Рішення № 72066080, 31.01.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2238/17

провадження №2/176/195/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кучми В.В.,

при секретарі Петренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю учасників судового процесу: представника позивача за довіреністю Резніченко Д.М., відповідача ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за яким просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.03.2010 року у сумі 33523,40 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву №б/н від 25.03.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 19000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши цю заяву, відповідач тим самим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які є викладені на банківському сайті, складають справжній договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач свої зобов'язання зі своєчасного погашення кредиту не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.10.2017 року виникла вказана заборгованість, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 10994,31 грн, відсотків за користування кредитом 6356,01 грн, пені 14100,54 грн, штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована частина) у сумі 500 грн, та штрафу як відсоткової складової в сумі 1572,54 грн., яку разом просить стягнути.

В судовому засіданні повноважний представник позивача Резніченко Д.М. позов підтримав повністю, в обґрунтування позову посилався на обставини, що викладені в позовній заяві. Також уточнив обставини позовних вимог та підтвердив умови надання кредиту за встановленим лімітом відповідачеві, згідно яких договір за Заявою №б/н від 25.03.2010 року як договір приєднання був укладений між Банком та відповідачем ОСОБА_1 строком на один рік, а банківська картка, яка була видана та яку отримав ОСОБА_1 для використання кредитних коштів за встановленим лімітом за цим договором, була видана згідно загальних правил і строків видачі банківських карток на строк 4 роки. Останньому для обслуговування кредиту за встановленим лімітом була видана банківська картка за видом «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з базовою відсотковою ставкою 3% в місяць, тобто 36% річних. Оскільки до завершення строку дії цього договору ніхто з сторін не звертався до іншої про припинення дії договору, то він автоматично вважається пролонгований на той самий строк і таким чином справжній договір є такий, що на цей час діє, що відповідає Умовам та правилам надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору. Вважає, що наданим банком розрахунком заборгованості повною мірою підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів за встановленим лімітом, користування цими коштами протягом часу, та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі, яка заявляється, а противне має підтверджувати та спростовувати сам відповідач.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав в повному обсязі. Пояснив, що у 2010 році мав та користувався кількома банківськими картками, окрім зарплатної картки отримав ще й іншу платіжну. Карткою користувався з 2010-го на 2011 рік протягом року, а потім викинув за відсутністю потреби. Оскільки минув значний час, то не пам'ятає та не може вказати, скільки саме грошей було зараховано на цій картці та скільки з часом використав. Підтвердив, що дата, зазначена в заяві-анкеті №б/н від 25.03.2010 року, вказана вірно, та він її підписував, однак при цьому інші документи, як то Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи Банку він не підписував та його з цими документами на момент підписання не знайомили, тобто не був обізнаний, що має сплачувати відсотки та що за невиконання зобов'язання за це передбачені штрафні та інші санкції. До теперішнього часу будь-яких повідомлень, претензій від Банку з приводу прострочення та непогашення кредиту за заявою №б/н від 25.03.2010 року він не отримував. Вважає позов не обґрунтований, оскільки договору за заявою-анкетою не привласнений номер, під час підписання від нього не зажадали ідентифікаційний код, під час підписання заяви за договором приєднання його не знайомили та він не підписував Умови та тарифи банку, ніде не передбачено та не зазначено, що надається сума кредитних коштів 19000 грн, які мав отримати, та нічим не підтверджено, що він такі отримав, розрахунок наданий з 13.11.2013 року, а не з 25.03.2010 року, що також не підтверджує, що саме з моменту підписання заяви він дійсно отримав обумовлений кредитний ліміт в цій сумі та з цього часу почав ним користуватись, більш того розрахунок сам по собі не є первинним бухгалтерським документом та не може свідчити про наявність заборгованості. Оскільки з 25.03.2010 року сплинув значний час, то просить застосувати позовну давність.

Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи та надані в ній докази на обґрунтування та спростування вимог, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.03.2010 року відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача та в цей день підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується власноруч підписаною Анкетою-заявою №б/н від 25.03.2010 року та про ці обставини підтвердив в судовому засіданні сам відповідач, вказавши на те, що дата, зазначена в заяві-анкеті №б/н від 25.03.2010 року, вказана вірно, та він її підписував. Однак відповідач заперечував, що разом з офертою Банку про відкриття відновлювальної кредитної лінії на момент підписання анкети-заяви була досягнута домовленість про надання кредитного ліміту на платіжну картку саме в сумі 19000 грн, на це він згоди не надавав, та те, що він таку суму шляхом зарахування на платіжну картку дійсно отримав. Крім того, зазначив, що на момент підписання анкети-заяви його не знайомили з положеннями приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та діючих тарифів, як про це зазначено в анкеті-заяві, про ці умови він не був обізнаний та виданою карткою користувався як платіжною карткою.

Як вбачається, в даній Анкеті-заяві зазначені дані відповідача, місце проживання, телефони, інформація про сімейний стан, місце роботи, зазначений вид платіжної карти - кредитка «Уніврсальна», за якою зажадав отримати кредитний ліміт, однак лишилась не зазначеною сума бажаного кредитного ліміту, надання якого передбачалось у національній валюті гривні.

Також в даній Анкеті-заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. В Анкеті-заяві №б/н від 25.03.2010 року також мається підпис ОСОБА_1 в тому, що він в той же день 25.03.2010 року отримав банківську карту та пін-код до неї, а також позначка працівника банку про відкриття рахунку та випуск цієї картки.

Однак, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними та відносними доказами обставини того, що на момент укладання договору за Анкетою-заявою №б/н від 25.03.2010 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за яким передбачалось надання встановленого кредитного ліміту в сумі 19000 грн на платіжну картку на умовах, викладених в тарифному пакеті «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, виданої на чотири роки, згідно заявлених й уточнених вимог, що на момент укладання цього договору сторони досягли усіх суттєвих домовленостей, з дотриманням прав і обов'язків кожної з сторін, та що на момент вчинення цього правочину позивачем як позичальником фактично були виконані всі узяті на себе зобов'язання за договором з відкриття відповідного рахунку та зарахування на платіжну кредитну картку заявленої суми встановленого кредитного ліміту 19000 грн, а так само здійснення відповідачем як позичальником платежів за цією карткою та не своєчасне повернення використаних сум кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, на яку посилається сторона позивача в обгрунтування своїх позовних вимог, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 509 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтями 629 та 630 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов певного виду, оприлюднених в установленому прядку. Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір юридично закріплює відносини між сторонами, надаючи їм характер зобов'язань, виконання яких захищене законом; визначає порядок, способи та послідовність здійснення дій сторонами, передбачає засоби забезпечення зобов'язань.

Договір є видом правочину і для його укладання та чинності сторонам необхідно дотримуватись усіх тих вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України для всякого правочину.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такими істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансові послуги, а кредитування і є фінансовою послугою (ст. 4 цього Закону), повинен мати обов'язково найменування фінансової операції, розмір фінансового активу та зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, строки дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін і підписи сторін.

По даній справі встановлено та не оспорено стороною відповідача, що останній підписував Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.03.2010 року, яка оформлювалася одночасно з видачею позивачем відповідачу зарплатної картки. Встановлено та підтверджено, що в Анкеті-заяві є єдина умова (притаманна договору) - це бажання отримати платіжну карту - кредитку «Уніврсальна», за якою зажадав отримати кредитний ліміт для здійснення платіжних операцій. Будь-яких інші умови, в тому числі істотні, зокрема щодо суми встановленого кредитного ліміту та інші, які є притаманні договору, в даній Анкеті-заяві не вказані.

Посилання сторони позивача на те, що в Анкеті-заяві міститься позначка, що відповідач згодний з тим, що підписана ним Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами, становлять між ним та банком «Договір надання банківських послуг» та те, що тим самим відповідач зазначає, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, - суд не може прийняти як належний та допустимий доказ. Ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджено тільки підписом особи. Крім того, коли мова йде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов'язки, наслідки невиконання зобов'язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту, тощо.

При цьому суд враховує та зазначає й те, що у разі надання відповідачу на ознайомлення Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів під час оформлення одночасно зарплатної картки та платіжної картки, Банку ніщо не заважало надати вказані документи на підпис відповідачу. Крім цього, зазначене в Анкеті-заяві повідомлення про розміщення вказаних документів на сайті банку, додатково свідчить про те, що відповідачу їх на ознайомлення при підписанні Анкети-заяви та інших документів на оформлення зарплатної картки не надавали.

Враховується й те, що стороною позивача додано до справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» про умови кредитування (без дати), в якій зазначені тарифи, однак доказів того, що саме ці тарифи були на час підписання Анкети-заяви, суду не було надано. Наданий стороною позивача до справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не містить даних про час їх прийняття, що в свою чергу позбавляє суд перевірити чи діяли саме вони на момент підписання Анкети-заяви відповідачем. Від 06.03.2010 року затверджені наказом №СП-2010-256 та діяли Умови та правила надання банківських послуг, а долучені Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку узяті з архівного ресурсу, розміщеного на сайті, які різняться. Таким чином, не доведено, що відповідачу було доведено та такий був обізнаний про Умови та правила надання банківських послуг, тарифи обслуговування кредитної карти, до яких приєднується та такі дійсно діяли на момент приєднання.

Встановлені обставини та відповідні ним відносини узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 11.03.2015 року по справі № 6-16цс15, які підлягають врахуванню судом при прийнятті рішення, в якій наведений висновок щодо застосування відповідних норм права про те, що умови, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач підписав Анкету-заяву, в якій визначено лише бажання отримати платіжну карту для здійснення платежів, а також те, що останній в день підписання анкети-заяви 25.03.2010 року отримав банківську карту та пін-код до неї, що підтверджується відповідним підписом.

Однак, позивач не надав доказів того, що він дійсно надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту у розмірі, визначеному в позові, а саме 19000грн., тобто як зазначає в позові, на момент вчинення правочину надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Законом закріплено, що договір позики є укладеним саме з моменту передачі коштів (ч. 2 ст. 1046 ЦК України). Дана норма розповсюджується й на кредитні відносини.

Суд не приймає як належний відносний та допустимий доказ наданий розрахунок заборгованості на підтвердження того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були надані відповідачеві ОСОБА_1 кредитні кошти 19000 грн за встановленим лімітом, та що останній здійснював фінансові операції платежі саме з цих коштів за допомогою відповідної виданої на це кредитної карти, та погашення платежів на відповідний цій карті рахунок.

Так як розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», розрахунком заборгованості не можна довести виконання умов договору кредиту. Доказом зарахування кредитних коштів встановленого ліміту 19000 грн за оспорюваним договором на відкритий розрахунковий рахунок відповідно до виданої платіжної карти у відповідності до постанови НБУ № 22 від 21.01.2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» може виступати тільки платіжне доручення або меморіальний ордер. Жоден з цих доказів позивач до суду не надав.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 1.4 Постанови НБУ № 435 від 15.09.2004 року кредитні та вкладні (депозитні) операції відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року №280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 року за №918/9517, залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) та строків їх використання.

Пунктом 2.1 Постанови НБУ № 435 від 15.09.2004 року надання кредиту відображаються в бухгалтерському обліку наступною проводкою:

Дебет

Рахунки для обліку наданих кредитів;

Кредит

Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів.

Згідно Постанови НБУ № 280 від 17.06.2004 року операції з клієнтами проводяться за рахунками Класу 2 «Операції з клієнтами». Згідно даної постанови та Постанови НБУ № 435 від 15.09.2004 року, якою сформовано та затверджено «перелік згрупованих рахунків» рахунками клієнтів є рахунки групи 26 «Кошти клієнтів банку», в даному випадку рахунок з індексом 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб». Призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити та овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити та овердрафт. За кредитним рахунком проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Рахунками для обліку кредитів є:

2202 А «Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

2203 А «Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

2212 А «Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»;

2213 А «Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»;

2215 А «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам»;

2232 А «Короткострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам»;

2233 А «Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам».

Таким чином, поданий банком як доказ розрахунок заборгованості без відповідних виписок банку з кредитного рахунку та руху коштів за платіжною карткою, та виходячи з правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 09.11.2016 року (справа №6-2251цс16), згідно якої наданий банком розрахунок, без надання квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження не підтверджує здійснення платежу, то за цих обставин не може бути визнаний та прийнятий судом як належний допустимий доказ.

Більш того, як вбачається з витягу тарифу кредитної карти «Універсальна 30 днів пільгового періоду», долученого як доказ до позову, то за цим тарифним планом передбачалась базова відсоткова ставка 3% в місяць, тобто 36% річних, та міститься примітка, що всі карти цього виду з 01.01.2013 року переводяться на тарифний план «Універсальна 55 днів пільгового періоду», з встановленою базовою відсотковою ставкою ще меншою - 2,5% в місяць, як витікає з витягу Тарифів, то за суміжними тарифами цього виду карти встановлена аналогічна чи менша базова відсоткова ставка. В той час, коли розрахунок заборгованості за спірним договором №б/н від 25.03.2010 року розрахований за базовою ставкою 3,5% в місяць, тобто різниться та не відповідає вимогам позову, що заявлені та уточнені. В судовому засіданні сторона позивача жодним доказом не довела, що за спірним договором між сторони узгоджена та підтверджена домовленість щодо зазначеної в розрахунку заборгованості відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України судочинство за цивільними справами здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, якщо особа без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи. Під час розгляду справи суд мав можливість дослідити та дати оцінку доказам в обсязі, визначеному позивачем та іншими учасниками процесу.

За таких обставин, оскільки в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження обставини, що сторони у спірному договорі кредитування на момент його укладання досягли усіх суттєвих домовленостей, що відповідач дійсно був обізнаний про умови кредитування та дав згоду прийняти встановлений кредитний ліміт саме в сумі 19000 грн, що такі кошти дійсно були зараховані на його кредитну карту та міг розпоряджатись, здійснював платежі та не своєчасно виконував зобов'язання з повернення використаних коштів, то позовні вимоги є не доведені та не обґрунтовані, та у зв'язку з цим в позові слід відмовити.

В п. 2.1.1.2 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що долучені до позову, передбачено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві. Договір укладається терміном на п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін письмово не відмовилась від договору, він продовжується на такий же термін.

Однак, оскільки ці Умови не підписані відповідачем, то не підтверджено, що останній приєднався та сторони домовилися цих умов. В судовому засіданні повноважний представник позивача уточнив та наполягав, що договір укладався з пролонгацією на строк дії картки, яка видавалась строком на чотири роки. Пролонгація будь-якого договору передбачає поновлення усіх тих домовленостей, які існували на початок укладання договору. В судовому засіданні не встановлено, що після завершення дії картки між сторонами поновлювались умови договору кредитування, що Банком відповідачеві знову був оновлений встановлений кредитний ліміт до суми 19000 грн, задля його користування випускалась нова платіжна картка та інше, тому суд приймає та вважає, що після завершення дії картки позивач пропустив встановлений строк на звернення до суду, однак суд не застосовує положення позовної давності за клопотанням відповідача, оскільки за умови доведеності та обґрунтованості позовних вимог такі являються самостійною підставою у відмові в позові.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 509, 626, 628, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Кучма В.В.