Постанова № 72067423, 06.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/880/18 Справа № 203/7598/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М.О. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про поділ майна подружжя, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Порше Лізинг Україна» про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, позивач посилалася на те, що з 12 червня 2010 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. 03 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір про фінансовий лізинг №00005239, за яким ОСОБА_2 було передано автомобіль марки «AUDI A6» (реєстраційний номер - НОМЕР_4, кузов НОМЕР_3). Поручителем за вказаним договором є вона. Вартість предмету лізингу за договором склала 56 581,84 доларів США. 11 листопада 2013 року вартість автомобіля було повністю сплачена. 30 листопада 2013 року, тобто після оплати вартості автомобіля, між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено додаткову угоду №3 до договору про фінансовий лізинг №00005239, згідно з якою лізингоодержувача було замінено ОСОБА_4, який є братом відповідача. 07 грудня 2013 року первинне право власності на спірний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_4 08 серпня 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб між нею та відповідачем було розірвано. 14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 продав спірний автомобіль ОСОБА_5 Просила стягнути з відповідача на її користь вартість ? частини спірного автомобіля.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2) частину вартості автомобіля марки «AUDI A6» (реєстраційний номер - НОМЕР_4, кузов НОМЕР_3) у сумі 711 010 грн. 81 коп., компенсацію судових витрат у сумі 365 грн. 40 коп., разом - 711 376 грн. 21 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь держави компенсацію судових витрат у сумі 5 724 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 24 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Відповідно до частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у ст. 57 СК України.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За правилами частини 1 статті 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, сторони перебували у шлюбі з 12 червня 2010 року (т.1 а.с.4).

03 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір про фінансовий лізинг №00005239, за яким ОСОБА_2 було передано автомобіль марки «AUDI A6» (реєстраційний номер - НОМЕР_4, кузов НОМЕР_3). Поручителем за вказаним договором є позивач ОСОБА_3 Вартість предмету лізингу за договором склала 56 581,84 доларів США (т. 2 а.с.16 - 30).

Вартість зазначеного автомобіля було повністю сплачено 11 листопада 2013 року (т. 2 а.с.15).

30 листопада 2013 року, після оплати вартості автомобіля, між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено додаткову угоду №3 до договору про фінансовий лізинг №00005239, згідно з якою лізингоодержувача було замінено на ОСОБА_4 - брата відповідача (т. 2 а.с.15).

Згідно довідки-рахунку серії ВІА №081723 від 29 листопада 2013 року, свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 реєстраційний номер - НОМЕР_8 07 грудня 2013 року первинне право власності на спірний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_4 (т.1 а.с.88, 89).

08 серпня 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб між сторонами було розірвано. Судом було встановлено, що сторони не вели спільного господарства від липня 2013 року (т. 2 а.с.78, 80, 81).

Згідно довідки-рахунку серії ВІА №769090 від 11 жовтня 2014 року, свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_7, реєстраційний номер - НОМЕР_6 14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 продав спірний автомобіль ОСОБА_5 (т. 1 а.с.88, 89).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, договір про фінансовий лізинг №00005239 був укладений в інтересах сім'ї, з участю сторін (подружжя), кожна з яких взяла безпосередню самостійну участь у внесенні коштів за укладеним договором, кінцевою метою якого було придбання спірного автомобіля.

Позивач ОСОБА_3 не заперечує той факт, що 1/2 частина коштів за вказаним договором фінансового лізингу була сплачена відповідачем ОСОБА_2

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач у період виконання договору мала самостійний заробіток, який дозволяв їй здійснювати відповідні платежі і згідно відомостей, наданих Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, позивач у 2012 - 2013 роках отримала сукупний дохід у сумі 652 541 грн. 78 коп. (т. 3 а.с.24 - 73, 112, 116 - 141).

Таким чином, враховуючи, що відповідач використав предмет лізингу (спірний автомобіль) на свій розсуд проти волі позивача, не в інтересах сім'ї, уклавши додаткову угоду від 30 листопада 2013 року №3 про переведення на ОСОБА_4 прав лізингоодержувача, який у свою чергу здійснив відчуження автомобіля іншій особі, з відповідача підлягає стягненню ? частина коштів, сплачених сторонами до липня 2013 року - до моменту, коли сторони припинили ведення спільного господарства. Враховуючи, що вартість предмета лізингу за договором складає 56 581,84 доларів США, офіційний курс гривні щодо долара США станом на 12 квітня 2016 року (звернення до суду з позовом останньої редакції) - 25,570599 грн., та відповідачем самостійно була сплачена від липня 2013 року сума 24 770 грн. 91 коп., з відповідача має бути стягнуто на користь позивача 711 029 грн. 31 коп. в рахунок частини витрат оплати за спірний автомобіль (56 581,84 х 25,570599) - 24 770,91) : 2) (т.2, а.с.157).

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись принципом диспозитивності, ураховуючи, що позивач просила стягнути з відповідача суму коштів за спірний автомобіль 711 010 грн. 81 коп., дійшов вірного висновку про необхідність вирішення даного спору в межах заявлених позивачем ОСОБА_3 позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не було досліджено джерело походження коштів, з якого сторонами проводилося плату лізингових платежів є безпідставними, оскільки договір позики від 22 грудня 2011 року №22/12-11 на суму 106000 доларів США, був укладений між відповідачем та ОСОБА_6, тобто більше ніж за шість місяців до укладення договору про фінансовий лізинг, та зазначене не свідчить про те, що саме ці кошти були джерелом для сплати за договором про фінансовий лізинг, а зміст договору позики жодним чином не свідчить про взаємопов'язаність переданої позики з придбанням спірного автомобіля (т. 2 а.с.131 - 134).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірний автомобіль не був спільною сумісною власністю подружжя є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді