Рішення № 72066082, 26.01.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2210/17

Провадження №2/173/283/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів до відповідача ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ».

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2017 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному порядку без виклику сторін на 26 січня 2018 року

26.01.2018 року від відповідача ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01451 від 27.11.2017 року. що укладений між ним та відповідачем та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 46003.00грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: 27.11.2017 року між ним та відповідачем ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» укладений договір фінансового лізингу № 01451.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 01451 відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Chevrolet Trecker) вартістю 460030.00 грн. у власність та передати предмет лізингу у користування позивачеві на строк та на умовах, передбачених договором № 01451.

Представником відповідача повідомлено, що у разі, якщо позивач сплатить 46003.00 грн., то предмет лізингу – автомобіль він отримає в день оплати через дві години після оплати вказаних коштів. А інші 46003 грн., передбачені договором № 01451 доплатить після передачі автомобіля.

Позивач того ж дня 27.11.2017 року, на підставі наданого представником відповідача рахунку сплатив 46003.00 грн., що підтверджується квитанцією від 27.11.2017 року № 0.0.903518618.1, виданою Дніпродзержинським відділенням «Городське» АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а представник відповідача запевнив позивача, що цей платіж є першим авансовим внеском не дивлячись на те, що у рахунку було зазначено «комісія за організацію по Договору Фінансового лізингу № 01451 від 27.11.2017 р.»

В день сплати грошових коштів позивач автомобіль не отримав, представник відповідача йому повідомив, що автомобіль прийшов та запропонував зачекати дзвінка. Про те, що сплачена сума 46003.00 грн., є одноразовим платежем – комісією за організацію по договору № 01451, що становить 10 відсотків вартості автомобіля, представник відповідача не повідомляла позивача, так само як не повідомляла про необхідність сплати комісії за передачу предмету лізингу для того, щоб отримати автомобіль.

Після оплати вказаних коштів жодних дій щодо виконання умов договору № 01456 сторонами не вчинялось.

Вважає даний договір таким, що порушує його права як споживача. А також такий, що суперечить умовам чинного законодавства та вимогам, що визначають дійсність правочину. В договорі не зазначені відомості про продавця товару, що позбавляє права позивача на звернення із претензіями у випадку порушення вимог до якості, комплектності придбаного товару. Договір містить ряд умов, які є несправедливим для нього як для споживача, а саме включає цілий ряд штрафних санкцій, необґрунтованих платежів, 10% комісії за організацію договору, 3% комісії за передачу предмету договору, а також у відповідача відсутня ліцензія на провадження діяльності із залучення фінансових коштів фізичних осіб, крім того укладений договір не є нотаріально посвідченим та не спрямований на настання реальних наслідків, що й стало підставою звернення до суду.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог він свідомо перекручує або помиляється у їх тлумаченні, так як недостатньо розуміє цивільно-правову природу договору фінансового лізингу. Крім того позивач не надає жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається. Уклавши договір фінансового лізингу від 27.11.2017 року позивач ознайомився з усіма його умовами, погодився з ними,підписавши даний договір. Але звинувачує відповідача у невиконанні якихось усних обіцянок та запевнень, у зв'язку з чим вважає введеним себе в оману. Відповідно до розпорядження Нацкомінфомпослуг № 2943 від 27.06.2017 року було вирішено видати ліцензію товариству на надання послуг фінансового лізингу. Тому товариство має право здійснювати таку дію та має відповідний обсяг прав. Будь-якого доказу щодо введення позивача в оману останнім не надано. Згідно чинного законодавства договір фінансово лізингу укладається в письмовій формі, і законодавство не містить вимог щодо його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 листопада 2017 року, Позивач уклав з ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», договір фінансового лізингу № 01451 відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу транспортного засобу (автомобіль марки Chevrolet Trecker) вартістю 460030.00 грн та передати його у користування лізингоотримувача (позивача), а останній в свою чергу зобов'язався сплачувати лізингові платежі. Договір передбачає право отримати предмет лізингу у власність за умови повної сплати вартості автотранспортного засобу та інших витрат.

Відповідно до квитанції від 27.11.2017 року № 0.0.903518618.1 Дніпродзержинського відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»В року позивач сплатив 46003 грн., на виконання умов Договору лізингу № 01451, як зазначено в квитанції комісія за організацію по договору.

Відповідно до умов Договору повна вартість предмету лізингу складає – 17609.76 дол. США, що еквівалентно 460030 грн.., авансовий платіж складає 23%, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця, на умовах договору, до моменту передачі предмета лізингу.

Згідно з умовами підпунктів 1.1 та 1.3 статті 1 Договору фінансового лізингу №01451 від 27.11.2017 року, Відповідач (за умовами Договору лізингу Лізингодавець) зобов'язувався придбати у власність та передати Позивачу (за умовами Договору лізингу Лізингоодержувачу) в користування на термін та на умовах, передбачених Договором лізингу, автомобіль марки Chevrolet Trecker, (надалі - Предмет лізингу). Відповідно до п.1.2 ст.1 вартість предмету лізингу на момент укладання даного договору зазначається у договорі та в Додатку №1

Згідно з підпунктом 1.2 статті 1, підпунктом 8.2 статті 8 Договору лізингу та Додатком №1 до Договору лізингу вартість Предмета лізингу на момент укладення Договору лізингу становила 17060.76 дол. США, що еквівалентно гривні 460030 грн грн . Згідно з підпунктами 2.1 та 2.2 статті 2 Договору лізингу Договір лізингу діє протягом 60календарних місяців з моменту його акту прийому-передачі пердмету лізингу , але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором лізингу, а строк лізингу закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акта приймання-передачі Предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу за Додатком №1 до Договору лізингу, якщо інше не передбачене, умовами Договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи доставка предмету лізингу передбачена до 27.01.2018 року. Однак жодної доставки не відбулося, в матеріалах справ відсутній акт прийому передачі товару.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина другастатті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг»

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З підпункту 4.1 п.4 Договору лізингу вбачається, що лізингодавець передає у користування Предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: комісія за організацію договору, , авансового платежу, комісії за передачу Предмета Лізингу – у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст.. 9 даного договору.

Згідно з Договором лізингу комісія за передачу Предмета лізингу - це єдиноразовий платіж, розмір якого становить 3 відсотки від вартості Предмета лізингу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов'язані з передачею Предмета лізингу лізингооодержувачу.

Відповідно до статті 10 Договору лізингу лізинговий платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування в розмірі 20 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода відповідача за отримане у лізинг майно); частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); комісію за супроводження договору в розмірі 6 %.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Судом встановлено, що адміністративний платіж та комісія за передачу Предмета лізингу, які передбачені Договором лізингу, виходять за межі переліку платежів, передбачених Законом України «Про фінансовий лізинг».

Підпунктом 11.1 статті 11 Договору лізингу передбачено, що після завершення терміну лізингу Позивач має придбати Предмет лізингу у Відповідача за викупною вартістю, що буде визначена Відповідачем з урахуванням виконання Позивачем зобов'язань щодо сплати лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за Договором лізингу.

Договором лізингу передбачено право відповідача змінювати та розривати Договір лізингу в односторонньому порядку, а Позивач в такому праві фактично обмежений. Для Позивача встановлені жорсткі зобов'язання та непропорційно великі розміри штрафів та пені.

Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 у своїй постанові зазначив, що така умова договору суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору.

Відповідно до частини першої статті 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинголавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем і постачальником на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником)( частина друга статті 808 ЦК України).

У Договорі лізингу зазначено, що продавець ( або постачальник) - це юридична чи фізична особа-підприємець, найменування, адресу та реквізити якої зазначені в Акті приймання-передачі Предмета лізингу.

Договір про сервісне обслуговування з продавцем (постачальником) Предмета лізингу Позивач не укладав, оскільки продавець (постачальник) Предмета лізингу йому не відомий.

Згідно з підпунктом 5.2 статті 5 Договору лізингу Позивач зобов'язаний: за власний рахунок утримувати Предмет лізингу в належному технічному та робочому стані; додержуватись інструкцій та рекомендацій виробника та Продавця щодо утримання, обслуговування та експлуатації предмета лізингу (з залученням належним чином підготовлених фахівців, реквізити яких мають бути надані Позивачу Відповідачем). Всі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу, повинні виконуватися виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування Продавця та/або на станціях технічного обслуговування, які будуть вказані Відповідачем. Всі витрати, пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу покладаються на Позивача.

Однак як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не надав Позивачу реквізитів сервісної організації, яка має здійснювати сервісне обслуговування предмета лізингу.

Судом встановлено, що у Договорі лізингу виключені та обмежені права Позивача, як споживача стосовно Відповідача у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором лізингу та законом, звужені обов'язки позивача, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність Відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі Предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені права Відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування; з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями частини І, пунктів 2, 4, 7 частини третьої, частин 5 та статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 прийшов до висновку, що передбачений договором обов'язок сплатити авансовий платіж в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, адміністративний платіж в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу предмета лізингу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб і потребує відповідної ліцензії.

Посилання відповідача у відзиві на те, що відповідно до розпорядження Нацкомінфомпослуг № 2943 від 27.06.2017 року було вирішено видати ліцензію товариству на надання послуг фінансового лізингу тому його дії, щодо укладення даного договору є правомірними, суд вважає безпідставними. Так я к наявність самого дозвіл на видачу ліцензії не має наслідком отримання відповідачем такої ліцензії. А враховуючи, що при укладення договору з позивачем така ліцензія відповідачем ще не була отримана. Відсутня ліцензія і при розгляді справи, так як відповідач не надав суду її копії та не посилається на її наявність у наданому відзиві, суд приходить до висновку , що здійснюючи дану діяльність відповідач не має в відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що ні час укладення договору з позивачем , ні на час розгляду справи у суді в відповідач не має в відповідної ліцензії.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зробив правовий висновок про те, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як встановлено в судовому засіданні, спірний Договір лізингу нотаріально посвідченим не був.

Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені доказами, дослідженими в судовому засіданні, спірний Договір фінансового лізингу укладений 27.11.2017 року між Сторонами слід визнати недійсним та стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в розмірі 46003 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено, що, спірним Договором забезпечено захист інтересів лише Відповідача, умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, укладений без наявності ліцензії, нотаріально не посвідчений, та нає на меті виникнення наслідків, прередбачених в договорі. А тому в судовому порядку слід захистити порушені права та інтереси Позивача, при укладенні спірного Договору лізингу шляхом обраного позивачем способу захисту, який передбачений ст. 16 ЦК України та з я им погоджується суд, та визнати договір фінансового лізингу недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі – відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, що існують на момент відшкодування.

Приймаючи рішення про визнання договору фінансового лізингу №№ 01451 від 27 листопада 2017 року між позивачем та відповідачем недійсним, суд вважає за потрібне задовольнити і позовні вимоги позивача про повернення йому сплачених коштів за даним договором як комісію за організацію послуг за договором в сумі 46003 грн.

Крім цього, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640.00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати Договір фінансового лізингу № 01451 від 27 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (02121 м. Київ Харьківське шосе. 182 ЄДРПОУ 41298109) - недійсним.

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (02121 м. Київ Харьківське шосе. 182 ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу № 01451 від 27.11.2017 року в сумі 46003 грн. (сорок шість тисяч три гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (02121 м. Київ Харьківське шосе. 182 ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640-00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 26.01.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 26.01.2018

Оприлюднене 07.02.2018

Дата набрання законної сили 27.02.2018 року