Ухвала суду № 72067187, 07.02.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6108/14-к

Провадження № 1-кп/346/15/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого – судді Веселова В.М.

суддів – Бирич Н.В.,П`ятковського В.І.

секретаря Максим’юк М.А.

прокурора – Балкового В.В.

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника потерпілих – ОСОБА_3

обвинувачених – ОСОБА_4 , ОСОБА_5,ОСОБА_6

захисників – ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї заяву про відвід головуючого судді Веселова В.М. за матеріалами кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року до Коломийського міськрайонного суду поступило кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Дана справа перебувала на розгляді колегії суддів в складі головуючого судді Димашка В.П. ,суддів Бирич Н.В.,П`ятковського В.І.

Відповідно до рішення ОСОБА_10 ради правосуддя України від 11 січня 2018 року суддю Димашка В.П. звільнено у відставку згідно поданої ним заяви.

У відповідності до вищезгаданого рішення ОСОБА_10 ради правосуддя України від 11 січня 2018 року усі справи за участю судді Димашка В.П. передані на новий автоматизований розподіл між іншими суддями суду, в порядку визначеному ч.3 ст. 35 КПК України та підпункту 2.3.25 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу (зі змінами від 03 березня 2016 року).

12 січня 2018 року автоматизованою системою визначено головуючим до складу колегії,яка слухає дане кримінальне провадження - суддю Веселова В.М.

В судовому засіданні захисники обвинувачених подали заяву про відвід судді Веселову В.М. Основною мотивацією заявлених клопотань є те, що суддя Веселов В.М. вже приймав участь в слуханні даного кримінального провадження в складі іншої колегії а період з серпня по грудень 2016 року, однак з 13 грудня 2016 року був виключений в зв`язку з тривалим знаходженням на лікарняному. Іншою підставою для заявлення відводу судді Веселову В.М. є те, що він приймав участь в іншої колегії, яка приймала рішення про арешт обвинуваченого ОСОБА_6 На думку захисників дані факти є беззаперечними, відповідно, суддю слід виключити з розгляду даного кримінального провадження, оскільки в нього вже склалась своя думка, він знає матеріали справи, відповідно його участь в справі призведе до процесуального порушення в слуханні справи.

Прокурор в судовому засіданні клопотання захисників підтримав, оскільки викладені в них дані відповідають дійсності.

Потерпілі в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання про відвід і просять його задовольнити.

Обвинувачені в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання про відвід і просять його задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та заяву про відвід судді Веселова В.М., заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 п.4 ст.75 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді. Згідно ст.76 ч.2 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

У відповідності до ст.ст.7,8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, повановажним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім’я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_11 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_12 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Згідно з об’єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи

забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United

Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та

Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_11 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_13 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечено судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, воно надійшло до суду в червні 2016 року, після скасування вироку Коломийського міськрайонного суду ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року і автоматизованою системою розподілу справ спочатку було розподілено колегії суддів під головуванням судді Обідняка В.Д. ,суддям Веселову В.М. та Хільчуку І.І.. Відповідно в складі даної колегії суддя Веселов В.М. слухав вищевказане кримінальне провадження до 13 грудня 2016 року, після чого його було виключено з колегії в зв’язку з тривалим лікарняним.

Після звільнення судді Обідняка В.Д. у відставку, автоматизованою системою головуючим по справі було визначено суддю Димашка В.П.

11 січня 2018 року рішенням ОСОБА_10 правосуддя суддю Димашка В.П. було звільнено у відставку, а 12.01.2018 року автоматизованою системою головуючим по справі було обрано суддю Веселова В.М.

Крім цього, у відповідності до матеріалів справи (т.8,а.с.37) 27 травня 2017 року суддя Веселов В.М. брав участь в колегії, яка обирала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6

Таким чином, слухання справи суддею Веселовим В.М. в якості одного з членів колегії по даному провадженню в період з серпня по грудень 2016 року, і повторне обрання його як головуючого автоматизованою системою в січні 2018 року, може розцінюватись в подальшому учасниками процесу як процесуальне порушення з наслідками скасування кінцевого рішення суду першої інстанції по даному кримінальному провадженню, оскільки суддя вже брав участь в судових засіданнях, і нього існує думка щодо досліджуваних доказів. Так само, приймання участі суддею в обранні запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_6 теж може розцінюватись учасниками процесу як процесуальне порушення.

Таким чином, заявлений захисниками обвинувачених відвід головуючому судді Веселову В.М. є обгрунтованим.

У відповідності до ст.6 ч.1 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь який спосіб забороняється.

У відповідності до ст.80,81 КПК України заява про відвід повинна бути вмотивованою і заявленою до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Враховуючи наведене та ст.ст.75,76 КПК України , колегія суддів приходить до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову),а також з метою уникнення можливого скасування кінцевого рішення в майбутньому з процесуальних підстав, не нагнітання ситуації, забезпечення безсторонності процесу відправлення правосуддя та збереження довіри до судової влади - про доцільність задоволення заяви про відвід судді Веселову В.М.

Враховуючи вищевикладене на підставі ст.126 Конституціії України, ст.6 ч.1 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, справа Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, керуючись ст.ст.75,80,81 КПК України суд, -

ухвалив:

Заяву про відвід головуючому судді Веселову В.М., заявлені захисниками обвинувачених по кримінальному провадженню №346/6108/14-к про обвинувачення - задовольнити.

Матеріали даної справи передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до ч.3 ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Веселов В. М.

судді Бирич Н.В.

ОСОБА_14