слідчого та накладено арешт на майно а саме: автомобіль марки «Opel Vectra» реєстраційний номер ВР 9976АС, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 033188 належить ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони на його розпорядження та користування.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим, поза всяким розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль марки «Опель Вектра» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до положень ст. 98 КПК, є речовим доказом, оскільки зберіг на собі сліди вчиненого злочину і може бути використаний, як доказ у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що в частині накладення арешту на автомобіль слід застосувати спосіб арешту майна шляхом заборони на його розпорядження та користування, оскільки в кримінальному провадженні призначено інженерно-транспортну експертизу та користування автомобілем може призвести до зміни його технічного стану.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2, подав АС, в якій покликається на її незаконність з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно - автомобіль марки «Опель Вектра» р.н. ВО 9976АС та повернути його ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав подану АС, просить ухвалу слідчого судді скасувати; пояснення прокурора Дідика П.В., який заперечив доводи поданої АС, просить ухвалу слідчого судді залишити без змін; перевіривши матеріали, які надійшли з Івано-Франківського міського суду та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя в повній мірі дотримався.

Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК, передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Згідно ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Згідно ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів ;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 вищезазначеної статті цього Кодексу, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим суддею правильно встановлено, що слідчий звернувся із вказаним клопотанням, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК та з клопотанням про поновлення процесуального строку.

Ст. 173 КПК, визначено чіткий порядок вирішення питання про арешт майна.

Як вбачається із матеріалів вказаного провадження, слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУГУНП України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №120180900100000269 від 19.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Під час проведення огляду місця події 18.01.2018 року, було вилучено автомобіль марки «Опель Вектра» р.н. ВО 9976ВС, яким на час ДТП керував водій ОСОБА_3, власником якого являється ОСОБА_4 В той же час, відповідно до вимог ч.3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що слідчим, поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль марки «Опель Вектра» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до ст. 98 КПК, є речовим доказом, оскільки зберіг на собі сліди вчиненого злочину і може бути використаний, як доказ у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в частині накладення арешту на автомобіль слід застосувати спосіб арешту майна шляхом заборони на його розпорядження та користування, оскільки в кримінальному провадженні призначено інженерно-транспортну експертизу та користування автомобілем може призвести до зміни його технічного стану. А тому, доводи АС захисника ОСОБА_2 про безпідставність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно в цій частині, є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім цього, твердження АС захисника – адвоката ОСОБА_2 про те, що слідчий в порушення вимог ч.4 ст. 171 КПК звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно аж на 5 день, тобто пропустив строк для подачі такого клопотання, а тому це є підставою для скасування ухвали слідчого судді, є необґрунтованим, виходячи із наступного.

В матеріалах вказаного провадження дійсно міститься клопотання слідчого про поновлення процесуального стоку, в якому слідчий навів мотиви такого пропуску. Право на суд, одним із аспектів, якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що слідчий суддя дав правильну оцінку вказаному та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що строк звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, не може бути єдиною підставою для відмови в задоволенні поданого клопотання, обґрунтованість доводів слідчого для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, наявність правових підстав для задоволення клопотання, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч.11 ст. 170 КПК, таких, як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб.

Враховуючи наведене, АС захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-174, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно а саме: автомобіль марки «Opel Vectra» реєстраційний номер ВР 9976АС, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 033188 належить ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом заборони на його розпорядження та користування - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_5