Рішення № 72066535, 30.01.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1313/17

2/0187/52/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., при секретарі судового засідання Клисак Н.Г., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В

01.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Єврокар Україна" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 3896 від 29.09.2017, укладеного між сторонами; стягнення з відповідача на його користь грошових коштів, сплачених як комісію за організацію договору в розмірі 37390 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 29 вересня 2017 року згідно оголошення про передачу ТОВ «Єврокар Україна» в лізинг автомобіля Лада Ларгус, вартістю 125 000 грн. ОСОБА_1 звернувся до офісу компанії ТОВ «Єврокар Україна», де менеджер компанії пояснила, що він повинен спочатку сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб у розмірі 37 390 грн.

Того ж дня, 29.09.2017 р. ОСОБА_1 сплатив у відділенні банку авансовий платіж у розмірі 37 390 грн, після чого, працівник офісу повідомив, що треба швидко підписати договір, оскільки чекають інші особа, які бажають укласти договір лізингу, часу на вивчення даного договору не було, а тому позивач підписав договір.

Прочитавши підписаний договір вдома, ОСОБА_1 зрозумів, що його було введено в оману та договір має інші умови, які мають істотні значення, а саме: замість раніше обумовленого автомобіля Лада Ларгус за 125000 грн, в договорі вказано автомобіль Хюндай Акцент, вартістю 373 900 грн, а тому він вважає цей правочин недійсним. Відповідач порушив його права як споживача, оскільки під час укладання спірного договору застосував нечесну підприємницьку діяльність, не надавши йому достатньо часу для прийняття свідомого рішення, що призвело до того, що в договорі зазначені інший автомобіль за іншою ціною, ніж він бажав отримати.

В результаті чого, 29.09.2017 р. між ТОВ "Єврокар Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 3896, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність та передати у користування предмет лізингу транспортний засіб Хюндай Акцент, вартістю 373 900 грн.

З дня укладення договору фінансового лізингу та сплати авансу, і до теперішнього часу жоден автомобіль позивачу не передано, в телефонному режимі менеджер сповістив, що автомобіль не пройшов передпродажну підготовку (сертифікацію) та необхідно писати заяву на повернення коштів.

Після таких дій представників ТОВ "Єврокар Україна" ОСОБА_1 стало зрозуміло, що його введено в оману, а дійсною метою укладення договору будо не надання у власність автомобіля, а отримання передплати та розірвання договору без неповернення авансу та ненадання автомобіля.

ОСОБА_1 вважає, що укладений договір суперечить положенням законів, а саме: Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про захист прав споживачів", вимогам Цивільного кодексу України, так як не посвідчений нотаріально, у ТОВ "Єврокар Україна" відсутні ліцензії на ведення фінансової діяльності, умови Договору є несправедливими та порушують принцип добросовісності, а тому має бути визнаний недійсним, а кошти сплачені в рахунок авансу, повернуті йому.

Просив позов задовольнити.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. Не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 50).

Представник відповідача ТОВ "Єврокар Україна" у судові засідання на 20.12.2017 р., 11.01.2018 р., 30.01.2018 р. не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 47, 48).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Єврокар Україна" про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним, задовольнити із наступних підстав.

Судом були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них такі правовідносини.

29.09.2017 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" укладено договір № 3896 фінансового лізингу (а.с. 10-17), згідно з яким предметом Договору є транспортний засіб, Хюндай Акцент, вартістю 14056,39 доларів США, еквівалентна 373900 грн, що визначено у п. 8.2 вищевказаного договору.

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Договір фінансового лізингу був підписаний сторонами на кожному аркуші договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено комісію за організацію по договору фінансового лізингу № 3896 від 29.09.2017 року у сумі 37390 грн, що підтверджується квитанцією від 29.09.2017 року (а.с. 18).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг відноситься до фінансових послуг.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Таким чином, на момент укладання спірного договору лізингу, а саме 29 вересня 2017 року, ТОВ «Єврокар Україна» не мала ліцензії на такий вид діяльності, а тому укладання спірного договору суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 ст. 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

В силу ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб Хюндай Акцент, а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Кім того, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторонами остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погоджено графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком № 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається, а також з тим, що додатки до договору фінансового лізингу ним не були отримані.

Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору № 3896 фінансового лізингу від 29 вересня 2017 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п. 4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

За змістом частин 1, 2 ст.16 цього Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що є несправедливими умови договору фінансового лізингу про нарахування штрафних санкцій за дострокову сплату лізингових платежів , а також є несправедливими умови договору фінансового лізингу, які передбачають жорстку відповідальність лізингоодержувача за невиконання умов укладеного договору та відсутність відповідальності лізингодавця за невиконання останнім умов договору, оскільки такі умови договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін.

Також суд погоджується з доводами позивача про несправедливість умов договору в частині того, що у випадку розірвання договору комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається і що відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору, оскільки по-перше, дана умова порушує принцип добросовісності, встановлений п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. ст. 509 ЦК України, тому що комісія за організацію по договору фінансового лізингу № 3896 від 29 вересня 2017 року у сумі 37390 грн є неспівмірними з затратами лізингодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення лізингодавцем інших дій на виконання договору, передбачені інші платежі, які належить сплатити лізингоодержувачу. По-друге, дана умова договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» договором № 3896 від 29 вересня 2017 року не встановлено право позивача, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ «Єврокар Україна»», як виконавця, у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на позивача. По-третє, даний пункт договору завдає шкоди споживачеві, оскільки сплачені ним 37390 грн після розірвання договору залишаються у лізингової компанії.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За таких обставин, оскільки договір фінансового лізингу № 3896 від 29 вересня 2017 року є таким, що містить несправедливі умови щодо споживача (позивача по справі), вказаний договір не є нотаріально посвідченим, а також укладений в супереч вимогам чинного законодавства, особою яка не мала права на укладання такого договору без отримання відповідної ліцензії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 640,00 грн необхідно стягнути з відповідача ТОВ «Єврокар Україна» на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 22, 23, 203, 204, 215, 280, 611, 628, 799, 806 Цивільного кодексу України, положеннями Законів України "Про фінансовий лізинг" і "Про захист прав споживачів" та статтями 12, 13, 81, 89, 264, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 3896 від 29.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" на користь ОСОБА_1 37390 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто) грн в рахунок повернення коштів, сплачених за нікчемним договором фінансового лізингу № 3896 від 29 вересня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня винесення судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: І. М. Іщенко